21 червня 2012 року м. Київ К-42930/10
21 червня 2012 року м. Київ К/9991/86513/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Рибченка А.О.
розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ірол»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ірол»звернулась до суду з позовом про скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року, позов задоволено частково. Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва щодо невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ІРОЛ»з податку на прибуток за І квартал 2010 року, перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року. Визнані протиправними та скасовані рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ірол»як податкової звітності, викладені в листах № 11882/10/15-411 від 12 травня 2010 року, № 10762/10/28-011 від 22 червня 2010 року, № 35161/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35163/10/28-011 від 26 листопад 2010 року, № 35164/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 27539/10/28-011 від 30 вересня 2010 року, № 35165/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 30454/10/28-011 від 26 жовтня 2010 року, № 35162/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 35160/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 31325/10/28-011 від 4 листопада 2010 року, № 35170/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 33509/10/28-011 від 16 листопада 2010 року, № 36015/10/28-011 від 8 грудня 2010 року, № 20177/10/28-011 від 3 серпня 2010 року, № 27613/10/28-011 від 30 вересня 2010 року, № 12952/10/15-111 від 18 травня 2010 року, № 35172/10/28-011 від 26 листопада 2010 року, № 21081/10/28-011 від 9 серпня 2010 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 23 грудня 2010 року № 0026231510/0.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Компанія «Ірол»подані до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкові декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, за перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва рішеннями не визнала
вищезазначені подані декларації як податкові звіти, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства та запропонувала позивачеві подати нові декларації, оформлені належним чином.
Також, 09.12.2010 посадовою особою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Компанія «Ірол»з питання неподання податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, за наслідками якої складений акт від 09.12.2010 року №9400-15/36602333. В акті перевірки встановлено порушення відповідачем пп. 4.1.4 11. 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у неподанні декларацій з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року. На підставі акту перевірки відповідачем, 23.12.2010 винесено податкове повідомлення рішення №0026231510/0, яким на підставі акту перевірки до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, мотивували рішення тим, що декларації, які подавались позивачем до податкового органу, забезпечують вільне читання тексту, в них відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в них немає тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною. Декларації мають заповненими (або прокресленими) всі рядки. При цьому відсутність прочерків в рядках, які не впливають на визначення сум податкового зобов'язання, не може визнаватись обов'язковими реквізитами податкової декларації, адже їх наявність чи відсутність на чіткість та неоднозначність показників декларації не впливає. Відсутність заповнення інформації про додатки до Декларації нормами Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 не передбачено.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.
Відповідно до абз. 5 пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими
показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 1.20. ст. 1 зазначеного Закону, апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.
Таким чином, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію у розумінні пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є формою рішення органу державної податкової служби, яке може бути оскаржене в адміністративному порядку до вищого контролюючого органу та в судовому порядку.
Листами, що відповідач направив позивачеві з роз'ясненнями неправильності заповнення декларацій, та їх неприйняття стали порушення положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за №702/10982) та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за №271/7592).
Відповідно до п. 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. №143 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за №271/7592) у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.
Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.
Відповідно до п. 1.7. зазначеного Порядку, декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.
У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.
Копії декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, та декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, що містяться в матеріалах справи, підписані уповноваженою особою позивача, скріплені печаткою та місять інші обов'язкові реквізити, а тому суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про необґрунтованість оскаржуваних рішень рішення про невизнання податкових декларацій.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
М.О. Федоров А.О. Рибченко