79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
23.10.06 Справа № 4/2033-26/203
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Духа Я.В.
Кордюк Г.Т.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ будівельної фірми “Жовква» ЛТД від 18.05.2006 р. № 37
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2006 р.
у справі № 4/2033-26/203
за первісним позовом ТзОВ будівельної фірми “Жовква» ЛТД, м.Жовква Львівської обл.
до Державного історико-архітектурного заповідника у м.Жовкві Львівської області, м.Жовква Львівської обл.
про стягнення 13 912, 78 грн.
і за зустрічним позовом Державного історико-архітектурного заповідника у м.Жовкві Львівської області, м.Жовква Львівської обл.
до ТзОВ будівельної фірми “Жовква» ЛТД, м.Жовква Львівської обл.
про визнання недійсним контракту і повернення коштів, виплачених за даним контрактом, в сумі 4 517, 55 грн.
За участю представників сторін (за первісним позовом):
від позивача -Лесько С.М. (директор);
від відповідача -Кубай М.В. (директор)
Представникам сторін роз»яснено їх права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу сторони відмовилися.
Розпорядженням голови суду від 13.10.2006 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р.
В судовому засіданні 16.10.2006 р. оголошено перерву до 23.10.2006 р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2006 р. у справі № 4/2033-26/203 (суддя Деркач Ю.Б.) у задоволенні первісного позову відмовлено, за зустрічним позовом в частині визнання контракту від квітня 2003 року недійсним припинено провадження у справі, а в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу від 18.05.2006 р. № 37 та доповнення до останньої (вх. № 1617 від 15.06.2006 р.), в яких просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити повністю, з підстав невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права. Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що
- судом першої інстанції не взято до уваги те, що ТзОВ БФ “Жовква» ЛТД на виконання контракту виконало для Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовкві Львівської області роботи по трасуванню мурів по вул. Коновальця, 1 на суму 12 746, 40 грн., що підтверджується актом виконаних робіт, за які відповідач за первісним позовом не розрахувався;
- відмовляючи в стягненні заборгованості за виконані роботи місцевий господарський суд безпідставно зіслався на те, що контракт між сторонами неукладений, оскільки в ньому відсутні узгоджені істотні умови;
- господарським судом не враховано того, що визнання недійсним контракту можливе лише на майбутнє, а оскільки сторони за договором не можуть повернутися в попередній стан, то відповідно неможливо анулювати виконані вже роботи, а тому визнання недійсним самого контракту не може бути підставою для відмови у стягненні боргу за виконані роботи;
- висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд, посилаючись на відсутність Дозволу на виконання будівельних робіт як на одну з підстав для відмови у задоволенні первісного позову, питання самої відсутності такого Дозволу в судовому засіданні не досліджував;
- як на підставу визнання контракту неукладеним суд першої інстанції помилково зіслався на те, що сторони не зазначили в ньому строку виконання взятих на себе зобов'язань і не встановили відповідальності у вигляді штрафних санкцій у разі невиконання договірних зобов'язань, оскільки такі твердження не грунтуються на нормах чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні відповідач за первісним позовом просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з наступних підстав:
- виконавець робіт - ТзОВ БФ “Жовква» ЛТД виконав на власний розсуд довільні роботи, не передбачені нормативно-правовими актами для пам'яток архітектури і не уточнені контрактом, а тому вони не можуть бути оплачені за бюджетні кошти (Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві Львівської області є державною бюджетною установою, знаходиться на повному утриманні бюджету, всі його кошти є бюджетними);
- роботи на пам'ятці архітектури виконувалися ТзОВ БФ “Жовква» ЛТД з грубим порушенням чинного законодавства щодо виконання робіт на архітектурних пам'ятках національного значення, в неї була відсутня науково-проектна документація, яка повинна бути погоджена центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, відсутній письмовий дозвіл цього ж органу; відсутній Дозвіл на виконання будівельних робіт Інспекцією держархбудконтролю; у ТзОВ БФ “Жовква» ЛТД відсутня ліцензія на право виконання робіт на пам'ятках архітектури, відповідно вона не мала відповідної кваліфікації для виконання робіт на пам'ятках архітектури, а тому і не мала жодного права виконувати зазначені роботи на пам'ятці архітектури;
- поданий ТзОВ БФ “Жовква» ЛТД до суду примірник Акту приймання-передачі виконаних робіт підроблений, оскільки станом на кінець 2003 фінансового року Акту приймання-передачі виконаних робіт за жовтень 2003 року не існувало, що підтверджується показами свідків, а також відсутністю його слідів на документах бухгалтерського обліку, яка вбачається із перевірки, проведеної Фінансовим управлінням райдержадміністрації;
- місцевий господарський суд підставно визнав підписаний сторонами у квітні 2003 року контракт неукладеним, оскільки він не містив більшості істотних умов, до узгодження яких мають дійти сторони, а також тих, які визначені чинним законодавством та є обов'язковими для контрактів будівельного підряду, оплата робіт за якими здійснюється з бюджетних коштів.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив позивача на неї, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.
22.07.2004 р. ТзОВ БФ “Жовква Лтд» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Державного історико-архітектурного заповідника 12 746, 40 грн. основного боргу, 943, 23 грн. інфляційних нарахувань та 223,15 грн. -3 % річних, всього 13 912,78 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач у порушення умов контракту № 4 від 15 квітня 2003 року виконані позивачем роботи за жовтень 2003 року в сумі 12 746,40 грн. та прийняті згідно Акту виконаних робіт за жовтень 2003 року та довідки про вартість виконаних робіт за цей місяць в строки, визначені п.5 цього контракту, не оплатив.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.08.2004 р. у даній справі змінено первісного відповідача -Державний історико-архітектурний заповідник м. Львів на належного відповідача -Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві Львівської області (а.с.27).
В процесі розгляду справи в місцевому господарському суді, відповідач -Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві Львівської області (далі - ДІАЗ у м. Жовкві) подав зустрічний позов (вх. № 9151 від 01.09.2004 р.) (а.с.35-39), в якому просив визнати контракт від квітня 2003 року на виконання робіт по трасуванню мурів по вул. Коновальця,1 у м. Жовкві на суму 19 097 грн., укладений між ТзОВ БФ “Жовква» Лтд та Державним історико-архітектурним заповідником у м. Жовкві, недійсним на підставі ст. 207 ГК України та ст. 215 ЦК України як такий, що не відповідає вимогам закону і не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також просив на підставі ст. 208 ГК України та ст. 216 ЦК України повернути йому кошти в сумі 4517,55 грн., виплачені за цим контрактом ТзОВ БФ “Жовкві».
Зустрічний позов обгрунтований тим, що спірний контракт на виконання робіт був укладений директором ДІАЗ у м. Жовкві, який є державною бюджетною установою, не маючи відповідних бюджетних призначень на ці роботи, що є порушенням ст. 23 п.1 та ст. 51 п.п. 5, 6 Бюджетного кодексу України. Крім цього, ДІАЗ у м. Жовкві посилається на те, що у контракті не зазначено, що об'єктом робіт є пам'ятка архітектури і містобудування, невірно вказано найменування замовника та його адреса, не визначено істотних умов щодо найменування та місцезнаходження об'єкта, відсутня дата укладення контракта, термін виконання робіт, умови і терміни погашення авансу, вимоги до якості робіт, ціна контракту та матеріальна відповідальність підрядника.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи в задоволенні первісного позову і частково в задоволенні зустрічного позову в частині повернення коштів, припинив провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним контракту від квітня 2003 року, мотивувавши своє рішення тим, що такий контракт не містить всіх істотних умов, визначених такими для договорів підряду, а тому є неукладеним.
Зокрема, суд першої інстанції зіслався на те, що спірний контракт не містить таких узгоджених істотних умов, як строку виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а так само і умови щодо обмеження терміну попередньої оплати виділених бюджетних коштів на передбачені цілі до одного місяця та застосування штрафних санкцій не нижче облікової ставки НБУ у разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом зазначеного терміну з дня отримання бюджетних коштів, які наказом Міністерства фінансів України № 83 від 06.04.1998 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 1998 року за № 251/2691, визначені істотними умовами угод, які укладаються між підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності та суб'єктами господарювання (юридичними і фізичними особами, включаючи нерезидентів) щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів.
Проте з таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погодитися не може.
Так, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 р. N 435-IV (далі - ЦК України), ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (Кодекс набрав чинності з 01.01.2004р.).
Також відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями (Кодекс набрав чинності з 01.01.2004р.).
Таким чином щодо угод, вчинених до набрання чинності ЦК України від 16.01.2003 р. N 435-IV, підстави і наслідки їх недійсності визначаються статтями 47-58 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. (далі -Цивільний кодекс УРСР), якщо угода не підпадає під дію інших законів, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.
Угода може бути визнана недійсною на підставах, передбачених законом.
Зі змісту ст. 4 ЦК УРСР випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством , а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до приписів ст. 41 ЦК УРСР під угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони в спірний період між сторонами склалися правовідносини підряду, встановлені на підставі договору підряду -контракту від квітня 2003 року (в редакції позивача за зустрічним позовом -контракту № 4 від 15.04.2003 р.) (далі -Контракт).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що контракт за квітень 2003 року та контракт № 4 від 15.04.2003 р. є один і той же контракт про той же предмет та цих же умовах.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що будівельні роботи за цим контрактом, як вбачається з матеріалів справи та пояснення сторін, здійснювалося за рахунок бюджетних асигнувань.
Відповідно до п. 1 Контракту, укладеного між Державним історико-архітектурним заповідником у м. Жовкві Львівської області (Замовником) та ТзОВ БФ «Жовква»ЛТД (Підрядником), предметом останнього є виконання Підрядником за дорученням Замовника робіт по трасуванню мурів по вул. Коновальця, 1 у м. Жовкві.
Згідно з п. 2.1. Контракту роботи виконувалися Підрядником відповідно до поданої Замовником та затвердженої сторонами проектно-кошторисної документації.
Як вбачається із п. 4 Контракту, договірна вартість виконуваних Підрядником робіт становила 19 097 грн., яка відповідно до п. 4.1. Контракту могла змінюватися із зміною Постанов Кабінету Міністрів України внаслідок зміни цін на будівельні та паливо-мастильні матеріали, а також зі зміною проектних рішень.
Відповідно до п. 5 Контракту оплата за виконані Підрядником роботи проводиться на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт, підписаного сторонами, протягом 10-ти календарних днів з моменту такого підписання.
Пунктом 6 Контракту передбачено надання Замовником авансу у розмірі 30 % від договірної ціни для закупівлі Підрядником будівельних матеріалів.
Згідно з п. 9 Контракту у випадку порушення Замовником строків проведення розрахунків, передбачених п. 5 Контракту, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 1, 5% облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), за договором підряду підрядник зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
За загальним правилом, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Такими істотними умовами для договорів підряду є зокрема, ціна контракту, наявність затвердженої у встановленому порядку проектної документації, якою визначається перелік та види робіт, їх ціна, а також інші умови, визначені законодавством для певних видів робіт.
Таким актом цивільного законодавства, що регулює порядок укладення договорів підряду, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, на моменту укладення зазначеного Контракту, був, як правильно зазначив місцевий господарський суд, Наказ Міністерства фінансів України від 6 квітня 1998 року N 83 “Про порядок укладення угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 квітня 1998 року за N 251/2691 із змінами, яким встановлено порядок укладення договорів щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей, за винятком науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій та виставок, передплати іноземної наукової літератури, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів, що укладаються між підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності і суб'єктами господарювання (юридичними і фізичними особами, включаючи нерезидентів), а саме: визначено істотні умови таких договорів:
обмеження терміну попередньої оплати виділених бюджетних коштів на передбачені цілі до одного місяця;
застосування штрафних санкцій не нижче облікової ставки Національного банку України у разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом зазначеного терміну з дня отримання бюджетних коштів.
Цей наказ розроблений на виконання пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 7 липня 1997 року N 703 “Про стан використання бюджетних і позабюджетних коштів у 1996 році та I кварталі 1997 р. Міністерством вугільної промисловості, Міністерством соціального захисту населення, Міністерством зв'язку, Державним комітетом по геології і використанню надр» та вцілому їй відповідає.
Проте він був виданий до набрання чинності Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 року N 2542-III та Законом України від 22 лютого 2000 року N 1490-III “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», які в спірний період регулювали питання, що є предметом правового регулювання зазначеного наказу.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визнані такими зазаконом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 2 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», яким встановлюються правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів, заборонено укладення договорів про закупівлю, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом.
При цьому відповідно до частини сьомої статті 51 Бюджетного кодексу України після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 4 ЦК України актами цивільного законодавства є Конституція України, цей Кодекс, закони України, акти Президента України та постанови Кабінету Міністрів України. Інші органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (частина п'ята цієї статті).
Враховуючи викладене та частину другу статті 19 Конституції України, відповдіно до якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Міністерством юстиції України відповідно до абзацу другого пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 (із змінами), та підпункту 4.5 пункту 4 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Мін'юсту України від 31 липня 2000 року N 32/5, зареєстрованого 31 липня 2000 року за N 458/4679 (із змінами), скасовано рішення про державну реєстрацію зазначеного вище наказу Міністерства фінансів України “Про порядок укладення угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів» та виключено його з Державного реєстру нормативно-правових актів 2 серпня 2006 року.
За таких обставин посилання місцевого господарського суду на вказаний вище наказ Міністерства фінансів України є неправомірним з мотивів не відповідності його зазначеним вище актам цивільного законодавства.
Що стосується терміну дії господарського договору та строку виконання зобов'язання, то такі строки, якщо інше не встановлено договором, регулюються відповідними нормами ЦК УРСР, зокрема, згідно ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Не заслуговує на увагу і посилання відповідача за первісним позовом про те, що спірним Контрактом не врегулювано умов щодо якості виконаних робіт, оскільки згідно зі статтею 355 ЦК УРСР недоліки виконання робіт або використовуваних для робіт матеріалів, допущені з вини підрядчика (або субпідрядчика), повинні бути усунуті підрядчиком за свій рахунок.
Відповідно до статей 207, 208 ЦК України зобов'язання має бути виконане в натурі. Виконання в натурі договору підряду законодавством не обмежується строком дії договору.
Обов'язку боржника виконати зобов'язання в натурі протиставлене право кредитора у разі прострочки відмовитись від прийняття виконання (ст.213 Цивільного кодексу).
Щодо обсягу відповідальності сторін за договором підряду на капітальне будівництво, то незалежно від підстав укладення таких договорів цей обсяг визначається статтею 356 ЦК УРСР, відповідно до якої за невиконання або неналежне виконання обов'язків відповідальна сторона відшкодовує в сумі, не покритій неустойкою, збитки, що виразилися у зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна.
Що ж до неустойки (пені) за порушення строків платежів за виконані роботи (надані послуги), то це питання в спіний період було врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а з моменту набрання чинності Законом України “Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів»-статтею 5 названого Закону.
Крім цього, статтею 1 Закону України “Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів» встанволено, що замовник -юридична особа будь-якої форми власності, яка видає замовлення на будівництво, укладає договір підряду (контракт) про виконання робіт на будівництві об'єктів, контролює хід його виконання, приймає та оплачує виконані роботи; підрядник -юридична особа будь-якої форми власності, яка укладає договір підряду (контракт) на будівництво (проектування) об'єктів, відповідно до визначених у ньому умов виконує передбачені договором підряду (контрактом) роботи та передає їх замовникові.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів» постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року N 609 затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням сторонами зобов'язань за договором підряду про виконання робіт на будівництві об'єктів.
Контроль за дотриманням сторонами договірних зобов'язань та вимог, передбачених цим Законом, покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, архітектури та житлової політики, а також відповідні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, які йому підзвітні та підконтрольні. Порядок контролю за дотриманням сторонами зобов'язань за договором підряду (контрактом) встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 3 зазначеного Закону).
У пункті 2 Порядку здійснення контролю за дотриманням сторонами зобов'язань за договором підряду про виконання робіт на будівництві об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 р. N 609, визначено, що контроль за дотриманням сторонами договірних зобов'язань та вимог, передбачених Законом покладається на Держбуд, а також на інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, що входять до складу органів містобудування і архітектури Автономної Республіки Крим, областей, та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві і м. Севастополі.
Правові наслідки недотримання передбачених законом вимог встановлені п.7 вказаного Порядку, відповідно до якого інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення в ході контролю фактів порушення договірних зобов'язань, мають право стягувати в установленому порядку неустойку (пеню) та вимагати відшкодування збитків, заподіяних унаслідок недотримання договірних умов.
За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний вище Контракт є неукладеним, а так само не вбачає підстав для визнання його недійсним в порядку ст. 48 ЦК УРСР, оскільки такий контракт містить усі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, а так само його зміст не суперечить вимогам закону, що діяли на момент укладення цього контракту.
Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п. 2.4. зазначеного Положення та ст. 9 вищевказаного Закону первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві складається Акт приймання виконаних підрядних робіт у двох примірниках і подається генпідрядником замовнику.
Спільним наказом Державного комітету статистики та Державного комітету України з будівництва та архітектури N 237/5 від 21.06.2002 р. “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в “Акт приймання виконаних підрядних робіт» та N КБ-3 “Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (запроваджені до застосування з 01.07.2002 р.).
За змістом п.2 зазначеного наказу, типова форма N КБ-2в поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, в інших випадках складання вищезазначених форм не є обов'язковим.
Акт виконаних робіт складається підрядником та представляється замовнику (забудовнику) і є основою для складання “Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат» (форма N КБ-3).
Типова форма N КБ-3 поширюється на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.
Довідка за формою N КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва щомісячно фахівцями будівельного підприємства, якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, незалежно від форми власності цього підприємства та джерел фінансування цих робіт, у двох примірниках і подається підрядником забудовнику та є підставою для проведення розрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний контракт дійсно виконувався, будівельні роботи було проведено.
Зокрема, в матеріалах справи знаходиться двостадійна проектно-кошторисна документація на будівництво об'єкта за спірним Контрактом, а саме: Кошторис на реставрацію-консервацію фрагментів оборонних мурів, виконаний Орендним підприємством Львівським проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро (а.с. 15-20, 46-51, 107-112) та Проект “Реставрація-консервація фрагментів оборонних мурів», виконаний Українським регіональним науково-реставраційним інститутом “Укрзахідпроектреставрація» (а.с.52, 113-120), яка (проектно-кошторисна документація) відповідно до листа Жовкіської районної адміністрації Львівської області від 14.09.2004 р. № 03-23/н91 (а.с.106) затверджена першим заступником голови Жовківської райадміністрації у 2003 році.
В матеріалах справи також знаходиться і Ліцензія на виконання спеціальних видів робіт у будівництві серія ЛВ № 00620, видана ТзОВ БФ “Жовкава» Управлінням містобудування та архітектури Львівської обласної державної адміністрації згідно з протоколом № 632 від 19.11.1998 р., зокрема, і на право проведення робіт за даним Контрактом (а.с.72-77, 99-104).
Зазначена ліцензія була дійсна до 19.11.2003 р., а отже і на момент виконання робіт у жовтні 2003 року.
Факт часткового виконання своїх зобов'язань за Контрактом підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року на суму 4 516, 80 грн. (а.с.53) та платіжні доручення про оплату їх вартості відповідачем за первісним позовом на цю суму (а.с.54-55).
Крім цього в підтвердження факту виконання робіт позивачем за первісним позовом подано Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2003 року (типова формам № КБ-3) та Акт виконаних підрядних робіт за жовтень 2003 року (типова форма № КБ-2) (а.с.9-14), складені в цінах станом на 14.10.2003 р. на загальну суму 12746,4 грн. та підписані повноважними представниками сторін, і які в установленому законом порядку визнані недійсними не були.
Згідно з ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.
В силу ст.162 ЦК УРСР та ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 216 ЦК УРСР та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин колегія суддів дійшла виснвоку, що позивач за первісним позовом в порядку ст. 33 ГПК України належними доказами довів факт виконання ним підрядних робіт, про що представив документи первинного бухгалтерського обліку, і вказані факти відповідачем за первісним позовом не спростовані, як і не доведено факт проведення ним оплати вартості цих робіт, а тому первісні позовні вимоги про стягнення 12 746, 4 грн. основного боргу за виконані в жовні 2003 року підрядні роботи, підлягають до задоволення в повному обсязі з врахуванням стягнень 943, 23 грн. інфляційних нарахувань і 223,15 грн. 3 % річних відповідно до ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України, оскільки відповідачем за первісним позовом порушено строки проведення розрахунків, визначені п.5 укладеного між сторонами Контракту.
Таким чином матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд припустився порушення вимог частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності.
Заперечення відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві на апеляційну скарзу, не спростовують доводи останньої та не відповідають обставинам, з'ясованим судом апеляційної інстанції та підтвердженими матеріалам справи.
Як наслідок, прийняте судом рішення не відповідає вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. N 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2006 р. у справі № 4/2033-26/203 частково скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити повністю, а в частині зустрічного позову про визнання недійсним контракту від квітня 2003 року відмовити. В решті частині рішення залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача за первісним позовом.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2006 р. року у справі № 4/2033-26/203 частково скасувати. Прийняти нове рішення. Первісний позов задоволити повністю. Стягнути з Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовкві Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної фірми “Жовква» ЛТД 13 912,78 грн. боргу, в т.ч. 12 746,40 грн. основного боргу, 943, 23 грн. інфляційних нарахувань та 223, 15 грн. 3 % річних, всього 13 912,78 грн.
3. В частині зустрічного позову про визнання недійсним контракту від квітня 2003 року відмовити. В решті частині рішення залишити без змін.
4. Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та за розгляд апеляційної скарги покласти на Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві Львівської області.
5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Справу № 4/2033-26/203 повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Я.В.Дух
Суддя Г.Т.Кордюк