26 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/6466/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛяшко О.Б.
при секретаріХалатур Р.В.,
за участю:
представника позивача представника відповідача Щукіна О.І., Коваленка В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Візаж» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне підприємство «Візаж» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням доповнень до позову, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000051542 від 01 червня 2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 157553,00 грн. та № 0000041542 від 01 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77843,00 грн., в тому числі 62274,00 грн. за основним платежем та 15569,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнятих на підставі акту перевірки від 22 травня 2012 року № 126/150/24424226 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Візаж» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кедр» за грудень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, викладені в акті перевірки від 22 травня 2012 року № 126/150/24424226 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Візаж» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кедр» за грудень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, щодо нікчемності правочину, укладеному між ПП «Візаж» та ПП «Кедр», є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях без аналізу фактичних правовідносин двох суб'єктів господарювання, без надання належної оцінки тим документам, що були надані позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарської операції з контрагентом. Позивач вважає, що кожною зі сторін були вчинені дії, спрямовані на виконання умов договору, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для даних типів договорів, а надані документальні докази свідчать про те, що оспорюваний договір виконаний всіма сторонами, тобто є реальною та товарною угодою. До того ж, позивач стверджує, що за оспорюваним договором були проведені розрахунки, що також доводить реальність здійсненої операції. Позивач вважає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину, що був вчинений між ПП «Візаж» та ПП «Кедр», в розумінні ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України зроблений на підставі невірного тлумачення податковою інспекцією змісту вказаної норми матеріального права та вказує, що чинне законодавство не надає податковій інспекції повноважень самостійно визнавати правочин, який укладений між суб'єктами господарювання недійсним чи нікчемним у даному випадку це виключна компетенція судів України. Також позивач зазначає, що ним було подано до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби заперечення, які згідно відповіді податкового органу № 5934/10/22-6 від 01.06.2012 року, залишені без задоволення, а акт перевірки від 22.05.2012 року № 126/150/24424226 щодо визнання правочинів, укладених ПП «Візаж» з ПП «Кедр» нікчемними, залишено без змін. Позивач вважає дії податкового органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 01.06.2012 р. № 0000051542 на суму 157 553 грн. 00 коп. і № 0000041542 на суму 77 843 грн. 00 коп. на підставі акту перевірки № від 22.05.2012 року № 126/150/24424226 неправомірними, а вказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені безпідставно та незаконно.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Візаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Кедр» за період з 01.12..2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт № від 22.05.2012 року № 126/150/24424226, яким встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Господарського кодексу України. Зазначає, що акт перевірки складений обґрунтовано, а винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення № 0000051542 та № 0000041542 від 01.06.2012 р. законні і скасуванню не підлягають. Також відповідач посилається на те, що згідно перевірки вчинений позивачем правочин порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а також є нікчемним. Підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини. Так, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Тобто, зазначене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обовязкових платежів. Отже, такі угоди носять фіктивний характер. Також відповідач зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так у звязку з вищевикладеним, на думку відповідача у ПП «Візаж» відсутній обєкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємством-постачальниками та іншими контрагентами в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», а також у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціям з підприємствами контрагентами. Отже відповідач вважає, що оскільки угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Таким чином, відповідач зробив висновок, що ПП «Візаж» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі. оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Візаж», зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 04.09.1996 року.
Згідно довідки про взяття на облік платника податків, позивач перебуває на податковому обліку у Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції з 09.09.1996 року.
На підставі наказу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 8.05.2012 року № 237 відповідно до п.п.78.1.1. п. 78.1., ст. 78,ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Візаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кедр» за грудень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку.
За результатами перевірки складено акт від 22.05.2012 року № 126/150/24424226, в якому Дніпропетровською міжрайонню державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби встановлено наступні порушення:
- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах; ст.. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст.. 44 Господарського кодексу України,
- п. 198.2., п.198.3., п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України Позивачем занижено ПДВ на суму 62 274 грн. за грудень 2011 року;
- п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст..134 , п.135.1.,п.135.2. ст.. 135, п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п.137.4 ст. 137, п.п. 139.1.1., п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст.. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за III квартал 2011 року на суму 157 553 грн.
- та встановлено нереальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ПП «Кедр» за грудень 2011 року та встановлено юридичну дефектність первинних документів;
На підставі акту перевірки від 22.05.2012 року № 126/150/24424226 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000041542 від 01.06.2012 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання 77 843 грн. 00 коп., в тому числі 62 274 грн. 00 коп. за основним платежем та 15 569 грн.00 коп. за штрафними (фінансовими санкціями);
- № 0000051542 від 01.06.2012 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання 157 553 грн. 00 коп., за основним платежем.
Приватним підприємством «Візаж» було подано до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби заперечення, які згідно відповіді податкового органу № 5934/10/22-6 від 01.06.2012 року, залишені без задоволення, а акт перевірки від 22.05.2012 року № 126/150/24424226 щодо визнання правочинів, укладених ПП «Візаж» з ПП «Кедр» нікчемними, залишено без змін.
Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютного та іншого законодавств, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984), визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;
- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;
- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача - скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків ані у платника ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.
Для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів (оригінали яких оглянуто у судовому засіданні). Зокрема, судом встановлено факти укладення угоди між Приватним підприємством «Візаж» та Приватним підприємством «Кедр» № 02/02 від 04.01.2002 року, відповідно до якої ПП «Візаж» за домовленістю з ПП «Кедр» отримує комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів ПП «Кедр» щодо продажу парфумерно-косметичної продукції яку постачає ПП «Кедр» в магазинах, розташованих за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, 6 та пр. Карла Маркса, 40. Виконання вищезазначеної угоди підтверджуються товарно-транспортними накладними та податковими накладними, що знаходяться в матеріалах справи, які оформлені у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, позивачем використаний товар, що отриманий за договором № 02/02 від 04.01.2002 року, у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи. Дане відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що у ПП «Кедр» відсутні виробниче обладнання, транспортні засоби, необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині продажу, реалізації, відвантаження товарно-матеріальних цінностей, віддаленість покупців, що унеможливлює здійснення ПП «Кедр» господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність виробничого обладнання, транспортних засобів, складських приміщень тощо.
Крім того, суд вважає, що висновок відповідача про нікчемність правочинів суперечить нормам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому висновок про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок з підстав спрямованості мети особи на несплату податків, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій, є безпідставними.
За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.
З огляду на викладене, висновки відповідача щодо визначення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій є безпідставними та неправомірними.
При цьому, суд виходить з того, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Оскільки вимога про визнання рішення владного органу недійсним, незаконним неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме: визнання акта протиправним, в даному випадку суд ототожнює вимогу позивача про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення з вимогою про визнання зазначеного податкового повідомлення-рішення протиправним.
Відповідно ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову.
З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що субєкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Приватного підприємства «Візаж» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000051542 від 01 червня 2012 року, прийнятого на підставі акту перевірки від 22 травня 2012 року № 126/150/24424226 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Візаж» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кедр» за грудень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 157553,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000041542 від 01 червня 2012 року, прийняте на підставі акту перевірки від 22 травня 2012 року № 126/150/24424226 з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Візаж» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кедр» за грудень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77843,00 грн., в тому числі 62274,00 грн. за основним платежем та 15569,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Візаж» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2353 грн. 96 коп. (дві тисячі триста п'ятдесят три грн. 96 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Б. Ляшко