05 липня 2012 року м. Київ К-31092/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010р.
у справі №11/183
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі -ПП ОСОБА_1)
до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (надалі - ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області)
про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У жовтні 2008р. позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання проведеної перевірки незаконною та скасування податкових повідомлень-рішень №0002711700/2-9962 від 16.07.2008р., №0003851700/2-13019 від 12.09.2008р. та №0003851700/3-13853 від 24.09.2008р.
Постановою господарського суду Чернівецької області від 24 лютого 2009р., позов було задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003851700/3-13853 від 24.09.2008р. про нарахування ПП ОСОБА_1 податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 19236,00грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом на підставі постанови Глибоцького районного суду від 07.04.2008р. була проведена позапланова документальна перевірка господарської діяльності ПП ОСОБА_1 за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р., про що складено акт перевірки від 15.05.2008р. №124/1700/НОМЕР_1.
Так, постановою Глибоцького районного суду від 07.04.2008р. у справі №2а-20/2008 за поданням начальника ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки ПП ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 протягом п'яти робочих днів починаючи з 05.05.2008р.
Судом встановлено, що 07.05.2008р. працівники податкового органу вийшли на перевірку позивача за адресою місця проживання позивача, яка вказана у рішенні суду та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, як місце реєстрації приватного підприємця (АДРЕСА_1). Однак, оскільки підприємця за місцем проживання не застали, перевірку здійснили за місцем здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_2.
Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що суб'єктом господарювання ПП ОСОБА_1 у жовтні-грудні 2007р. використано спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що передбачений п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», без належних підстав. Так, в ході перевірки встановлено, що для виробництва ковбасних виробів, за відсутності власних переробних потужностей та підсобного господарства, підприємець використовував закуплене м'ясо, однак операції з виготовлення та реалізації ковбасних виробів відображав як сільгосптоваровиробник на спеціальному режимі оподаткування податку на додану вартість.
Так, Законом України «Про податок на додану вартість», а саме, п.11.21 передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Відповідно до п.11.29 ст. 11, зазначеної вище норми права, ці кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
На підставі вище зазначено акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002711700/2-9962 від 16.07.2008р. про донарахування зобов'язання з ПДВ в сумі 24045,00грн. у т.ч. 16030,00грн. основного платежу та застосування штрафних санкцій в розмірі 8015,00грн.
В подальшому, за наслідками апеляційного узгодження вказаного податкового зобов'язання, з урахуванням результатів розгляду повторної скарги ДПА від 03.09.2008р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003851700/3-13853 від 24.09.2008р. про нарахування ПП ОСОБА_1 податкового зобов'язання в сумі 19236,00грн., у т. ч. за основним платежем -16030,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3206,00грн.
Відповідно до пункту 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (у редакції з внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. №596) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.
Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено зобов'язання з ПДВ на загальних підставах, оскільки підприємець не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ М.О. Федоров