Провадження № 22-ц-/2090/2988/12 Головуючий 1 інстанції -Назаренко О.В.
Справа № 2-4404/2011 р.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач -Коваленко І.П.
24 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Коваленко І.П
суддів -Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі -Москаленко Е.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
В вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області та приватного підприємства „Послуга" про відшкодування шкоди, завданої здоров?ю.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2012 року провадження по справі в частині визнання неправомірною бездіяльності Височанської селищної ради Харківського району Харківської області та приватного підприємства „Послуга" закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
В січні 2012 року ОСОБА_1 уточнила свої вимоги і просила стягнути з Височанської селищної ради Харківського району Харківської області витрати, понесені в зв'язку із ушкодженням здоров?я в сумі 134,05 грн. та визначити в матеріальному еквіваленті розмір завданої їй моральної шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок невиконання Височанської селищною радою вимог Закону України «Про благоустрій»в плані контролю за утриманням в належному стані дорожнього покриття вулиці Української селища Високий та стягнути ці кошти на користь позивача, посилаючись на те, що 05.02.2011 року близько 7:30 вона рухалась пішки по вул. Українській в смт. Високий Харківського району Харківської області. Вулиця не була прибрана від снігу і льоду, в результаті чого вона не утрималась на слизькій поверхні і зазнала перелом кістки. Витрати на лікування склали 134 гривні 05 коп., які просила стягнути з відповідача на її користь.
Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач терпіла протягом довгого часу біль, була тривалий час обмежена в можливості себе обслуговувати, терпіла інші незручності, що завдало їй значних моральних страждань. Розмір компенсації представник позивача просив суд визначити самостійно не обмежуючись у максимальній сумі будь-яким максимальним розміром. Підставою для стягнення матеріальної і моральної шкоди позивач і представник позивача вважають невиконання відповідачем обов'язків, покладених на нього відповідно до Закону України «Про благоустрій»в плані контролю за утриманням території селища Високий і зокрема невиконання функції контролю за утриманням в належному стані дорожнього покриття вулиці Української селища Високий, не виділенням коштів на прибирання вулиць та не передбаченням в договорі з ПП «Послуга»виконання такого виду робіт.
Представник відповідача позов не визнав з тих підстав, що між відповідачем і приватним підприємством «Послуга»укладено договір, яким ПП «Послуга»взято на себе обов'язок з благоустрою території. Витрати на благоустрій відшкодовуються по факту виконаних робіт. Зі свого боку, в порядку контролю за роботою ПП «Послуга»це питання було предметом розгляду на черговій сесії ради, а тому представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надала доказів на підтвердження своїх вимог.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної аі загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідніш посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезуваші стороннього догляду тощо.
Згідно вимог ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична абп фізична особа відшкодовує щкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, однією із підстав для відповідальності юридичної особи за шкоду здоров'ю, заподіяну фізичній особі є наявність вини.
Заявлені позовні вимоги не стосуються будь-яких подій, пов'язаних із прийняття незаконного рішення чи діями окремих співробітників відповідача.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 січня 2012 року провадження по справі в частині визнання неправомірною бездіяльності Височанської селищної ради Харківського району Харківської області та приватного підприємства „Послуга" закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що будь-яких судових рішень, які б встановлювали вину відповідача немає.
Вимоги позивача ґрунтуються виключно, як на думку позивача, на бездіяльності відповідача в сфері благоустрою, зокрема невиконанні функцій по організації нагляду за прибиранням доріг від льоду та снігу в зимовий період, що стало причиною отримання позивачем тілесних ушкоджень.
Відмовляючи в позові в частині відшкодування шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки на підставі ст. 13 ч. 1 пункт 1 підпункт «г»Закону України «Про благоустрій населених пунктів»належать до об'єктів благоустрою населених пунктів, а згідно положень ст. 12 цього ж Закону, суб'єктам у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевої самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населенні громадяни.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах, відповідно до закону, балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності, що передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 15 Зако України «Про благоустрій населених пунктів». При цьому саме балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.
Із листа Височанської селищної ради Харківського району Харківської області № 112/02 14 від 15.12.2011 року вбачається, що відповідно до договору від 01.07.2000 року, який діє до 2015 року, Височанська селищна рада передала функції ВУЖКГ, а саме благоустрій територ селища, приватному підприємству «Послуга». (а.с.10).
Посилання позивача на лист № 04-48/67-11 від 18.03.2011 року заступника Харківського міжрайонного прокурора, в якому, як на думку позивача, міститься інформація про те, що договором з ПП «Посллуга»не передбачено виконання окремих видів робіт з благоустрою, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймається колегією суддів, оскільки будь-яких доказів стосовно того, що вищевказаний договір мав якісь обмеження, позивачем не надано.
Крім того, в цьому листі зазначено про відсутність підстав для прокурорського реагування, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів»при укладанні і виконанні договору відповідача з ПП «Послуга».
Обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції посилання позивача на те, що відсутність контролю з боку Височанської селищної ради Харківського району Харківської області призвело до негативних наслідків для позивача і такі обставини є підставою для настання матеріальної відповідальності відповідача.
Так, види і методи контролю з боку органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою визначені положеннями ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до якої у частині третій цієї статті визначено наступне: самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, ю. завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрію населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Доказів наявності невиконання відповідачем самоврядного контролю, що має безпосередній зв'язок з ушкодженням здоров'я позивача, ОСОБА_1 не надано.
ви
КІ-
Із матеріалів справи вбачається, що 05.02.2011 року позивачці було відкрито листок непрацездатності, в якому записано діагноз: закритий перелом лівої лучової кістки із зміщенням. (а.с.8).
Закритий лікарняний 18 березня 2011 року. (а.с.9).
Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення з відповідача витрат на лікарські засоби на суму 134 ривні 05 коп., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з вищенаведених підстав, а також судом було враховано, що позивачкою не надано доказів чи всі витрати на лікарські засоби, понесені нею, були обгрунтовані медичними показниками і чи пов'язані такі витрати безпосередньо із призначеним лікуванням.
Обставини, що стали безпосередньо причиною отримання позивачкою тілесних ушкоджень підтверджуються лише показаннями свідка, який бачив її падіння 5 лютого 2011 року в ранковий час.
Будь-яких інших об'єктивних даних про те, що перелом кістки отриманий позивачкою безпосередньо в результаті падіння на вулиці Український в смт. Високий Харківського району Харківської області в ранковий час 5 лютого 2011 року не надано суду першої інстанції і апеляційному суду.
Отже, колегія скддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку стосовно того, що позивачка, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надала доказів наявності вини відповідача у будь-якій формі в заподіянні шкоди її здоров'ю.
Обґрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку стосовно відмови у задовлені позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачкою також не надано доказів на підтвердження своїх вимог і в цій частині.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом при ухваленні рішення була порушена тайна нарадчої кімнати колегією суддів не приймаються.
Так, відповідно до вимог ст..209 ЦПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу.
У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Рішення суду, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.
Із журналу судового засідання від 26.01.2012 року вбачається, що 26.01.2012 р. об 12.13 год. суд видалився до нарадчої кімнати, а об 12.31 год. -була проголошена вступна та резолютивна частина рішення суду. (а.с.42-46).
На а.с.48 знаходиться розписка сторін про отримання резолютивної частини рішення суду (а.с.48).
Зауважень на журнал судового засідання сторонами не подавалось.
Посилання апелянта на те, що складання повного рішення повинно також відбуватись у нарадій кімнаті колегією суддів не приймається, оскільки вимогами ЦПК України це не передбачено.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді