21 червня 2012 року м. Київ К/9991/89994/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Рибченка А.О.
розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за позовом Кам'янець-Подільської центральної районної аптеки №140 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Кам'янець-Подільська центральна районна аптека №140 звернулась до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року позов задоволено. Скасувано податкові повідомлення-рішення №0000452342 від 04.05.2011 і №0000452362 від 10.06.2011.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки позивача, відповідачем встановлено порушення п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, абз.2 п.9.4, п.п. «а»п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452342 від 04.05.2011, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 41073 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 10268,25 грн. Також, встановивши порушення позивачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452362 від 10.06.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5440 грн..
Рішення судів попередніх інстанцій, про задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог закону, оскільки позивачем не було порушено Закон України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і, як наслідок, відсутність зобов'язання із сплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.
У період з 01.04.2008 по 31.12.2010 обсяг оподатковуваних операцій проведених позивачем складав 193354 грн., обсяг операцій, які звільнені від оподаткування - 5448640 грн., обсяг операцій з надання послуг, які підлягають оподаткуванню - 12011 грн.
Фактично податкові зобов'язання, визначені позивачеві, тільки з висновку податкового органу, про порушення позивачем п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто перевищення позивачем обсягу операцій з поставки товарів - 300000 грн. і відповідно виникнення у нього обов'язку зареєструватися платником ПДВ та сплати цього податку, який у даному випадку розрахований з суми 205365 грн., яка не оспорюється сторонами і складається з сум продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, які не входять у перелік визначений КМ України, як такі, що звільнені від ПДВ та інших послуг наданих позивачем (оренда та інше встановлене актом перевірки).
Із заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яка зареєстрована податковим органом 18.01.2008, причиною анулювання є п.п. «а»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено, що платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3 ст.2 Закону більше 24 місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом, що становлять за останні 12 місяців в гривнях - 14980 гривень і фактично проведену податковим органом анулювання цієї реєстрації позивача, тому суд з урахуванням пояснень сторін даних у суді, робить висновок, що відповідач до 2008 року погоджувався з позивачем, про відсутність потреби реєструватися платником ПДВ за аналогічних обставин, які стали причиною визначення податкових зобов'язань позивачу вже у 2011 році.
Згідно п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Підпунктом 5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.
Отже, в даному випадку, оподатковуванню операцій належать виключно операції, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, та не належать до операцій, які звільняються від оподаткування цим податком (перелік яких наведено у ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість"), тому при визначенні меж оподатковуваних операцій у розмірі 300000 грн. до їх обсягу повинні включатись виключно операції, які
оподатковуються за ставкою «20»та «0»% від об'єкта оподаткування ПДВ, чого не має у цьому випадку, так як податковий орган встановив обсяг операцій з поставки товарів (послуг) позивача у період з 01.04.2008 по 31.12.2010, які підлягають оподаткуванню ПДВ, тільки у розмірі 205365 грн., а тому позивач не був зобов'язаний реєструватися платником ПДВ і відповідно сплачувати цей податок.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
М.О. Федоров А.О. Рибченко