Постанова від 23.07.2012 по справі 1570/2014/2012

Справа № 1570/2014/2012

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року

о 15год. 50хв. м.Одеса

У залі судових засідань №13

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_2 -за довіреністю від 06.06.2012р. №889.

Від відповідача: представник ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби Мазур Н.С. - за довіреністю від 03.03.2012р. №411/М/10-104.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення №3163/К/17-209 від 03.02.2012р., зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси №3163/К/17-209 від 03.02.2012р., зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м.Одеси видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Згідно з частиною 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Таким чином, на думку ФОП ОСОБА_1, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється лише на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0 ), і не поширюється на діяльність позивача, як суб'єкта господарювання, який займається роздрібною торгівлею ювелірними виробами, що передбачено п.п.52.48.2 КВЕД ДК 009:2005.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вихід.№23239/2012 від 18.07.2012р.), наголошуючи, зокрема, на тому, що відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з п.п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Пунктами 1,2 статті 1 Закону України "Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" передбачено, що дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

У судовому засіданні 18.07.2012р., з урахуванням приписів ст.52 КАС України, судом здійснено заміну неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м.Одеси належним відповідачем - Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, яку створено внаслідок проведення відповідної реорганізації державних податкових органів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач -ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради 28.09.2007р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис за №25560000000062387, що підтверджується наданою позивачем та наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3.

Судом також встановлено, що 01.01.2011р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 видано Свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_2, терміном дії протягом 2011р., видами діяльності у якому визначено,зокрема: 52.48.2 -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Так, судом з'ясовано, що 23.01.2012р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси із заявою №1212 про застосування спрощеної системи оподаткування, форма якої затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011р. №1675, та в якій, відповідно до глави І розділу ХІV Податкового кодексу України, заявник просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з 01.01.2012р., обравши, при цьому, наступні види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (52.48.2), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами (47.78), роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (47.77).

За наслідками розгляду означеної заяви від 23.01.2012р. №1212, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси на адресу ФОП ОСОБА_1 надіслала лист - рішення за підписом Першого заступника голови комісії з проведення реорганізації ДПІ Легостаєва В.Ю. №3163/К/17-209 від 03.02.2012р., зазначивши, що відповідно до п.п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010року №2755-VI, не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Згідно з п.п.1,2 ст.1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»від 18 листопада 1997року №637/97-ВР, дорогоцінні метали -це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировини, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Таким чином, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку не мають право здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів, у зв'язку з чим податковим органом відмовлено ФОП ОСОБА_1 у задоволенні заяви №1212 від 23.01.2012р. на право застосування спрощеної системи оподаткування.

Не погоджуючись з означеним рішенням ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №3163/К/17-209 від 03.02.2012р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним і скасування, та зобов'язання податкового органу видати свідоцтво платника єдиного податку.

Так, на думку суду, відмова відповідача -ДПІ у Суворовському районі м.Одеси щодо переведення з 01.01.2012р. ФОП ОСОБА_1 на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є неправомірною, безпідставною, та такою, що суперечить приписам чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) від 2 грудня 2010року №2755-VI, юридична особа чи фізична особа підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п.299.5 ст.299 Податкового кодексу України, свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

Згідно підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Стаття 14 Податкового кодексу України не дає визначення понять "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння".

Згідно зі статтею 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

У статті 1 Закону України "Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.1997 року № 637/97-ВР (зі змінами та доповненнями) наведені визначення понять: видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) з усіма можливими способами (п.5 ст.1); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (п.6 ст.1); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (п.7 ст.1); афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (п.19 ст.1).

При цьому, зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.

Відповідно до підпункту 5 пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.12.2011р. № 1675 для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011р. №1675, у якій, зокрема, зазначаються види господарської діяльності, обрані фізичною особою підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва також види товару (продукції), що нею виробляються.

Згідно із КВЕД ДК 009:2005 (Класифікацією видів економічної діяльності) діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.

При цьому, вищезазначений підклас не включає виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (підклас 36.22.0).

Щодо торгівлі дорогоцінним металом та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені: підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами"; підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням".

Торгівля ювелірними виробами відноситься до підкласів КВЕД ДК 009:2005: підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення; підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами"; підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо.

Отже, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції із сировиною, та жодним чином не з готовою споживчою продукцією, а саме: видобуток (підклас 13.20.0 та підклас 14.50.0 КВЕД ДК 009:2005); виробництво (підклас 27.41.0); торгівлю (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0) дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення.

