Провадження № 22-ц-/2090/4286/12 Головуючий 1 інстанції -Бондаренко В.В.
Справа № 2-1998/11 р.
Категорія: кредитні Доповідач -Коваленко І.П.
07 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Коваленко І.П
суддів -Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі -Москаленко Е.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 28 грудня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В серпні 2011 року Публічне акціонерне товариства комерційний банк "Приват Банк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 02.11.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81АR03110019 відповідно до п. 7.1 якого ПриватБанк зобов'язувався надати ОСОБА_1 кредитні кошти на строк з 02.11.2007р. по 01.11.2012р. включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 71434,00 грн. на наступні цілі: 50400.00 грн. - на купівлю автомобіля, 34,00 грн. - для сплати за реєстрацію gредмету застави, 2828.00 грн. на сплату страхових платежів, а також винагорода за надання фанансового інструменту -4032,00 грн., та у розмірі 14140,00 грн., на сплату страхових платежів у випадках, коли позичальник не зможе сплачувати суму страхових платежів, у порядку п. 2.1.3 і п. 2.2.7 кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля
Взяті на себе зобов'язання за зазначеним кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" виконав своєчасно й повністю, надавши кредитні кошти. Однак, відповідач ОСОБА_1, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, допускаючи прострочку платежів. У результаті невиконання умов кредитного договору від 02.11.2007 року, станом на 28.07.2011 року відповідач ОСОБА_1 мав заборгованість у розмірі 55626,16 грн., яка складається з наступного: 27462,84 грн. - заборгованість за кредитом; 11087,58 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 6588,81 грн. - заборгованість по комісії за користуванн кредитом; 10489,93 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги не визнали, мотивуючи тим, що не згодні з нарахованою сумою заборгованості по кредиту.
Після неможливості виконання зобов'язань по кредитному договору автомобіль ВАЗ 21124, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на придбання якого було отримано кредитні кошти, по акту від 08.11.2008 року було передано ОСОБА_1 для реалізації в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Однак, зазначав, що довіреності на продаж автомобіля не надавав, а тому вважав позовні вимоги безпідставними і необгрунтованими.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 28 грудня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості був задоволений і стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" суму заборгованості за кредитним договором від 02.11.2007 року у розмірі 55629,16 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 556,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грин.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 14 травня 2012 року виправлена описка у рішенні суду і вказано, що з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" стягнуто заборгованість в сумі 55626,16 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові банку відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що 02.11.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № № DN81АR03110019 відповідно до п. 7.1 якого ПриватБанк зобов'язувався надати ОСОБА_1 кредитні кошти на строк з 02.11.2007р. по 01.11.2012р. включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 71434,00 грн. на наступні цілі: 50400,00 грн. - на купівлю автомобіля, 34,00 грн. - для сплати за реєстрацію Предмету застави, 2828,00 грн. на сплату страхових платежів, а також винагорода за надання фанансового інструменту - 4032,00 грн., та у розмірі 14140,00 грн., на сплату страхових платежів у випадках, коли Позичальник не зможе сплачувати суму страхових платежів, у порядку п. 2.1.3 і п. 2.2.7 кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0.80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля.
З боку ПАТ КБ "ПриватБанк" умови цього кредитного договору було виконано належним чином, що не спростовувалося під час судового засідання ОСОБА_1 і таке виконання було прийняте ОСОБА_1., який придбав за рахунок кредитних коштів автомобіль ВАЗ 21124, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Актом від 08.11.2008 року ОСОБА_1 передав автомобіль Заставодержателю для реалізації в рахунок погашення виниклої простроченої і поточної заборгованості.
Повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей станом на 23.12.2011 року підтверджено надання ОСОБА_1 довіреності № 861 від 16.02.2009 року виданої з правом передоручення строком дії до 16.02.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Костенко С.А.. на керування і розпорядження транспортним засобом: легковим автомобілем сірого кольору. 2007 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1 ОСОБА_4
Автомобіль ВАЗ 21124, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 було реалізовано 16.07.2009 року за 43695,00 грн., які було перераховано на погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_1, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 28.07.2011р., випискою по рахунку і копіями платіжних доручень: 16.07.2009р.: сума 5791,77 грн. - на погашення пені; сума 3370,00 грн. - на погашення комісії; сума 6670,02 грн. - на погашення відсотків; сума 12382,79грн. -на погашення тіла кредиту, тобто на прострочену заборгованість у загальному розмірі 28214,65 грн. (а.с.37-42).
Залишок суми від продажу заставленого автомобіля була зарахована в рахунок погашення поточної заборгованості по кредиту, а саме: 286,47 грн. - на погашення комісії; 750,78 грн. - на погашення поточних нарахованих відсотків; 14433,10 грн. - на погашення тіла кредиту.
Згідно з п. 5.1, п. 7.1 кредитного договору від 02.11.2007 року., кредитний договір діє до повного виконання сторонами грошових зобов'язань.
В результаті невиконання умов кредитного договору від 02.11.2007 року., станом на 28.07.2011 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 55626,16 грн..
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно стягнення саме цієї суми з відповідача на користь позивача.
Доводи відповідача стосовно того, що позивач не мав право одноособово збільшувати процентну ставку за користування кредитом колегією суддів не приймаються, оскільки відповідно до вимог п.2.3.1 кредитного договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. (а.с.7 зв.).
В судовому засідланні апеляційної інстанції відповідач та його представник не заперечували, що даний пунк договору не оспорювався.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 28 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді