10 липня 2012 року Справа № 2а/0370/1606/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
з участю представників позивача Герасименко В.А., Жук М.А., Коваленка С.В.
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004402301 та №0004412301 від 22.05.2012 року,
Публічне акціонерне товариство «Електротермометрія» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004402301 та №0004412301 від 22.05.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 12.03.2012 року по 23.04.2012 року Луцькою ОДПІ на ПАТ «Електротермометрія» проводилася планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, про що складено акт від 28.04.2012 року №980/22-1/00225644.
За результатами проведеної перевірки службовими особами Луцької ОДПІ зроблено висновок про нікчемність правочину №01/03-11 від 01.03.2011 року, укладеного ПАТ «Електротермометрія» з ТзОВ «Акваметсервіс», а саме встановлено, що вказаний контрагент має ознаки фіктивності.
На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0004402301 та №0004412301 від 22.05.2012 року.
Позивач не погоджується з висновками перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.
Вказує, що відповідач безпідставно вважає нікчемним правочин, укладений із ТзОВ «Акваметсервіс», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вказує на правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТзОВ «Акваметсервіс», так як суми витрат та ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали із підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити. Додатково суду пояснили, що транспортування товару від продавця здійснювалось самостійно власним транспортом. Також зазначають про те, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, оскільки встановлення нікчемності правочинів можливе лише за рішенням суду.
В судовому засіданні представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач первинних документів на підтвердження транспортування товару не надав. Крім того, згідно даних декларацій, поданих до Луцької ОДПІ ТзОВ «Акваметсервіс» слідує, що у товариства відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Просить в задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Судом встановлено, що в період з 12.03.2012 року по 23.04.2012 року Луцькою ОДПІ на ПАТ «Електротермометрія» проводилася планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.
За наслідками перевірки складено акт від 28.04.2012 року № 980/22-1/00225644.
За результатами проведеної перевірки службовими особами Луцької ОДПІ зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного ПАТ «Електротермометрія» з ТзОВ «Акваметсервіс», а саме, в зв'язку з відсутністю у даного контрагента основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. Крім того, під час перевірки позивачем не було представлено первинних документів на підтвердження транспортування товару.
З висновків акту перевірки слідує, що ПАТ «Електротермометрія» порушено вимоги пункту 5.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 44.1, пункту 44.6, 44.7, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 1058743,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - 66179,00 грн., 2-4 квартал 2011 року - 1058743,00 грн., а також порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 115140,00 грн., в тому числі за березень 2011 року - 35750,00 грн., квітень 2011 року - 48620,00 грн., червень 2011 року - 28600,00 грн., листопад 2011 року - 310,00 грн., грудень 2011 року - 1860,00 грн.
На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0004402301 від 22.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115140,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004412301 від 22.05.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 575700,00 грн.
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач довів правомірність винесених у зв'язку із порушенням ПАТ «Електротермометрія» податкового законодавства податкових повідомлень-рішень від 22.05.2012 року, №0004402301 та №0004412301 з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Разом з тим, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судом встановлено, що 01.03.2011 року між ПАТ «Електротермометрія» та ТзОВ «Акваметсервіс» було укладено договір поставки № 01/03-11, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
При цьому, порядок та умови поставки товару сторонами договору визначені розділом 4 вищевказаного договору. Поставка товару здійснюється за рахунок власними силами постачальника.
Крім того, судом встановлено, що поставка товару від продавця до покупця підтверджується відповідними первинними документами: видатковими та податковими накладними.
Встановленим є також те, що розрахунки між сторонами були проведені у безготівковій формі, що підтверджується прибутковими ордерами, наявними у матеріалах справи.
Крім того, пункт 4.2 договору поставки № 01/03-11 від 01.03.2011 року визначає порядок приймання продукції за якістю та кількістю у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.
Зазначеними Інструкціями передбачено обов'язковість складення акту прийому-передачі продукції та відповідного його оформлення.
Отже, відповідно до закріплених у договорі поставки № 01/03-11 від 01.03.2011 року положень ТзОВ «Акваметсервіс» несло обов'язок по транспортуванню товару на адресу ПАТ «Електротермометрія», а передача товару повинна була здійснюватись на підставі належним чином оформлених актів прийому-передачі продукції.
Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач на надав товаросупровідних документів на підтвердження транспортування товару, актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару від продавця у відповідній кількості та належної якості.
Зазначена обставина підтверджується актом перевірки від 28.04.2012 року № 980/22-1/00225644 та поясненнями представника відповідача Луцької ОДПІ.
В той же час, в судовому засіданні представники позивача наполягали на тому, що поставка товару фактично відбулася. Придбаний у ТзОВ «Акваметсервіс» товар транспортувався останнім власними силами, при цьому, товар був отриманий на складі продавця, що знаходиться в м. Луцьку.
При цьому, представники позивача також пояснили, що товарно-транспортні накладні ТзОВ «Акваметсервіс» не надавало.
Таким чином, з урахуванням правової позиції сторін, судом підлягали дослідженню обставини реальності здійснення господарських операцій між ТзОВ «Акваметсервіс» та ПАТ «Електротермометрія», на підставі яких останнім були сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.
Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН «Товарно-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1-вантажовідправнику, 2-вантажоодержувачу, 3,4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реальної поставки товарів від ТзОВ «Акваметсервіс» до ПАТ «Електротермометрія» згідно із договором № 01/03-11 від 01.03.2011 року, оскільки суду в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані товарно-транспортні накладні, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
При цьому, суд не бере до уваги надані представниками позивача, товарно-транспортні накладні, оскільки вони є лише документами для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Крім того, у товарно-транспортних накладних відсутні будь-які дані про те, що вантаж був отриманий саме на складі ТзОВ «Акваметсервіс».
За таких обставин суд погоджується з висновком Луцької ОДПІ про те, що позивачем не підтверджено належними первинними документами та не спростовано висновки, викладені в акті перевірки щодо відсутності транспортування товару.
Зокрема, здійснення поставки товару на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, що потребує належної оцінки доводам податкової інспекції щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки це свідчить про нездійснення самих господарських операцій.
Крім того, суд також враховує, інформацію, Луцької ОДПІ стосовно того, що згідно поданих декларацій ТзОВ «Акваметсервіс» слідує, що у товариства відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.
Згідно з даними Луцької ОДПІ форми 1-ДФ загальна чисельність працюючих у ТзОВ «Акваметсервіс» станом на 01.06.2011 року становить 2 людини, на 01.09.2011 року та 01.12.2011 року - 1 людина, яка одночасно є бухгалтером та директором підприємства.
Таким чином, пояснення представників позивача про те, що придбаний у ТзОВ «Акваметсервіс» товар був отриманий на складі продавця, що знаходиться у м. Луцьку, не підтверджуються будь-якими доказами. Крім того, матеріалами справи також не підтверджується та обставина, що завантаження вантажу, як це зазначено у товаро-транспортних накладних, могло здійснюватися технікою та працівниками ТзОВ «Акваметсервіс».
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт реального придбання товарів саме у ТзОВ «Акваметсервіс», судом не встановлено реальність господарських операцій з поставки товарів згідно з укладеним між ТзОВ «Акваметсервіс» та ПАТ «Електротермометрія» договором № 01/03-11 від 01.03.2011 року, відтак, на думку суду, ПАТ «Електротермометрія» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаній господарській операції, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів.
При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.
Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду справи відповідачем доведено порушення ПАТ «Електротермометрія» податкового законодавства.
Відтак, Луцька ОДПІ правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення№0004402301 та №0004412301 від 22.05.2012 року, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування до задоволення не підлягають.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004402301 та №0004412301 від 22.05.2012 року відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А.Лозовський