ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 червня 2011 року 11:13 № 2а-2803/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Стець Я. В. розглянувши у судовому засіданні позов та надані сторонами матеріали
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва
проСкасування і визнання нечинним рішення № 1013 від 14.12.2010 р. та розстрочення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування з врахуванням строків позовної давності
за участю представників сторін:
від позивачаОСОБА_2 (за довіреністю ВРЕ 282066 від 17.01.2011 року)
від відповідача Прищепа О. В. (довіреність №2969/02 від 05.04.2011 року)
02 березня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, в якому просить:
1. Визнати не чинним та скасувати рішення №1013 від 14.12.2010 р.;
2. Зобов'язати відповідача застосувати при вирішенні спору строки позовної давності в три роки;
3. Зобов'язати відповідача розстрочити недоїмку по сплаті донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування на 60 (шістдесят) календарних днів.
Ухвалою від 02.03.2011 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви. Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2011 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 06 квітня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 р. розгляд справи було відкладено на 26.04.2011 р. В попередньому судовому засіданні 26.04.2011 р. оголошувалася перерва до 17.05.2011 р.
17.05.2011 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 25.05.2011 року. В судовому засіданні було оголошено перерву на 01.06.2011 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та зазначає що відповідачем було порушено під час винесення рішення №1013 від 14.12.2010 року «Про застосування фінансових санкцій за донарахуванням Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків»(надалі -Рішення №1013) положення Господарського кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також не враховано проведену часткову оплату позивачем страхових внесків.
Відповідач в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає що під час винесення Рішення №1013 відповідачем було дотримано положень Господарського кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.06.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину, повний текст постанови було складено та підписано 03.06.2011 року.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Подільській районній у місті Києві державні адміністрації 26.01.21999 року та перебуває на обліку в Пенсійному фонді України в Подільському районі м. Києва.
Відповідно до п.2 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування»(надалі -Закон), виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
Частиною 1 ст.58 Закону, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду
Згідно з п.1 ч.1 ст.14 Закону та п.2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. (надалі -Інструкція) підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є страхувальниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону є календарний місяць.
В період з 18.10.2010 року по 22.10.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2004 року по 21.10.2010 року, за результатами якої було складено Акт №772 від 22.102.2010 року (надалі -Акт). В Акті відповідачем зафіксовано, що перевіркою було встановлено порушення позивачем п.1 ст.19 та п.9.4 ст.106 Закону, в результаті чого позивачеві донараховано страхові внески у розмірі 32%, 32,3%, 31,8% та 33,2% за період з січня 2004 року по липень 2010 року в сумі 54 586,55 грн.
Відповідно до ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
22.10.2010 року, на підставі Акту, відповідачем було складено рішення №0666 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відповідно до якого позивачу було донараховано до Пенсійного фонду України Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва 54 590,45 грн. недоплати та 91 247,73 грн. штрафу.
За результатами адміністративного оскарження рішення відповідача №0666 від 22.10.2010 року рішенням Пенсійного фонду України №23131/09-10 від 10.12.2010 року рішення №0666 від 22.10.2010 року було скасовано, та зобов'язано відповідача винести нове рішення з урахуванням норм діючого законодавства.
14.12.2010 року відповідачем було винесене нове рішення №1013 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відповідно до якого позивачу було донараховано до Пенсійного фонду України Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва 54 590,45 грн. недоплати та застосовано штраф у розмірі 75 624,53 грн.
Положеннями ч.10 ст.20 Закону, передбачено, що в тому разі якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
В той же час, положеннями ч.1 ст.238 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
При цьому, ч.1 ст.239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
Частиною 1 та ч.2 ст.241 ГК України, зафіксовано, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення
Відповідно до положень п.4 ч.9 ст.106 Закону та п.9.3.4 Інструкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
При цьому, положення Закону не містять жодного застереження щодо не застосування ст.250 ГК України під час нарахувань штрафних санкцій за не сплату страхових внесків відповідно до положень Закону.
Враховуючи що перевірка Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва проводилась 18.10.2010 року по 22.10.2010 року та виявлені порушення були саме в даний період, штрафні санкції мають застосовуватись до позивача не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених Законом строків та розмірів оплати, а саме не пізніше 18.10.2009 року.
В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача на п.15 ст.106 Закону, як на підставу для нарахування штрафних санкцій без застосування строку давності, оскільки даний пункт встановлює строк позовної давності, а не строк для нарахування штрафних санкцій.
Водночас, судом було встановлено, що не спростовується відповідачем, фінансові санкції у вигляді штрафу до позивача за рішенням №1013 від 14.12.2010 року застосовувалась з червня 2005 року по липень 2010 року.
Таким чином, відповідач, безпідставно застосував до позивача штрафні санкції за період з червня 2005 року по 18 жовтня 2009 року.
Відповідно до п.9.5 Інструкції рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник.
Водночас, як було встановлено в судовому засіданні, що не спростовується відповідачем, позивач 07.10.2010 року (до початку проведення перевірки), сплатив суму страхових внесків в розмірі 1 181,32 грн. (квитанція №QS7305660), однак відповідач під час проведення перевірки та складенні акту вказану оплату не врахував.
Більше того, як було встановлено судом під час судового розгляду, позивачем було сплачено до дати винесення рішення №1013 суму в розмірі 6 746,30 грн., зокрема:
ь квитанція №QS7752347 від 16.11.2010 року на суму в розмірі 604,24 грн.;
ь квитанція №QS7781949 від 17.11.2010 року на суму в розмірі 5 839,94 грн.;
ь квитанція №QS8072842 від 13.12.2010 року на суму в розмірі 302,12 грн.
Під час судового розгляду справи представник позивача вказав, що сума недоїмки, визначена відповідачем в Акті та Рішенні №1013 не враховує проведеної позивачем оплати в розмірі 7 927,62 грн.
Як наслідок, сума недоїмки зафіксована в Рішенні №1013 від 14.12.2010 року не враховує суму проведеної позивачем оплати заборгованості, що свідчить про безпідставність нарахування позивачем заборгованості.
Крім того, щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача розстрочити недоїмку по сплаті донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування на 60 (шістдесят) календарних днів судом встановлено наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо затвердження розмірів тарифів на теплову енергію для населення є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого державного органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень -ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача розстрочити недоїмку по сплаті донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування на 60 (шістдесят) календарних днів в певному розмірі є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись положеннями ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва №1013 від 14.12.2010 року «Про застосування фінансових санкцій за донарахуванням Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків».
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін