"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/19769/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року
по справі №2а-2509/11/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»(надалі -ТОВ «Технополіс-1»)
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі -ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
ТОВ «Технополіс-1»звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 12.05.2011р. №0000082301/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення - рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 12.05.2011р. №0000082301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Технополіс-1»судовий збір у розмірі 03,40грн.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, в період з 08.04.2011р. по 11.04.2011р. ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області була здійснена позапланова невиїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ «Технополіс-1»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Глобалтехно»по ланцюгу формування податкового кредиту за період з березня 2010р. по січень 2011р., за результатами якої складено акт перевірки №382/23-3/32498133 від 11.04.2011р., в якому, на думку податкового органу встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Технополіс-1»при придбанні та продажу товарів (послуг), товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655, 656 ЦК України, а також встановлено порушення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підлягає до зменшення сума бюджетному відшкодуванню за липень 2010р. та серпень 2010р.
Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що на виконання договору поставки №02/0309-1 від 02.03.2009р., укладеного між ТОВ «Технополіс-1»та ТОВ «Глобалтехно», позивач отримав від ТОВ «Глобалтехно»товари, асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі видатково-прибуткових накладних і уточнюється в момент вибірки покупцем товарів на складі постачальника (п.3.2 договору). Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва №305/23-3/35761557 від 29.03.2010р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «Глобалтехно»за період з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. встановлено, що за період з березня 2010р. по січень 2011р. ТОВ «Глобалтехно»задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 153351,00грн. Однак, враховуючи, що ТОВ «Глобалтехно»не надало до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують постачання товарів контрагентам, податковим органом зроблено висновок, що перевіркою не підтверджуються операції ТОВ «Глобалтехно»стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для настання результатів відповідної господарської діяльності. В акті перевірки встановлено, що посадові особи ТОВ «Глобалтехно»не могли фактично здійснювати господарські операції, тому такі правочини укладені без мети реального настання правових наслідків, укладалися з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а отже, є нікчемними. Враховуючи, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Глобалтехно», на думку відповідача, є нікчемним, надані до перевірки первинні бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що, в свою чергу, призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором поставки від 02.03.2009р. №02/0309-1, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.
На підставі акта перевірки №382/23-3/32498133 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011р. №0000082301/0, яким позивачу зменшено спірну суму бюджетного відшкодування за липень 2010р. та серпень 2010р.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення -рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходи з того, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, а також належним чином засвідчені копії платіжних доручень. Вказані видаткові накладні містять посилання на номер та дату договору, відповідно до якого складено ці накладні, містять назву постачальника та покупця, їх посади, перелік проданого товару, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та фіксують факт здійснення господарської операції і перерахування коштів за отриманий товар. Таким чином, позивачем надано усі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару. Крім цього, у ході судового розгляду справи встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.
Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.
Однак, поставка товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Також не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операції з ТОВ «Глобалтехно».
Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.
Крім цього, слід зазначити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постанові від 03 червня 2008 року №08/121, яка в силу норми ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.
Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді:
___________________ М.І. Костенко
__________________ М.О. Федоров