20 липня 2012 року Справа № 2а/0370/1877/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання неправомірними та скасування рішень №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 від 11.05.2012 року,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі) про визнання неправомірними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України №2322, №2323, №2324, №2325, №2326 від 11.05.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що начальником УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі Самолюк І. П., 11.05.2012 року були винесені рішення №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2005-2009 роки у строки визначені законодавством у розмірі 170,00 грн. за кожен рік. Оскаржувані рішення винесені на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка з прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року втратила чинність з 01.01.2011 року.
Позивач вважає, що рішення №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 від 11.05.2012 року є безпідставними та неправомірними, оскільки прийняті на підставі закону, який втратив чинність. Просить визнати неправомірними та скасувати №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 від 11.05.2012 року про застосування фінансових санкцій.
Відповідач, в наданих суду письмових запереченнях №5095/09-22 від 11.07.2012 року позов не визнав, мотивуючи тим, що згідно частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. До 1 січня 2011 року такі повноваження були визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058-ІV встановлений обов'язок страхувальників подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом України.
Підпунктом 1 пункту 1.3 загальних положень Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 року №7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за № 1000/9599 (який діяв на час вчинення порушення, тобто до 01.01.2011 року) страхувальник один раз на рік до 01 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
У відповідності до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV, який діяв на момент вчинення порушення, застосовується штраф за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду. Частина 15 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлює необмеженість строків давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів.
З огляду на вищевикладене за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2005-2009 роки, у строки, визначені законодавством до підприємця ОСОБА_1 згідно рішень №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 було застосовано фінансові санкції у розмірі 170,00 грн. за кожен рік.
Крім того, зазначає, що позивачем було пропущено встановлений статтями 99, 100 КАС України строк звернення до суду, оскільки ухвала про відкриття провадження в справі винесена судом 06.07.2012 року, а позивач дізнався про прийняті щодо нього рішення про застосування фінансових санкцій 19.05.2012 року.
Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити
Позивач в судове засідання не прибув, проте, заявив письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, хоча відповідач був належними чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4500803919361.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
В зв'язку з наведеним справу розглянуто та вирішено судом на підставі наявних у ній доказів.
На підставі частини 1 статті 41 КАС України у зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що начальником УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі Самолюк І. П., 11.05.2012 року були винесені рішення №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2005-2009 роки у строки визначені законодавством у розмірі 170,00 грн. за кожен рік.
За період до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Порядок та строки подачі звітності, в тому числі, відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку було встановлено Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року №7-6 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за №1000/9599, який втратив чинність 01.01.2011 року.
Відповідальність за ненадання органам Пенсійного фонду України звітності та відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, було встановлено пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV. Відповідно до приписів цієї норми, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, дана норма права, як і стаття 17 Закону № 1058-IV, яка регламентує вчинене правопорушення, втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, тобто, не діяла на дату прийняття УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі оскаржуваних рішень.
Водночас частинами 5 та 6 пункту 7 розділу VIII Закону № 2464-VI визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з системного аналізу зазначених норм, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.
Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058-IV, яка є чинною на момент винесення рішень у даній справі, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.
Отже, вчинення страхувальником дій (бездіяльності), щодо яких Законом №1058-IV, зокрема, приписами частин 1-9 статті 106, до 01.01.2011 року, було передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій, не має наслідком автоматичного нарахування штрафних санкцій та обов'язку страхувальника по сплаті таких санкцій на відміну від страхових внесків, нарахування та сплата, яких здійснюється страхувальником самостійно. Обов'язковою юридичною передумовою для сплати штрафних санкцій є рішення уповноважених посадових осіб про застосування штрафних санкцій. Відповідно, обов'язок по сплаті штрафних санкцій нарахованих органом Пенсійного фонду виникає у страхувальника лише після винесення посадовою особою виконавчих органів Пенсійного фонду рішення про застосування відповідних штрафних санкцій.
Таким чином, органи Пенсійного фонду після 01.01.2011 року наділені повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01.01.2011 року.
Застосування після 01.01.2011 року штрафних санкцій передбачених приписами частин 1-9 статті 106 Закону №1058-IV, які втратили чинність 01.01.2011 року, є порушенням принципу закріпленого частиною 2 статті 58 Конституції України, відповідно до якого, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, абзацом 2 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 26.01.2011 року №1-рп/2011 визначено, що Конституційний Суд України вважає, що вказані положення Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як зазначив Конституційний Суд України, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Як було встановлено судом оскаржувані рішення були винесені відповідачем щодо правовідносин, які виникли протягом 2005-2009 року та після набрання чинності Законом № 2464-VI, яким було скасовано відповідальність страхувальника за вчинення відповідних дій (бездіяльності).
Таким чином, оскільки не може бути притягнуто до відповідальності особу на підставі норми, яка втратила чинність на момент винесення рішення про притягнення до відповідальності, а тому оскаржувані рішення винесені відповідачем в порушення принципу зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого статтями 99, 100 КАС України слід зазначити наступне.
Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 19.06.2012 року, надіслана позивачем 18.06.2012 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.
Ухвалою судді від 22.06.2012 року дана позовна заява була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 03.07.2012 року. Позивач усунув недоліки позовної заяви в строк, встановлений суддею.
Згідно з частиною 4 статті 107 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом трьох днів з дня закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді від 06.07.2012 року провадження в даній адміністративній справі було відкрите.
Відповідно до частини 2 статті 108 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Частиною 5 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Таким чином, оскільки позивач дізнався про порушення його прав, свобод та законних інтересів 19.05.2012 року, адміністративний позов ним подано 18.06.2012 року, а тому твердження відповідача щодо пропущення строків звернення до суду, встановлених статтею 99 КАС України є безпідставними.
Згідно позовних вимог позивач просить суд визнати недійсними рішення УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 від 11.05.2012 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн. за кожен рік.
При постановленні рішення суд відповідно до статті 162 КАС України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржується акт індивідуальної дії, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 від 11.05.2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України як такі, що прийняті всупереч вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області №2322, 2323, 2324, 2325, 2326 від 11.05.2012 року про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 107,30 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А. Лозовський