м. Вінниця
20 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/3272/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
за участю секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни
позивача: ОСОБА_1
відповідача: не з'явився
третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції
про: визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, подано з порушенням строку пред'явлення до виконання. Відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
В судове засідання представники відповідача та третьої особи з невідомих суду причин не з'явилися, хоча належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або не повідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на належне повідомлення відповідача та третьої особи про судове засідання, які без поважних причин та без повідомлення про причини неявки не з'явились, розгляд справи проведено без участі відповідача та третьої особи або їх повноважних представників.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно виконавчого напису нотаріуса № 6000 від 01.07.2010 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М., звернено стягнення на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий № 0520682803:02:002:0293, та незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 28%, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, б/н.
На підставі зазначеного напису нотаріуса 24.05.2012 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Мельником А.К. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32732750 по зверненню стягнення на нерухоме майно, належне позивачу ОСОБА_1 на праві власності, а саме: земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий № 0520682803:02:002:0293 та незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 28%, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, б/н. Дана постанова одночасно являється предметом оскарження у даній справі.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, провадження примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.
Згідно ст. 19 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно із ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 26 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явленні до виконання в такі строки, інші документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 22 Закону, передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті встановлюються для, зокрема інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст. 23 Закону, передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається, зокрема пред'явленням виконавчого документу до виконання.
Згідно ч. 2 ст. 23 Закону, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку на зараховується.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження відкрито на підставі пред'явленого відповідно до Закону виконавчого документа щодо якого не закінчився строк пред'явлення до виконання, постанова про відкриття виконавчого провадження містить всі необхідні передбачені Законом та Інструкцією реквізити, а відтак підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні.
Посилання позивача на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам та не підлягає до виконання, оскільки сплив термін його пред'явлення до виконання, судом до уваги не беруться, оскільки даний строк переривався, а саме: виконавчий напис нотаріуса № 6000 від 01.07.2010 року приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу до відповідача надійшов 17.05.2011 року за заявою стягувача, на підставі чого 20.05.2011 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 44 - 45).
Державним виконавцем 23.12.2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Повторно на примусове виконання до відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції зазначений напис нотаріуса надійшов 22.05.2012 року. Таким чином строк пред'явлення виконавчого документу до виконання переривався, а відтак посилання позивача про необхідність скасування постанови за вказаних обставин є безпідставним.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З встановлених у справі обставин вбачається, що відповідач при відкритті виконавчого провадження діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович