"19" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/16658/11
"19" квітня 2012 р. м. Київ К-9991/16658/11
Вищий адміністративний суд України у складі:
суддів Островича С.Е.,
Федорова М.О.,
Степашка О.І.
секретаря судового засідання Хомініч С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції у Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції у Автономній Республіці Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, за участю третьої особи Красноперекопського управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про спонукання до виконання певних дій,-
встановив:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Красноперекопського ВАТ "Бром" податок на додану вартість у сумі 4521,00 грн. за лютий 2008 року; у сумі 1 045 516,81 грн., у тому числі за червень 2006 року 165183, 00 грн., липень 2006 року 175 180,00 грн., серпень 2006 року 121945,81 грн., вересень 2006 року 332 338,00, грудень 2006 року 250 870,00., в сумі 1 288 763 грн., у тому числі за лютий 2007 року 220269,00 грн., березень 2007 року 87167,00 грн., квітень 2007 року 95224.00 грн., травень 2007 року 55159,00грн., липень 2007 року 393151, 00грн., серпень 2007 року 148595,00 грн., вересень 2007 року 289198,00 грн., в сумі 448038,00 грн., у тому числі за листопад 2007 року 81341,00 грн., січень 2008 року 366697,00 грн. В задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надати до Красноперекопського управління державного казначейства Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим висновок про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція у Автономній Республіці Крим звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка була зменшена згідно податкових повідомлень-рішень Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції.
Крім того, встановлено, що існує ряд судових рішень, які набрали законної сили, про скасування податкових повідомлень -рішень, якими позивачу було зменшено вищезазначені суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).
Згідно підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).
Абзацом 2 підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Положеннями абзацу 2 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Виходячи з аналізу вищевикладених правових норм, після набрання законної сили судовими рішеннями про скасування податкових повідомлень-рішень, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією, чим були порушені права позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання надання висновків про відшкодування податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.
Судами попередніх інстанції не враховано, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З врахуванням викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що розглядаючи вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі та вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин ухвалені в адміністративній справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню із закриттям провадження.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції у Автономній Республіці Крим задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання надання висновків про відшкодування податку на додану вартість в іншій частині, судові рішення залишити без змін.
Провадження у справі, в частині зобов'язання надання висновків про відшкодування податку на додану вартість закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
(підписи)О.І. Степашко
М.О. Федоров