02 липня 2012 року м. Київ К-30052/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009
у справі № 2-а-241/08
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009, у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпроптеровська №0001271702/3 від 13.11.2007 та№0001261702/3 від 13.11.2007 відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з неправильним застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за наслідками якої складено акт №30/173-НОМЕР_1 від 22.05.2007.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1296 «Про порядок ведення книги обліку доходів та витрат», абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України в частині не ведення обліку дох діва та витрат за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, абз.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»в частині визначення в декларації про доходи за 2006 рік перекручених даних що призвело до заниження оподаткованого доходу, та як наслідок до недоплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2006 рік в сумі 10484,66 грн., пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету за січень 2006 року в сумі 6548 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0001271702/0 від 23.05.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 10484,66 грн. та №0001261702/0 від 23.05.2007, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 9822 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.11.2007 №0001271702/3 та №0001261702/3 на ті ж суми, які є предметом оскарження.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що здійснення позивачем реалізації ТОВ «НВФ «Будлайн»товару (цукру-піску) на загальну суму 39369, 63 грн. підтверджується видатковою та податковою накладною №1 від 01.01.2006. Кошти за реалізований товар надійшли від ТОВ «НВФ «Будлайн»на розрахунковий рахунок позивача 04.01.2006, що підтверджено банківськими виписками №2 та №1 відповідно на суму 1895 грн. та 37474 грн.
За відсутності доказів використання позивачем товару (цукор в кількості 13529 кг) фактично придбаного у ТОВ «Експотрейд»05.01.2006 за накладною № РН-0000004 та податковою накладною № 5 від 04.01.2006, у господарській діяльності, оскільки його реалізація покупцям з дати фактичного придбання до кінця періоду, що перевірявся, не підтверджена та зазначений товар не рахується в залишках нереалізованих товарів станом на 31.12.2006, суди попередніх інстанцій погодились з висновками податкового органу про порушення позивачем приписів ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту у січні 2006 року, що є підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 6548 грн.
Посилання позивача, що в первинних документах - видаткова накладна №1 від 01.01.2006 та податкова накладна №1 від 01.01.2006, невірно зазначена дата здійснення господарської діяльності, яка розпорядженням №1 від 06.01.2006 ним змінена з 01.01.2006 на 05.01.2006, у зв'язку з чим він листом від 06.01.2006 за №1 запропонував покупцю внести зміни в бухгалтерський облік підприємства з урахуванням зміни дати господарської операції, судом відхилено з тих підстав, що такі дії не відповідають порядку виправлення помилок, встановленому ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Виправлення самостійно виявлених помилок в показниках раніш наданої податкової декларації, врегульовано пп.5.1 ст. 5 Закону України від «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Уточнюючі розрахунки до податкових декларацій позивачем до початку його перевірки контролюючим органом не надавались.
Згідно зі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою в грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, які безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.
Відповідно до абз. 3 ст.13 зазначеного Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, відносяться витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства».
Склад валових витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, визначено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Виходячи з аналізу вищенаведених норм, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність дій відповідача щодо виключення зі складу валових витрат позивача витрат на придбання товару (цукор в кількості 13529 кг. на суму 32740,18 грн. без ПДВ) придбаного у ТОВ «Експотрейд»04.01.2006 у зв'язку з тим, що дані витрати безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу протягом звітного періоду, оскільки зазначений товар не брав участі в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку у цьому періоді, а також грошових коштів в розмірі 47500 грн., перерахованих приватним підприємцем ОСОБА_1 у січні 2006 року ТОВ «Український цукор», за придбаний товар, який реалізований покупцям та кошти за який отримані позивачем у 2005 році, оскільки станом на 01.01.2006 у позивача виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ «Український цукор» у сумі 57000 грн. з урахуванням ПДВ, погашення якої відбулось у січні 2006 року. Включення до складу валових витрат суми сплаченої кредиторської заборгованості перед постачальником є неправомірним.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За відсутності документального підтвердження заперечень позивача, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.
Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування.
Зокрема, зазначаючи про помилку в даті видаткової та податкової накладної, виданої ним ТОВ «НВФ «Будлайн»за наслідками операції продажу цукру, попередньо придбаного у ТОВ «Експотрейд»04.01.2006, яку за його позицією слід вважати 05.01.2006, жодним чином не пояснює здійснення контрагентом ТОВ «НВФ «Будлайн»04.01.2006 передоплати відсутнього у позивача товару, до того ж умовами договору поставки №20/10П від 07.10.2005 укладеного позивачем з ТОВ «НВФ «Будлайн»передбачено наявність заявки покупця на поставку товару, на підставі якої постачальник виставляє рахунок покупцю, який той має оплатити в безготівковій формі, які б підтвердили фактичну дату здійснення операції, позивачем не надано.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук