Іменем України
20 січня 2012 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Решетніка М.О.
при секретарі -Медведєвій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення суми, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди», -
Позивачка звернулась в суд з зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між нею та відповідачем була укладена усна домовленість, щодо встановлення індивідуального опалення в її квартирі. В вересні 2009р. в рахунок майбутніх робіт вона зробила передоплату в розмірі 2000 та додатково 600грн. на отримання дозволу на встановлення індивідуального опалення. В жовтні 2009р. доплатила відповідачу іще 3250грн., а в листопаді 2009р. - 1000грн. Вказані суми передбачали витрати як на оплату роботи, так і на придбання матеріалів, в тому числі котла опалення. Однак до цього часу роботи по встановленню індивідуального опалення не виконані. Крім того, відповідач надав їй котел без технічних документів, в результаті чого вона не може отримати дозвіл на встановлення індивідуального опалення. На неодноразові прохання про закінчення робіт з встановлення індивідуального опалення відповідач не реагує. З вини останнього вона тривалий час не має можливості встановити індивідуальне опалення, у зв'язку з чим їй була заподіяна матеріальна шкода, яку вона оцінює в 6850грн. та моральну шкоду у розмірі 2000грн. Просила стягнути з відповідача на її користь вищевказані суми та зобов'язати відповідача прийняту у неї електричний котел та його комплектуючі.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила його задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено в судовому засіданні, зокрема не заперечується відповідачем, між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо виконання відповідачем певних робіт із встановлення індивідуального опалення в квартирі АДРЕСА_1.
Згідно товарного чеку №б/н від 21 листопада 2009р. позивачка сплатила ПП «ОСОБА_3.»1174грн. за придбання необхідних для цього фітингів та труби.
Відповідно до ст.206 ЦК України усно можуть вичинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідчення та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Вказана домовленість між сторонами не передбачала за собою виконання домовленості в момент її вчинення, а отже такий правочин є нідійсним та, відповідно, не створює юридичних наслідків, зокрема як щодо виконання його умов, так і відшкодування збитків.
Як в своїх письмових запереченнях відповідач, так і в судовому засіданні його представник підтвердили лише про домовленість між ними на оплату за виконання роботи тільки 500грн., однак отримання не лише вказаної суми, а й інших, зазначених у позові, відповідач заперечує, а будь-яких належних та допустимих доказів передачі грошових коштів відповідачеві позивачка суду не надала.
Також як зазначає відповідач, ніякого відношення до ТОВ «Гараш», яке продало позивачці котел, він не має, а отже за їх діяльність не може відповідати.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує вимогами Закону України «Про захист прав споживачів»відповідно до якого та ст.1209 ЦК України виконавець послуг зобов'язаний відшкодувати споживачеві збитки. Однак ст.1 вказаного Закону визначено поняття «виконавець», відповідно до якого таким може бути лише суб'єкт господарювання, а отже до відносин, які склалися у позивачки із відповідачем, як фізичною особою, норми цього Закону застосовані не можуть бути.
З приводу неможливості використання котла, не надання документів на нього (гарантійний талон чи паспорт, чек) позивач має вирішувати спір з підприємством, що здійснило продаж такого котла, тобто ТОВ «Гараш», відношення до якого, як зазначалось вище, відповідач не має.
Також позивачкою ні в заяві, ні в судовому засіданні не зазначалось та не надано доказів тому, які саме роботи мав виконувати відповідач, їх об'єм, протягом якого строку та інші необхідні умови укладеного між ними усного договору на виконання робіт із «встановлення індивідуального опалення в квартирі».
З урахуванням викладеного підстав для відшкодування збитків чи повернення грошових коштів суд не вбачає.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Пункт 5 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивачка в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров?я продукцією.
В даному судовому засіданні зазначених у Законі підстав для відшкодування моральної шкоди не встановлено: яких-небудь протиправних дій чи бездіяльності відповідач, внаслідок яких могло б бути заподіяно позивачеві шкоди здоров'ю чи життя, не вчиняв.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи ст.11 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, а також те, що позивачкою не доведено та не надано доказів, що саме діями відповідача по справі порушено її право та спричинено шкоду, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення суми, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди»-відмовити.
Суддя