21 червня 2012 року м. Київ К/9991/90249/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Островича С.Е., Федорова М.О., Рибченка А.О.
розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації в Сумській області про визнання частково протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації в Сумській області про визнання частково протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій -відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції у справі, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №180925-1300-32 від 04.03.2011 року в частині застосування фінансової санкції у розмірі 6800 грн.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Роменської міської ради як фізична особа - підприємець. Підприємець здійснює роздрібну торгівельну діяльність тютюновими виробами в кіоску на перехресті АДРЕСА_1, при цьому діє на підставі ліцензії серії АГ № 380175, виданої 30 листопада 2010 року регіональним управлінням САТ ДПА України в Сумській області. Кіоск знаходиться на території ринку, торгівельне місце надано в користування ФОП ОСОБА_1 на підставі договору № 13 про закріплення торгівельного місця, укладеного 02.11.2007 року між позивачем та КП "Роменський торговий ряд".
21 лютого 2011 року працівниками Регіонального управління департаменту САТ ДПА в Сумській області було проведено перевірку кіоску, розташованого на перехресті АДРЕСА_1, що належить ФОП ОСОБА_1
За результатами перевірки складено акт перевірки № 29/32/НОМЕР_1 від 21 лютого 2011 року. На підставі акту 04 березня 2011 року відповідачем прийнято рішення № 180925-1300-32 про застосування фінансових санкцій, згідно якого за порушення вимог ст. 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (продаж тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі) щодо позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн., за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимально встановлених застосовано штраф в розмірі 1000 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову та суд апеляційної інстанції залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 виходили з того, що кіоск на перехресті АДРЕСА_1, в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність по торгівлі тютюновими виробами, є малою архітектурною формою, розташований на відстані 1,5 м. від території навчального закладу, тобто з порушенням встановленої рішенням Роменської міської ради відстані від території навчального закладу, на якій торгівля заборонена.
Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про те, що рішення про застосування штрафних санкцій, яке оспорюється позивачем, прийнято відповідачем правомірно, а тому позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.
Рішенням Роменської міської ради сорок другої сесії п'ятого скликання від 27 листопада 2009 року «Про врегулювання питання торгівлі пивом, алкогольними та тютюновими виробами біля закладів освіти»заборонено продаж алкогольних, слабоалкогольних (у тому числі пива) та тютюнових виробів в об'єктах торгівлі малих архітектурних форм, розміщених на відстані менше ніж 100 метрів від території навчальних і дошкільних закладів міста.
Ліцензія серії АГ № 380175 від 30.11.2010 року надає ФОП ОСОБА_1 право на роздрібну торгівлю тютюновими виробами в кіоску, що розташований на перехресті АДРЕСА_1. З довідки управління Державного комітету із земельних ресурсів у м. Ромни Сумської області вбачається, що відстань від території, на якій розміщений кіоск позивача до території школи № 1 становить 1.5 м.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що відстанню до території навчального закладу необхідно вважати відстань від кіоску до входу в школу, оскільки рішенням міської ради прямо встановлена заборона торгівлі на певній відстані саме від території навчального закладу.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту", під територією навчального закладу слід розуміти земельну ділянку на якій розташовані навчальна, навчально-виробнича, навчально-дослідна, фізкультурно-спортивна зони, зона відпочинку тощо.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку та не прийняли до уваги твердження позивача про правомірність здійснення торгівельної діяльності за наявної ліцензії на право торгівлі тютюновими виробами з огляду на наступне.
Статтею 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено вичерпний перелік документів, які необхідно надати органу ліцензування для отримання ліцензії. До таких документів відноситься заява про видачу ліцензії, яка повинна містити відомості про суб'єкта господарювання - заявника та вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію, а також виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. При цьому органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756. Таким чином, питання щодо розташування місця здійснення діяльності, яка підлягає ліцензуванню відносно прилеглих навчальних закладів не могло бути вирішене на стадії видачі ліцензії.
Висновок позивача відносно того, що кіоск, розташований на перехресті АДРЕСА_1, не є малою архітектурною формою і не відповідає змісту поняття "мала архітектурна форма", з огляду на наступне.
Відповідно до Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. №982 стаціонарною малою архітектурною формою є тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту. Відсутність у позивача дозвільних документів на розміщення кіоску не дає підстав вважати, що дана споруда не є малою архітектурною формою.
Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що кіоск на перехресті АДРЕСА_1, в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність по торгівлі тютюновими виробами, є малою архітектурною формою, розташований на відстані 1,5 м. від території навчального закладу, тобто з порушенням встановленої рішенням Роменської міської ради відстані від території навчального закладу, на якій торгівля заборонена.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення про застосування штрафних санкцій, яке оспорюється позивачем, прийнято відповідачем правомірно, відповідач, при прийнятті цього рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів касаційної інстанції переглянувши рішення судів попередніх інстанцій, вважає, що при його прийнятті суди дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судами порушено ст. 159 КАС України, а також допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року -відхилити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
(підписи)А.О. Рибченко
М.О. Федоров