04 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді Пилипчук Н.П.,
суддів Крилової Т.Г., Кірсанової Л.І.,
при секретарі Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва, третя особа -ректор Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи за прогул, визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що в період з 02.10.2011 р. по 15.10.2011 р. він перебував у відряджені на стажуванні за власний рахунок, однак зазначений час відсутності на робочому місті відповідач визнав прогулом за що наказом від 16.09.2011 р. звільнив його з посади доцента кафедри екології та біотехнології Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва Просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з роботи за прогул, визнати недійсним запис в трудовій книжці про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та суму на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва від 24 жовтня 2011 року № 951-к про звільнення ОСОБА_4 за прогул за п.4 ст. 40 КЗпП України. Визнано недійсним запис № 18 від 25 жовтня 2011 року в трудовій книжці ОСОБА_4: «Звільнений за прогули без поважної причини за п.4 ст. 40 КЗпП України». Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді доцента кафедри екології та біотехнології Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, стягнуто з Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва середній заробіток за період стажування ОСОБА_4 в сумі 1 587,04 грн. та за час вимушеного прогулу в сумі 15 870,40 грн., в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Посилається на неповне з*ясування судом обставин справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що в ході розгляду справи був порушений принцип рівності та змагальності. Звертає увагу, що наказ про відрядження позивача, який був підписаний під впливом обману, згодом був скасований про що було відомо позивачу. Зазначає, що позивач поїхав у відрядження не по тій темі, не в ту установу, не на той термін що був рекомендований Мінагрополітики з порушенням порядку направлення на стажування, без обов*язкового технічного завдання. Вказує, що позивач був зобов*язаний погодити заміни занять, та не мав права сам собі змінювати і підписувати документи які мають установче значення для університету. Наполягає, що при звільненні позивача були дотримані всі норми чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, що 01.09.2006 р. позивач ОСОБА_4 був прийнятий на роботу у зв'язку з обранням за конкурсом до відповідача Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва (ХНАУ) на посаду доцента кафедри генетики, селекції та насінництва за строковим трудовим договором по 30.06.2011 р. на підставі наказу ХНАУ № 901-к від 18.08.2006 р. (а.с. 10). 01.09.2008 р. позивача було переведено на кафедру екології та біотехнології в тій же посаді доцента кафедри по 30.06.2011 р. на підставі наказу ХНАУ № 895-к від 01.09.2008 р. (а.с. 10). 30.06.2011р. позивачу було продовжено термін роботи в займаній посаді доцента тієї ж кафедри за строковим трудовим договором по 30.06.2016р. на підставі наказу ХНАУ № 516-к від 24.06.2011 р. (а.с. 11).
Наказом № 951-к від 24.10.2011 р. ОСОБА_4 був звільнений з установи відповідача за прогул без поважної причини в період з 03.10.2011 р. по 14.10.2011 р. за п.4 ст.40 КЗпП України з 25.10.2011 р. (а.с. 33)
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що наказ ХНАУ № 951-к від 24.10.2011 р. про звільнення ОСОБА_4 за прогул без поважної причини по п.4 ст.40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно ч. 4 ст.149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
При звільненні позивача прогулом була визнана відсутність позивача на робочому місті в період з 03.10.2011 р. по 14.10.2011 р.
Проте, матеріалами справи підтверджено, судом беззаперечно встановлено, що у період з 02.10.2011 р. по 15.10.2011 р. позивач проходив стажування у Російському державному аграрному університету МСГА ім. К.А.Тімірязєва (а.с.16-29).
Так, 12.09.2011 р. позивач подав відповідачу на ім'я ректора ХНАУ заяву про відрядження його для стажування до Російського державного аграрного університету МСГА ім. К.А.Тімірязєва з 02.10.2011 р. по 15.10.2011 р. за власний рахунок (а.с.148). На вказаній заві є підпис та резолюція першого проректора ХНАУ ОСОБА_6: «До наказу за власний рахунок», також є віза заступника декана факультету агрохімії та ґрунтознавства ХНАУ ОСОБА_7 та віза директора інституту післядипломної освіти ОСОБА_8
16.09.2011 р. перший проректор ХНАУ ОСОБА_6, який на той час згідно наказу від 01.08.2011р. № 208-к/1 виконував обов'язки ректора, видав наказ від 16.09.2011 р. № 238-а/1 про відрядження позивача з 02.10.2011 р. по 15.10.2011 р. до м. Москви (Росія) - до Російського державного аграрного університету МСГА ім. К.А.Тімірязєва на стажування без видатків на відрядження (а.с.12).
Між позивачем та РДАУ МСГА ім. К.А.Тімірязєва був укладений договір від 29.09.2011 р. № 776/22-11 про надання послуг з підвищення кваліфікації, за яким позивач вніс до бухгалтерії РДАУ-МСГА 15 000 руб. за стажування.
Матеріали справи містять міграційну картку ОСОБА_4, проїзні документи до місця стажування, фіскальні чеки та квитанції щодо оплати проживання в готелі місця стажування, програму індивідуального стажування ОСОБА_4 в РДАУ-МСХА ім.Тімірязєва.
За результатами стажування ОСОБА_4 отримав посвідчення щодо короткострокового підвищення кваліфікації № 5213 в Інституті додаткової професійної освіти «ВШУ АПК»РДАУ-МСГА, довідку РДАУ-МСГА від 14.10.2011 р. про проходження стажування; склав звіт про стажування у Російському державному аграрному університеті.
Посилання відповідача на те, що позивач поїхав у відрядження не по тій темі, не в ту установу, не на той термін що був рекомендований Мінагрополітики з порушенням порядку направлення на стажування, без обов*язкового технічного завдання, без належного погодження заміни занять не спростовують висновків суду про те, що знаходження позивача на стажуванні неможна вважати прогулом.
Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої наказом Міністерства фінансів України N 59 від 13.03.98 року, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат.
Таким чином, вирішення питань про затвердження технічного завдання, погодження заміни занять, узгодження теми та установи стажування повинні були б перевірятися до видачі наказу про відрядження особою, що його підписала та передувати підписанню такого наказу.
Перебування позивача на стажуванні в період та у місці визначеному наказом від 16.09.2011 р. № 238-а/1 судова колегія прогулом не вважає.
Матеріали справи містять також наказ № 249 а/1 від 30.09.2011 р. про скасування наказу від 16.09.2011 р. в частині щодо направлення позивача у відрядження (а.с. 60), однак належні та допустимі докази того, що вказаний наказ був офіційно доведений до відома позивача суду не надані.
Оскільки розпорядження про відрядження позивача було оформлено письмовим наказом, то в такий самий спосіб повинно було б оформлятися і розпорядження про скасування цього відрядження.
З акту відповідача від 30.09.2011 р. (а.с. 31) вбачається, що 30.09.2011 р. о 14.45 год. працівник відповідача ОСОБА_9 прийшла на кафедру, щоб ознайомити доцента кафедри ОСОБА_4 з наказом ректора № 249 а/1 від 30.09.2011 р. про відміну відрядження, але ОСОБА_4 на роботі вже не було.
Працівники відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, будучи допитаними у суді першої інстанції наполягали, що стали свідками розмови ректора ХНАУ ОСОБА_5. та ОСОБА_4, що відбулася о 10.30 год., в ході якої ректор запропонував позивачу відкласти відрядження на більш зручний час, а коли ОСОБА_4 відмовився змінювати термін стажування ректор заборонив йому їхати у відрядження.
Однак на час вказаної бесіди наказ про скасування наказу щодо направлення позивача у відрядження виданий не був, до відома позивача не доводився, тому у позивача були відсутні підстави вважати зазначену розмову офіційним розпорядженням ректора про скасування наказу про відрядження.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, про те, що відповідач не довів факт повідомлення їм позивача 30.09.2011 р. про скасування наказу про відрядження позивача.
За таких обставин, позивача не можна вважати таким, що був відсутній на роботі без поважних причин в період з 03.10.2011 р. по 14.10.2011 р., тому, перевіривши обґрунтованість притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, суд правильно встановив, що таке стягнення було застосоване з порушенням трудового законодавства, оскільки у діях позивача був відсутній дисциплінарний проступок, у зв'язку з чим суд правильно визнав наказ про звільнення ОСОБА_4 незаконним та вирішив питання про поновлення його на роботі, про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно ч.2 ст.235 КЗпП України.
Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -