"10" травня 2012 р. м. Київ К-40723/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е.,
Федорова М.О.,
Степашка О.І.
провівши письмовий розгляд справи за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення, -
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 липня 2010 року та в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного судового рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання-фізичною особою та протягом 2009 року застосовував спрощену систему оподаткування.
04 січня 2010 року позивачем був поданий звіт за 4 квартал 2009 року, в якому зазначено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) наростаючим підсумком за календарний 2009 рік склав 649446,27 грн.
Позивач, відповідно до ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»з 2010 року перейшов на загальну систему оподаткування.
15 лютого 2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2010 року № 0002801715/0, яким позивачу донарахований прибутковий податок в сумі 16815,00 грн. та визначено авансові платежі в рівних частках по 4203,75 грн. з граничним строком їх сплати: до 15 березня 2010 року, до 14 травня 2010 року, до 16 серпня 2010 року та до 15 листопада 2010 року.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, скарга позивача була залишена без розгляду.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з п.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Будь-яких порушень позивачем правильності обчислення, своєчасності подання розрахунків та сплати сум єдиного податку відповідачем встановлено не було. Зазначене не оспорюється податковим органом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згаданий Указ Президента України не передбачає встановлення будь-яких авансових платежів для суб'єктів господарської діяльності-фізичних осіб, що перебувають як на спрощеній, так і на загальній системі оподаткування, а тому посилання податкового органу на положення вказаного Указу як на підставу встановлення позивачу таких платежів є необґрунтованими.
Разом з тим реструктуризацією податкового боргу, відповідно до п.1.14 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є відстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником податків станом на встановлену цим Законом дату, а також його часткове списання.
Поняття податкового боргу на час здійснення спірних правовідносин було визначено Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 №953), відповідно до якої це є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений законодавством строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
З урахуванням наведених положень законодавства колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який розцінив встановлення відповідачем позивачу зазначених вище авансових платежів як реструктуризацію податкового боргу шляхом його розстрочення.
Однак відповідачем не доведено, а судами не встановлено, що позивач мав податкове зобов'язання, яке набуло статусу податкового боргу.
Крім того, колегія суддів зауважує, що оскільки при зміні умов, встановлених статтею 1 Указу №727/98, у відповідного суб'єкта виникає обов'язок перейти на загальну систему оподаткування лише з наступного звітного періоду, то і застосовувати відповідний порядок оподаткування до цього суб'єкта можна лише з такого періоду (тобто оподатковуватись має прибуток, отриманий в такому періоді).
За наведених обставин спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним.
За правилами статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. 220, 226 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С.Е. Острович
(підписи)О.І. Степашко
М.О. Федоров