Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"17" липня 2012 р. № 2а- 4041/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Мартинчук С.М.,
за участі представника позивача -ОСОБА_6 (довіреність б/н від 22.03.2012р.);
представника відповідача - Жовновача О.М. (довіреність №4357/10/10-014 від 22.06.2012 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000341720 від 14.03.2012 року , винесене Харківською ОДПІ.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що висновки , зробленими відповідачем під час перевірки , не відповідають дійсності та прийнятті без врахування всіх обставин, що підтверджується наявністю первинних документів. Також позивач зазначив, що висновки перевірки зроблені на підставі перевірки його контрагента - ТОВ "Бізнес Консалтинг плюс", перевірки по якому визнано судом неправомірною. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Протокольно ухвалою суду було замінено первинного відповідача - Харківську об"єднану Державну податкову інспекцію Харківської області на відповідача - Харківську об"єднану Державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби у зв"язку з ліквідацією первинного відповідача та правонаступництвом до нового відповідача.
Відповідач у судовому засіданні не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи. Надав заперечення, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки під час перевірки встановлено відсутність реального вчинення господарської операції за вересні, жовтні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес Консалтинг плюс".
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача , встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач, ФОП ОСОБА_5., пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи (а.с. 98 т. І) та перебуває обліку, як платник податків, перебуває в Харківській ОДПІ Харківської області з 31.07.2003 року за № 7681. ФОП ОСОБА_5 є платником податку па додану вартість відповідно до свідоцтва від 06.10.2003 р. НБ № 165766.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем, Харківською ОДПІ Харківської області 28.02.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011 року.
Результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача оформлені актом № 413/17-1939800031 від 28.02.2011 року, висновками якого встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_5: порушення п.48.3 ст. 48, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), п.2 ст. 3 , п.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" що на думку перевіряючих призвело до заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету у сумі 55733 грн. в тому числі по періодах : вересень 2011 р. - у сумі 34200 грн. , жовтень 2011 року - у сумі - 21533 грн.
На підставі висновків акту перевірки № 413/17-1939800031 від 28.02.2011 року та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 14.03.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000341720, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 83599,50 гривень , з яких за основним платежем на суму - 55733 грн. та за штрафними санкціями на суму 27866,5 грн.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті № 413/17-1939800031 від 28.02.2011 року судження суб'єкта владних повноважень про віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" .
З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2010 р. між позивачем, ФОП ОСОБА_5(в якості Покупця) та ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс"(в якості Продаця) укладено договір купівлі - продажу №17, предметом якого є продажа с/г продукції (а.с. 106 т.І).
На підтвердження реальності господарської операції по договору від 20.12.2010 р. позивачем до суду надано наступні документи : видаткова накладна № БК00000102 від 20.09.2011 року на суму 205200 грн. , податкова накладна № 102 від 20.09.2011 року на суму 205200 грн., видаткова накладна № БК000046 від 07.10.2011 року на суму 129200 грн. , податкова накладна № 46 від 07.10.2011 року на суму 129200 .
Вимоги до складання первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.061995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Окрім того, суд враховує, що вимоги до складання податкових накладних визначені також п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Т.ч. суд не приймає до уваги посилання перевіряючих в акті перевірки на порушення п.2 ст. 3 , п.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в накладних, виписаних ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" зазначено адресу згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та зі Свідоцтва платника ПДВ.
Відповідно до п. 1.2 Договору №17 кількість, найменування, ціна та інші індивідуальні особливості товару відображуються у специфікаціях або у рахунках - фактурах. До матеріалів справи надано рахунки - фактури від 20.09.2011 року та від 07.10.2011 року.
Що стосується посилань відповідача на недоведеність позивачем транспортування товару, суд не приймає зазначене до уваги , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що транспортування товару здійснювалась за допомогою автомобіля ОСОБА_4 на підставі договору оренди авто (а.с.80 т. І).
На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні №0000102 від 20.09.2011 року, № 0000046 від 07.10.2011 року та довіреності на отримання ТМЦ № 030437 від 07.09.2011 року та № 030422 від 20.09.2011 року.
Розрахунки між позивачем та ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" проводились у безготівкові формі, що підтверджується платіжними дорученнями , які містяться в матеріалах справи (т.І. а.с. 117-133).
До матеріалів справи позивачем надано договір про спільну діяльність Б/н від 20.01.2003 року, укладеного між позивачем та ТОВ "ОВИН" , яким підтверджено зберігання товару.
На підтвердження якості товару позивачем надано висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи та сертифікат якості на ядро соняшникове. Що стосується клюкви, то вона не підлягає обов"язковій сертифікації, про що свідчить висновок Харківського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації.
Позивачем підтверджено подальшу реалізацію товару , отриманого від ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс", що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Суд не приймає до уваги посилань відповідача про те, що позивачем не підтверджено під час перевірки реальність господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс", оскільки всі документи, які витребовувались контролюючим органом з питань його взаємовідносин з ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" були надані позивачем до перевірки. Тобто під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у ХОДПІ Харківської області були в наявності всі документи, які підтверджували факт здійснення господарської операції. З цих же підстав неправомірними є висновки акту перевірки, де зазначено, що згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка, до перевірки не надано належним чином оформлених транспортних та супроводжувальних документів, довіреностей та інших документів, які передбачено вимогами діючого законодавства.
З приводу викладеного в акті посилання відповідача щодо нікчемності договору №17 ,суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
Дослідивши усі надані позивачем первинні документи , суд дійшов висновку, що ДПІ не доведено факту нікчемності спірного правочину, а судом в ході судового розгляду підстав для визнання зазначеного правочину не виявлено.
Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" не знаходився за місцезнаходженням під час укладення договору або виписування накладних, також не надано доказів відсутності Свідоцтва платника ПДВ у контрагента позивача.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
Оскільки відповідач правомірність своїх дій щодо винесення спірно податкового повідомлення-рішення належним чином не довів, висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами , суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000341720 від 14.03.2012 року
Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (адреса:АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 836 грн. (вісімсот тридцять шість гривень ).
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.
Суддя Шляхова О.М.