"05" липня 2012 р. м. Київ К-47845/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Федоров М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області
на постанову господарського суду Закарпатської області від 02 липня 2008 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року
по справі №5/83-А
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі -ПП ОСОБА_1)
до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (надалі - Мукачівська ОДПІ Закарпатської області)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У квітні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення Мукачівської ОДПІ Закарпатської області від 17.10.2007р. №3267/17-03/1853717861/2435, №3267/17-03/1853717861/24352.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 02.07.2008р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ Закарпатської області від 17.10.2007р. №3267/17-03/1853717861/2435, №3267/17-03/1853717861/24352.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, Мукачівською ОДПІ було здійснено планову документальну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено акт №711/17-03/2929702607 від 03.10.2007р.
На підставі зазначеного акта відповідачем 17.10.2007р. прийнято податкове повідомлення - рішення №3267/17-03/1853717861/24351, яким, з посиланням на п.п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання за платежем: "податок на доходи від підприємницької діяльності" в сумі 48078,46грн. та податкове повідомлення - рішення №3268/0078881742/2, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 98622,50грн. та застосовано фінансову санкцію у сумі 51351,25грн.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.
Так, судами попередніх інстанції встановлено, що впродовж 2005р. діяльність позивача щодо надання транспортно-експедиційних послуг ґрунтувалась на договорах транспортно-експедиційного обслуговування.
Всі договори, пов'язані з наданням транспортно-експедиційних послуг виконувались на умовах договорів доручення у відповідності до ст.4 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», яка передбачає, що транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.
СПД ОСОБА_1 самостійно не виконувала транспортні перевезення, позаяк з матеріалів справи вбачається, що в неї немає транспортних засобів для перевезення вантажів, немає ліцензії на здійснення транспортних послуг. Окрім цього, в рахунках, актах надання послуг, окремо зазначалась вартість перевезень та вартість транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що кошти, які отримані від замовника експедиційних послуг і використані для оплати послуг перевізника, не являються виручкою позивача від реалізації товарів (робіт, послуг).
Крім того, не відповідає вимогам закону й посилання в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях на підпункт «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вказана норма не застосовується при відсутності факту декларування суми податку, шляхом подачі декларації, а таку позивач не подавав.
Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.11.2011р. (К-16462/09).
За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Закарпатської області від 02 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді:
___________________ М.І. Костенко
__________________ М.О. Федоров
Суддя Н.Є. Маринчак