12 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/3620/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛяшко О.Б.
при секретаріХалатур Р.В.,
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_2., Шрамко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі (надалі - Південна МДПІ у м. Кривому Розі, Відповідач) з позовними вимогами про визнання дій Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004281701 від 10.01.2012, № 0004291701 від 10.01.2012, № 0004301701 від 10.01.2012.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху у зв'язку з недоотриманням вимог ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання ухвали від 21 березня 2012 року позивач виправив недоліки позовної заяви у встановлений строк, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року провадження в адміністративній справі №2а/0470/3620/12 було відкрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2012.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року в адміністративній справі №2а/0470/3620/12 було допущено заміну відповідача Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі її правонаступником Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.
У відповідності до виправленої позовної заяви від 19.04.2012 р. позивач просить суд визнати дії відповідача по нарахуванню акту перевірки і винесенню податкових повідомлень-рішень - протиправними, та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004281701 від 10.01.2012 на суму 850 грн. 00 коп., податкове повідомлення - рішення № 0004291701 від 10.01.2012 на суму 37562 грн. 73 коп., податкове повідомлення - рішення № 0004301701 від 10.01.2012 на суму 47195 грн. 25 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що дії посадових осіб Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 14.09.2009 р. до 30.09.2011 р. є протиправними та суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а викладені в акті перевірки №1650/17-323/2/НОМЕР_4 від 09.12.2011 висновки податкового органу щодо порушення позивачем ст.1, ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» № 727/98 від 03.07.1998, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 за № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (надалі - Декрет № 13-92), п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9, ст.10 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», пункту 33 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ, ст.9 Постанови КМУ від 01.03.1999 № 303 «Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища та стягнення цього збору», ст. 7 "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" №162/379 та норм Податкового кодексу України - необгрунтовані та незаконні. У зв'язку в викладеним, винесені за результатами зазначеного акту перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, надавши письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що дії відповідача щодо проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 14.09.2009 до 30.09.2011 є законними, а оскаржувані повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають скасуванню. В задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 11.09.2009 р., номер запису про державну реєстрацію 22270000000039996, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №597740.
На податковому обліку в Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби перебуває з 14.09.2009 р. за № 13748.
У відповідності до Свідоцтва про сплату єдиного податку Серії І №254474 від 21.12.2010 , фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована платником єдиного податку.
За період з 14.09.2009 р. до 30.09.2011 р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок (п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 81.1 ст.81 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.
Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 14.11.2011 р. № 1401/173, та наказу від 25.10.2011 р. №1709, виданих Південною міжрайонною ДПІ у м.Кривому Розі, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Сугаковою Ольгою Сергіївною, інспектором податкової служби І рангу, на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями та відповідно до плану-графіка проведення перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2011 року проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 14.09.2009 р. до 30.09.2011 р. згідно затвердженої програми перевірки, з якою ознайомлено 14.11.2011 р. підприємця особисто.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 проінформована про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 21.10.2011 за № 38/173, та копією наказу від 25.10.2011 р. № 709, які вручено під розписку особисто підприємцю.
Зазначені вище твердження позивачем в судовому засіданні не заперечувалися.
Позивач зазначає, що посадові особи Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не мали права на проведення вищезазначеної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, посилаючись на порушення відповідачем статті 257 Цивільного кодексу України, яка встановлює строк загальної позовної давності у три роки.
Натомість суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу від 16.01.03 № 435-ІV загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вимогами ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу від 16.01.03 № 435-ІV позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
При перевірці позивача податковим органом було використано податкову звітність ФОП ОСОБА_1 за період з 14.09.2009 р. до 30.09.2011 р. суцільно, отже посадові особи Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби мали право на проведення вищезазначеної перевірки позивача.
Згідно п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Позивач стверджує, що посадовими особами відповідача порушено вимоги вищезазначених статей Податкового кодексу України щодо строків проведення перевірок, а саме: перевірка повинна була тривати з 14.11.2011 р. по 29.11.2011 р., а фактично вона проводилась з серпня 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, в направленні № 1401/173 від 14 листопада 2011 року про проведення виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 визначена тривалість перевірки в 10 робочих днів з 14.11.2011 р.