До тогож, Міністерство фінансів України, у листі що адресований Державній податковій службі України №31-08160-10-18/1122 від 19.01.2012 року, також відокремлює діяльність з видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, від діяльності з виробництва та реалізації ювелірних виробів. Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005: діяльність з видобутку дорогоцінного металу належить до підкласу 13.20.0, а діяльність з видобутку дорогоцінного каміння до підкласу 14.50.0; діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, при цьому цей підклас не включає клас 33.50 та 33.22; діяльність з торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням визначені у підкласі 51.52.4 та підкласі 51.56.0.

Відповідно до Закону України "Про митний тариф України" від 5 квітня 2001року №2371-III (зі змінами та доповненнями) дорогоцінні метали (7106-7112), дорогоцінне каміння (7101-7105) та ювелірні вироби (7113), вироби майстрів золотих і срібних справ (7114) виділено в окремі підгрупи групи 71 розділу 14, які не перетинаються.

Державна служба статистики України у листі, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі та, відповідно до статистичної методології, економічну діяльність за КВЕД класифікують в залежності від витрат на виробництво, процесу виробництва та випуску продукції.

Державні стандарти України ДСТУ 3375-96 "Вироби золотарські. Терміни та визначення", ДСТУ 2250-93 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Терміни та визначення" чітко вирізняють і надають тлумачення поняття "ювелірний виріб", відокремлюючи його таким чином від поняття "дорогоцінні метали" та "дорогоцінне каміння".

Так, визначення "ювелірні вироби" включає в себе вироби культурно-побутового призначення з коштовних металів, із застосуванням коштовних металів, вироби з не коштовних разі застосування різних видів художньої обробки, наприклад скань, зернь, чернь, фініфть, ритування, карбування, кування, алмазне гранування; вироби із матеріалів, що імітують коштовні метали, за умови високохудожнього його в поєднанні з коштовними, напівкоштовними та кольоровими каменями чи штучного походження, перлинами, коралами, бурштином, перламутром, склом, кришталем, рогом, костю; високохудожні вироби з каменю, вдалину, рогу, кості.

Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності ювелірні вироби (гр. 71 р. XIV) входять до таких товарних позицій: особисті прикраси і вироби особистого користування, призначені для носіння в кишенях, жіночих сумочках або на тілі (код 7113 УКТ ЗЕД); вироби майстрів золотих та срібних справ (код 7114 УКТ ЗЕД); вироби з перлів, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (код 7116 УКТ ЗЕД).

Крім того, необхідно зауважити, що згідно з п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000року №82/350, у межах діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт: а) переробка комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, що містять дорогоцінні метали; б) переробка брухту і відходів дорогоцінних металів і сплавів; в) переробка твердих і рідких срібловмісних відходів; г) афінаж дорогоцінних металів; ґ) обробка дорогоцінного каміння, у тому числі огранування алмазів у діаманти, обробка рекуперованого дорогоцінного каміння.

Згідно з п.1.4. визначені в цих Ліцензійних умовах терміни вживаються у такому значенні: виробництво (виготовлення) дорогоцінних металів - діяльність, пов'язана з вилученням дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів; переробка комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, що містять дорогоцінні метали; переробка брухту і відходів дорогоцінних металів і сплавів - комплекс підготовчих пірометалургійних та гідрометалургійних операцій, у тому числі афінаж для отримання дорогоцінних металів і сплавів; афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок; рекуперація дорогоцінного каміння - повернення частини дорогоцінного каміння для повторного використання; обробка дорогоцінного каміння - будь-який технологічний вплив на камінь, унаслідок якого відбувається зміна його характеристик, порівнюючи з природним станом, з метою подальшого використання цього каменя як виробу або складової частини виробу; огранення - вид обробки каменя з метою надання йому певної форми, утвореної плоскими багатокутниками (гранями) різного контуру і розміру; пробовідбір - комплекс операцій, пов'язаних з відбором та підготовкою проби для визначення засміченості, металургійного виходу та хімічного складу.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що законодавством України передбачено розмежування як окремих видів господарської діяльності, виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробництво виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівлі ними.

Крім того, Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України у своєму листі від 27.01.2012року №04-39/10-83, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відтак, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням як сировиною, а не з готовою продукцією споживчого призначення, а саме: видобуток (підкласи 13.20.0, 14.50.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005); виробництво (підклас 27.41.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005); торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення (підкласи 51.52.4, 51.56.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005).

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення №3163/К/17-209 від 03.02.2012р., зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №3163/К/17-209 від 03.02.2012р. про відмову у видачі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої ним заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.01.2012р. №1212.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 32(тридцять дві)грн. 19коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 23 липня 2012 року.

Суддя Харченко Ю.В.

.

Попередній документ
25365960
Наступний документ
25365962
Інформація про рішення:
№ рішення: 25365961
№ справи: 1570/2014/2012
Дата рішення: 23.07.2012
Дата публікації: 29.08.2012
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; реалізації загальних засад оподаткування; погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у тому числі: