про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м.Вінниця
25 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/3540/12
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар Павло Анатолійович розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: судді апеляційного суду Вінницької області Чорного В.І., судді апеляційного суду Вінницької області Камзалова В.В., судді апеляційного суду Вінницької області Оніщука В.В., апеляційного суду Вінницької області, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України
про: оскарження дій, бездіяльності та стягнення майнової та моральної шкоди
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді апеляційного суду Вінницької області Чорного В.І., судді апеляційного суду Вінницької області Камзалова В.В., судді апеляційного суду Вінницької області Оніщука В.В., апеляційного суду Вінницької області, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про оскарження дій, бездіяльності та стягнення майнової та моральної шкоди.
У поданому позові позивач просив суд:
- визнати протиправним факт розгляду 1-3 Відповідачами апеляційної справи №22Ц-3717/12 яка була непідсудною апеляційному суду Вінницької області, та визнати протиправними дії 1-го Відповідача, допущені 2-3 Відповідачами по включенню явно фальшивих відомостей в текст документа під назвою "Ухвала Апеляційного суду Вінницької обл. від 20.01.12р в справі №22Ц-3717/12" внаслідок яких було унеможливлено розгляд судом по суті його зустрічного позову в цивільній справі Барського райсуду №2-505/11, чим порушено його право на захист в суді моїх прав та інтересів, гарантованих ст.55 Конституції України та визнати, що внаслідок таких протиправних дій 1-3-го Відповідачів йому було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнати протиправними дії 1-3-го Відповідачів (вчинених в межах адміністративних повноважень суб'єкта владних повноважень судового органу) по не повідомленні Генеральної прокуратури України про виявлення 1-3 Відповідачами доказів злочинних діянь, скоєних суддями Барського районного суду Хлопецьким О.С. та Переверзєвим С.В. та визнати, що внаслідок таких протиправних дій 1-3-го Відповідачів йому було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю;
- визнати протиправною бездіяльність 1-4 Відповідачів по неувідомленню Генеральної прокуратури України про наявність доказів злочинів, які дозволяють встановити організаторів вбивства Г.Гонгадзе, про які 1-4 Відповідачі дізнались з отриманих від нього судових документів а також усних заяв в апеляційній справі №22Ц-3717/12, та визнати, що внаслідок такої бездіяльності 1-4 Відповідачів мені було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди його здоров'ю.
- визнати неправомірною бездіяльність 4-го Відповідача вираженою в не ухваленні внутрішньовідомчої інструкції для працівників адміністративного апарату 4-го Від повідача, яка регулювала б обов'язки таких працівників адміністративного апарату по реєстрації та відсилці за належністю (згідно Закону "Про звернення громадян") повідомлень про злочини, які виявляються в ході підготовки та розгляду апеляцій них справ в цивільному провадженні апеляційного суду Вінницької області. Та визнати, що відсутність такої інструкції в 4-го Відповідача призвело до нанесення йому моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди його здоров'ю.
- визнати, що протиправні дії та бездіяльність 1-4 Відповідачів, які зазначені в позові, призвели до порушення його прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність, гарантованих йому ст.З Конституції України,
- керуючись ст.48 ч.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та ст.ст.1167,1168,1172-1174 ЦК України: а) стягнути з усіх Відповідачів 3 мільярди (ТРИ мільярди) гривень на його користь за заподіяну моральну шкоду пов'язану з заподіянням шкоди його здоров'ю), поклавши солідарну відповідальність на 1-5 Відповідачів згідно вимог ст.1190 ЦК; б) стягнути з 1,3, 5 Відповідачів 750 (сімсот п'ятдесят) мільйонів гривень матеріальної шкоди нанесеної позивачу внаслідок протиправних дій та бездіяльності 1,3 Відповідачів, поклавши на 1,3,5 Відповідачів солідарну відповідальність згідно вимог ст.1190 ЦК.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за даним позовом, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Однак, при визначенні юрисдикції суду необхідно враховувати характер та предмет спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, а також суб'єктний склад сторін.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу).
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З аналізу наведених положень Кодексу випливає, що публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, який випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій по відношенню до скаржника. Тобто, для наявності публічно-правового спору потрібен обов'язковий його елемент - зв'язок між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушенням прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" визначено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Наведена позиція випливає з норм статтей 126, 129 Конституції України, згідно із якими судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, заявлені скаржником вимоги до суддів апеляційного суду Вінницької області не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суддя при розгляді справи не є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому не може бути відповідачем у справі про оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судової справи.
Таким чином, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) судів (суддів), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судів (суддів) є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Крім того, із змісту позовної вимоги вбачається, що предметом оскарження є бездіяльність апеляційного суду Вінницької області, що виражена в не ухваленні внутрішньовідомчої інструкції для працівників адміністративного апарату 4-го Від повідача, яка регулювала б обов'язки таких працівників адміністративного апарату по реєстрації та відсилці за належністю (згідно Закону "Про звернення громадян") повідомлень про злочини, які виявляються в ході підготовки та розгляду апеляцій них справ в цивільному провадженні апеляційного суду Вінницької області.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного суду України 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
За наведених обставин, оскільки обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, свідчать про оскарження ним дій, які не пов'язані із здійсненням останніми владно-управлінських функцій по відношенню до нього, тому даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом.
Що стосується вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди, нанесеної протиправними діями відповідачів, то дану вимогу також не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки, решта позовних вимог, вказаних вище, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з тим, що у справі відсутній публічно-правовий спір, а вимога про стягнення моральної шкоди безпосередньо пов'язана з наявністю такого спору, то питання щодо стягнення моральної шкоди в такому випадку також не може бути вирішена в прядку адміністративного судочинства.
Таким чином, обґрунтування заявником своїх вимог не свідчить про наявність у спірних відносинах публічно-правового характеру, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді апеляційного суду Вінницької області Чорного В.І., судді апеляційного суду Вінницької області Камзалова В.В., судді апеляційного суду Вінницької області Оніщука В.В., апеляційного суду Вінницької області, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про оскарження дій, бездіяльності та стягнення майнової та моральної шкоди.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Комар Павло Анатолійович