вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
19 липня 2012 р. (11:40) Справа №2а-6895/12/0170/11
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Суслової Є.О., позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Андросенка А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини А2320
про стягнення.
Обставини справи. ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини А2320 про стягнення суми грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі, зазначеному у довідці, яку надасть Військова частина А2320.
Позов мотивовано тим, що відповідно до пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України від 28.10.2004р. № 1444, позивачу, як звільненому у відставку, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно.
Ухвалами Окружного адміністративного суду від 05.07.12р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, та остаточно просив суд: стягнути з Військової частини А2320 на його користь невиплачену компенсацію за не отримане речове майно під час проходження військової служби в сумі 4241,61 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до ст.15 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У відповідності до ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються Законом про державний бюджет України на відповідні роки чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.
Відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України, згідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та Законом про Державний бюджет України (на відповідний рік) не вважаються бюджетними зобов'язаннями, витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Бюджетний кодекс України має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.04 №1444 (на яку посилається позивач). Відповідно, на думку представника відповідача, відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Вислухавши пояснення присутніх сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -
Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, був зарахований до особового складу військової частини А2320 з усіма видами забезпечення.
Наказом командира Військової частини А2320 від 31.05.2012 року № 112 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення в зв'язку зі звільненням з військової служби у відставку наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 22.03.12р. № 48-ПМ. Відповідно до цього наказу позивачу виплачено премію за особистий внесок, надбавку за виконання особливо важливих завдань, одноразову допомогу у зв'язку зі звільненням.
Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до командування військової частини з усними зверненнями щодо виплати йому грошової компенсації за недоотримане речове майно або надання відповідної довідки, однак, отримував відмову з причин відсутності коштів на здійснення таких виплат та надання довідки про заборгованість за неотримане речове майно тільки на запит судових або правоохоронних органів.
У судове засідання представником відповідача було надано довідку № 42 станом на 31.05.2012р., згідно із якою вартість речового майна , що підлягає видачі при звільненні в запас старшого сержанта ОСОБА_1 становить 4241,61 грн.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 вказаного Закону, згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Судом встановлено, що відповідно до довідки № 42 від 31.05.2012 року на отримання грошової компенсації за належне до видачі речове майно позивач не отримав речове майно на суму 4 241, 61 грн. та станом на день розгляду справи зазначена компенсація відповідачем не виплачена.
Законом України від 17.02.2000 року № 1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" зупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Разом із тим, Законом України від 03.11.2006 №328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" введена в дію стаття 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка не зупинялася будь-яким нормативно-правовим актом, та на яку не поширюється зупинення, встановлене Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів".
Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Позивач заявив про бажання одержати компенсацію за не отримане речове майно, відмовляючись від його отримання в натурі, що являється його правом відповідно до п. 28 Положення.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Таким чином, при визначені розміру та порядку виплати компенсації за не отримане речове майно військовослужбовцям необхідно керуватися частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктом 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28 жовтня 2004 року № 1444.
Згідно із п. 2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Дію пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено лише на 2007 рік згідно із пунктом 59 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Тож вказане обмеження, на яке посилається представник відповідача, не приймається судом до уваги, оскільки п. 59 ст. 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" діяв лише протягом 2007 року.
Пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключено згідно із підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", проте зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача судовий збір, сплачений при звернення до суду з Державного бюджету України в особі Військової частини А2320, у розмірі 107,30 грн., в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 19.07.2012 року. У повному обсязі постанову складено 24.07.2012 року.
Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини А2320 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) невиплачену компенсацію за не отримане речове майно під час проходження військової служби в сумі 4241,61 гривень.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 107,30 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Військової частини А2320.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.