Наказом Південної МДПІ у м. Кривому Розі від 25.11.2011 року №1849 подовжено термін проведення планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на 5 робочих днів з 28.11.2011 р.
Таким чином, судом встановлено, що планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 14.09.2009 р. до 30.09.2011 р. проводилася 15 робочих днів з урахуванням терміну подовження перевірки, що відповідає вимогам чинного законодавства.
За результатами виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 14.09.2009 р. до 30.09.2011 р. складено акт №1650/17-323/2/НОМЕР_4 від 09.12.2011.
У відповідності до зазначеного акту в ході перевірки встановлені наступні порушення:
1. ст.1, ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» № 727/98 від 03.07.1998, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 за № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (надалі - Декрет № 13-92), п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 34798,71 грн., в т.ч. по періодах: III квартал 2010 року на суму перевищення 3901,73 грн. - 585,26 грн., IV квартал 2010 року - 1057,25 грн., 9 місяців 2011 року - 33156,20 грн.
2. п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9, ст.10 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у розмірі 44133,0 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2011 року - 4502,0 грн.; за лютий 2011 року- 9346,0 грн.; за березень 2011 року - 6813,0 грн; за квітень 2011 року - 5905,0 грн.; за травень 2011 року - 4723,0 грн.; за червень 2011 року - 6739,0 грн.; за серпень 2011 року- 1705,0 грн.; за вересень 2011 року- 1267,0 грн.
3. п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року.
4. ст.9 Постанови КМУ від 01.03.1999 № 303 „Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища та стягнення цього збору" та ст.7 "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" №162/379, в частині неподання податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2009 року, 2009 рік, І квартал 2010 року, II квартал 2010 року, 2010 рік;
5. пункту 33 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ зі змінами та доповненнями в частині здійснення підприємницької діяльності без одержання ліцензії по перевезенню вантажів вантажним автомобілем;
На підставі вказаних висновків податковим органом були винесені: податкове повідомлення - рішення № 0004281701 від 10.01.2012 на суму 850 грн. 00 коп., податкове повідомлення - рішення № 0004291701 від 10.01.2012 на суму 37562 грн. 73 коп., податкове повідомлення - рішення № 0004301701 від 10.01.2012 на суму 47195 грн. 25 коп.
Відповідно п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митні декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудрвих відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Стаття 83 Податкового кодексу України передбачає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Для проведення виїзної планової перевірки позивача ФОП ОСОБА_1 надала документи згідно опису від 14.11.2011 р., що підтверджується копією опису, долученої представником відповідача до матеріалів адміністративної справи згідно заяви від 30.05.2012, а також наданими у судовому засіданні поясненнями посадової особи відповідача, яка особисто здійснила прийом даних документів від позивача особисто.
При проведенні виїзної планової перевірки були використані наступні комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби: «АІС Облік податків та платежів» (ТАХ), АРМів «Бест звіт», «Аудит», «Транспорт», ЦБД ДРФО, тощо.
Крім того, відповідно до пп. 1.4.1 п.1.4 ст.1 Наказу ДПА України від 14.04.2011 р. № 213 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 №355» при організації документальних перевірок здійснюється доперевірочний аналіз.
Зазначені вище норми спростовують твердження позивача про відсутність законодавчої регламентації права податкового органу на проведення доперевірочного аналізу та використання його висновків.
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачем правомірно проведено доперевірочний аналіз ФОП ОСОБА_1, під час якого до ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» направлено листа від 31.08.2011 № 25063/10/17-112 щодо підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1
Щодо дотримання позивачем вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» № 727/98 від 03.07.1998 судом встановлено наступне.
На підставі договору № 143/09-УСЛ (договір послуг) від 11.09.2009 р. ФОП ОСОБА_1 надавала послуги ПрАТ «Криворізький міськмолокозавод № 1».
В ході доперевірочного аналізу до ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» направлено листа від 31.08.2011 № 25063/10/17-112 щодо підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1
Згідно отриманої інформації від ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» № 916 від 23.09.2011 р. взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 за період 2010 року - І півріччя 2011 року підтверджені.
У відповідності до актів виконаних робіт ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» за автопослуги по перевезенню вантажів перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 955492,95 грн., в т.ч. за: 2009 рік - 237103,0 грн., 2010 рік - 524333,50 грн., 9 місяців 2011 року - 194056,45 грн.
В ході планової перевірки позивача ФОП ОСОБА_1 надано виписки банку, згідно яких ФОП ОСОБА_1 надійшли від ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» та ПМП «Лоцмєн» грошові кошти у розмірі 966436,50 грн., в т. ч.: 2009 рік -237103,0 грн., 2010 рік - 524333,50 грн., 9 місяців 2011 року - 202756,45 грн.
Посилання позивача на те, що ФОП ОСОБА_1 не подавала виписок банку до податкового органу спростовується копією опису від 14.11.2011, наданої представником відповідача згідно заяви про долучення документів до матеріалів адміністративної справи від 30.05.2012 та копіями вищезазначених виписок, які містяться в матеріалах справи (а.с.43,55-124), а також наведеними вище поясненнями посадової особи відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб стало те, що останній, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, допустив у 3 кварталі 2010 року перевищення встановленого законодавством граничного обсягу виручки від реалізації товарів 500 000 грн. та не сплатив із суми отриманого чистого доходу податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість.
При цьому, позивач стверджує, що ним не допущено перевищення встановленого законодавством граничного обсягу виручки від реалізації товарів, оскільки, на його думку, сума коштів, що надійшли згідно укладеного договору перевезення на розрахунковий рахунок позивача, не відповідає зазначеній сумі в акті перевірки та не є виручкою у розумінні Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва». При цьому Позивач не надав суду на відповідні вимоги будь-які докази у підтвердження своїх доводів,зокрема це стосується інформації стосовно руху коштів на рахунках у банківських установах та інших первиних документів, які б спростовували встановлені у відповідачем спірному акті перевірки обставини.
Суд не може погодитись з такою думкою позивача, виходячи з наступного.
Так, Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі - Указ № 727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу № 727/98, під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
При цьому, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу).
З аналізу вищезазначеного слідує, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме: 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.
Крім того, судова практика в адміністративних справах Верховного суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема у постанові від 19 січня 2010 року (справа № 21-1966во09) викладено висновок про те, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку, здійснення операцій або укладення угод на суму, що перевищує допустимий розмірі для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання норми розрахунків-передбачають перереєстрацію платнику єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
У той же час, Указ № 727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (чинним на час виникнення спірних відносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.
За результатами перевірки встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 в III кварталі 2010 року склав 508670,50 грн., що перевищує граничний обсяг виручки, передбачений Указом № 727, на 8670,50 грн.
Враховуючи наведене вище та вимоги діючого законодавства, доходи отримані ФОП ОСОБА_1, які перевищують 500000 грн. у розмірі 8670,50 грн., оподатковуються за загальними правилами відповідно до Декрету № 13-92.
Оскільки, перевищення виникло у III кварталі 2010 року, то починаючи з IV кварталу 2010 року оподаткування доходів здійснюється відповідно до Декрету № 13-92 та Податкового кодексу України.
Згідно пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (оплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам., протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис.грн. (без урахування податку на додану вартість).
П.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону зобов'язані зареєструватися, як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживанням).
Відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особа, що не надсилає заяву у випадках та у строки, передбачені цією статтею, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Також несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом, що не було дотримано позивачем.
В зв'язку з перевищенням граничного розміру обсягу виручки 500,0 тис.грн. в ІІІ кварталі 2010 року ФОП ОСОБА_1 повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість у терміни визначені п.9.4 ст.9 Законом України «Про податок на додану вартість».
Під час судового розгляду справи підтверджено, що заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість позивач до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не подавала.
За результатами перевірки встановлено, що за період з 01.11.2010 до 30.09.2011 на розрахунковий рахунок підприємця надійшли грошові кошти у розмірі 220663,0 грн. від надання послуг з перевезень вантажів по території України, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в т.ч. по періодам: за листопад 2010 року - 15663,0 грн.; за січень 2011 року - 22512,04 грн.; за лютий 2011 року - 46730,0 грн.; за березень 2011 року - 34064,0 грн.; за квітень 2011 року - 29526,0 грн.; за травень 2011 року - 23615,10 грн.; за червень 2011 року - 33694,31 грн.; за серпень 2011 року - 8525,0 грн.; за вересень 2011 року - 6333,55 грн.
Відповідно до п. п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ставка податку на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування.
Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, про порушення ФОП ОСОБА_1 пп.73.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 44133,0 грн.
Крім того, в ході перевірки встановлено неподання ФОП ОСОБА_1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року, що є порушенням п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що, згідно з приписами п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_1 несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника, зокрема, за неподання декларацій з податку на додану вартість, ненарахування і несплату цього податку.
Згідно п. 7 розділу підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Відповідно до п. 120. 1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, штрафні (фінансові) санкції за несплату податку на додану вартість та неподання декларації з податку на додану вартість склали 3062,25 грн., що підтверджується розрахунками штрафної санкції по податку на додану вартість від 10.01.2012 р. до акту перевірки №1650/17-323/2/НОМЕР_4 від 09.12.2011 р., наданих представником відповідача 18.06.2012 р. на вимогу суду.
Відповідно до п. 9.12.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Згідно з п.1.3. цієї статті Закону, дохід з джерелом його походження з України - є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.
Ст. 3 вказаного Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
Згідно зі ст. 2 вказаного Декрету, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Таким чином, перевіряючими зроблений вірний висновок про те, що оскільки позивачем перевищено обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності у 3 кварталі 2010 року, встановлений статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», останній зобов'язаний сплатити податок на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.
Пунктом 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV передбачено, що оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування проводиться відповідно розділу IV Декрету №13-92, з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону.
Статтею 13 Декрету №13-92 встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п.177.4 до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.
Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються при проведенні остаточного перерахунку по нормам у відсотках до валового доходу, визначеним Головною ДНІ України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємцям. Норми витрат наведені у додатку № 6 до Інструкції від 21.04.1993 № 12 "Про прибутковий податок з громадян" Згідно додатку № 6 норми витрат на надання послуг вантажним автотранспортом складають 55%.
Враховуючи, що згідно Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) включаються суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді, суд погоджується з доводами Відповідача про правомірність оподаткування суми перевищення фактично отриманого особою доходу над сумою максимально дозволеного доходу платника єдиного податку згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» за правилами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 за №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оскільки на момент перевірки були відсутні документи на підтвердження витрат, які б дали змогу обрахувати чистий дохід, ФОП ОСОБА_1 для перевірки не надані документи, які підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу в III - ІV кв. 2010 року та 2011 року.
Тому, за результатами перевірки за 2010 рік витрати враховуються по нормі 55 відсотків.
Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Таким чином, суд погоджується з висновком позивача, що в порушення ст.13 Декрету №13-92 та п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід на суму 215950,08 грн., у тому числі по періодах: III - ІV квартал 2010 року - 10950,08 грн.; 9 місяців 2011 року - 205000 грн.
Податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, який донараховується за результатами перевірки складає 34798,71 грн., в т.ч. по періодах: ІІІ квартал 2010 року на суму перевищення 3901,73 грн. - 585,26 грн. (3901,73 грн.х15%); IV квартал 2010 року - 1057,25 грн. (7048,35 грн. х 15%); 9 місяців 2011р. - 33156,20 грн. (9410 х 9 = 84690 х15% = 12703,50 грн., 205000 - 84690 =120310 x17%= 33156,20 грн., 12703,50 + 20452,70 = 33156,20).
Згідно п. 7 розділу підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, штрафні (фінансові) санкції за несплату податку з доходів фізичних осіб склали 2764,02 грн., що підтверджується розрахунком штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб від 10.01.2012 до акту перевірки №1650/17-323/2/НОМЕР_4 від 09.12.2011, наданого представником відповідача 18.06.2012 на вимогу суду.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0004291701 від 10.01.2012 на суму 37562 грн. 73 коп. та № 0004301701 від 10.01.2012 на суму 47195 грн. 25 коп. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0004281701 від 10.01.2012 на суму 850 грн. 00 коп., виходячи з наступного.
ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді при здійсненні підприємницької діяльності використовувала транспортні засоби згідно договора оренди з ФОП ОСОБА_3( РНОКПП НОМЕР_5), договір оренди транспортних засобів від 11.09.2009р. б/№.
Для роботи автотранспортних засобів підприємцем використовувався газ.
Згідно п. 2.1. "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379 (далі Інструкція №162/379) ФОП ОСОБА_1 є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, як особа, яка здійснює на території України викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище пересувними джерелами забруднення.
Податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за III- IV квартали 2009 року та за І, II, IV, квартали 2010 року ФОП ОСОБА_1 до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не надано, лише за ІІІ квартал 2010 року подано розрахунок.
Зазначені вище твердження не спростовані позивачем належними доказами під час судового розгляду справи, натомість підтверджені відповідачем шляхом надання копії податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2010 року.
Отже, в порушення ст.9 Постанови КМУ від 01.03.1999 № 303 „Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору" та ст.7 "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" № 162/379, ФОП ОСОБА_1 не надано до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ квартал 2009 року, 2009 рік, І квартал 2010 року, II квартал 2010 року, 2010 рік.
Пп. 54.3.1 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Згідно п.120.1 п.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
У відповідності до розрахунку штрафної санкції по забрудненню навколишнього природного середовища від 10.01.2012 до акту перевірки №1650/17-323/2/НОМЕР_4 від 09.12.2011, наданого представником відповідача 18.06.2012 на вимогу суду, сума штрафної санкції складає 850, 00 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0004281701 від 10.01.2012 щодо нарахування штрафних санкцій позивачу за неподання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 850 грн. 00 коп. є правомірним та не підлягає скасуванню.
Що стосується здійснення перевезень вантажів вантажним автомобілем без отримання ліцензії судом встановлено наступне.
В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді здійснювала внутрішні перевезення вантажів вантажним автомобілем.
Відповідно до пункту 33 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ зі змінами та доповненнями у період з 14.09.2009 по 16.11.2010 надання послуг з перевезення вантажів вантажним автомобілем підлягає ліцензуванню (з урахуванням змін Закону України від 19.10.2010р. № N 2608-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності»).
За порушення п.33 ст.9. Закону України від 01.06.2000 р. №1775-111 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 164 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення зі змінами та доповненнями.
В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 ліцензію на внутрішні перевезення вантажів вантажним автомобілем у період з 14.09.2009 р. по 22.10.2010 р. не придбала, автоперевезення здійснювала без отримання зазначеної ліцензії, що є порушенням п.33 ст.9 Закону України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Зазначені вище обставини підтверджуються поясненнями позивача до акту, написаними 15.11.2011 власноруч ФОП ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи (а.с.42).
Відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 запрошувалась до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби рекомендованими листами для розгляду адміністративної справи, а саме: лист від 19.12.2011 р. № 37471/10/17-322, лист від 16.01.2012 р. № 1364/10/17-322, лист від 16.02.2012 р. № 4843/10/17-322. ФОП ОСОБА_1 для узгодження та підпису протокола про адміністративне правопорушення не з'явилась.
Під час судового розгляду справи позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставини здійснення ФОП ОСОБА_1 внутрішніх перевезень вантажів вантажним автомобілем з отриманням ліцензії у період з 14.09.2009 по 22.10.2010.
Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки порушень норм чинного законодавства з боку Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не встановлено, а повідомлення-рішення від № 0004281701 від 10.01.2012 на суму 850 грн. 00 коп., № 0004291701 від 10.01.2012 на суму 37562 грн. 73 коп. та № 0004301701 від 10.01.2012 на суму 47195 грн. 25 коп. є правомірними та не підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Б. Ляшко