ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
18 липня 2012 року № 2а-8496/12/2670
О 16 годині 11 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації,
2) Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2
про скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації за № 989 від 14 листопада 2002 року.
Ухвалою суду від 15 лютого 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-18446/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про скасування рішення.
Ухвалою суду від 14 березня 2012 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2012 року скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно даних Діловодства спеціалізованих судів справу № 2а-18446/11/2670 перереєстровано та присвоєно новий номер справі № 2а-8496/12/2670.
Ухвалою суду від 22 червня 2012 року справу № 2а-8496/12/2670 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 18 липня 2012 року.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 та зазначає, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, горища, колясочні) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків, проте рішенням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 989 від 14 листопада 2002 року приєднано колясочну на другому поверсі першого під'їзду житлового будинку по АДРЕСА_1 без згоди мешканців будинку.
Представник відповідача -Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конституції України, рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання управління районами в місті Києві», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 № 95 «Про повноваження районних в місті Києві державних адміністрацій», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.04.2011 № 554 «Про реалізацію повноважень районних в місті Києві державних адміністрацій в галузі будівництва»та зазначила, що Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією прийняте розпорядження № 989 від 14 листопада 2002 року правомірно та у відповідності до законодавства, яке діяло на момент його прийняття. Також, представник відповідача зазначила, що вказаним розпорядженням не передано колясочну у власність ОСОБА_2, а прийнято в експлуатацію квартиру АДРЕСА_1 після перепланування.
ОСОБА_2 заперечила по суті заявлених позовних вимог та зазначила, що їй правомірно передано у приватну власність колясочну на другому поверсі першого під'їзду житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно рішення Оболонської районної у м. Києві ради від 15 травня 2002 року № 3/3.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.11.2002 № 989 «Про прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_1 після перепланування», зокрема затверджено виконане перепланування в квартирі АДРЕСА_1 з приєднанням нежитлового приміщення та визнано квартиру АДРЕСА_1 трикімнатною, загальною площею 71,9 кв.м., в тому числі житловою площею 40,1 кв.м.
У розпорядженні вказано, що воно прийнято згідно звернення ОСОБА_2 та на підставі акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію після перепланування квартири АДРЕСА_1 з приєднанням приміщення холу, виконаного згідно розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 грудня 2001 року № 346.
Спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України визначає Закон України «Про столицю України -місто-герой Київ».
Згідно частини другої статті 4 Закону України від 15.01.1999 № 401-ХІV «Про столицю України -місто-герой Київ»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 401-ХІV) здійснення столичних функцій забезпечується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у місті Києві та гарантується державою.
Відповідно до статті 6 Закону № 401-ХІV місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.
Відповідно до статті 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 280/97-ВР) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Статтею 29 Закону № 280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління комунальною власністю, зокрема управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Пунктом 19 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що переобладнання і перепланування жилих і підсобних приміщень, балконів і лоджій власниками квартир, наймачами і орендарями може провадитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Наймачі та орендарі квартир можуть виконувати вказані роботи тільки з дозволу власника будинку (квартири).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комісії по розгляду питань з перепланування, переобладнання квартир та вбудовано-прибудованих приміщень, дахів та підвалів, прибудови балконів та лоджій Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_2 надано дозвіл на погодження документів в установленому порядку для отримання в користування нежитлового приміщення (витяг з протоколу комісії від 25 вересня 2001 року).
Листом від 23 листопада 2001 року № 2796 Головний державний санітарний лікар Оболонського району м. Києва надав ОСОБА_2 згоду на використання вільного, прилеглого до квартири приміщення -колясочної площею 6,8 кв.м.
Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 27.12.2001 № 346 надано дозвіл ОСОБА_2 на приєднання до квартири АДРЕСА_1 розташоване поряд нежитлове приміщення площею 6,8 кв.м.
Рішенням Оболонської районної у м. Києві ради від 15.05.2002 № 3/3 «Про надання згоди на відчуження з комунальної власності територіальної громади Оболонського району міста Києва житлових приміщень»надано згоду ОСОБА_2 на відчуження з комунальної власності територіальної громади Оболонського району міста Києва жилого приміщення площею 6,8 кв.м. по АДРЕСА_1.
З метою внесення відповідних змін, ОСОБА_2 звернулася до Київського міського бюро технічної інвентаризації.
Як вбачається з матеріалів справи Київського міського бюро технічної інвентаризації по переплануванню квартири АДРЕСА_1, приміщення № 10 площею 6,8 кв.м. приєднане до квартири ¹ 6 на підставі розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 346 від 27 грудня 2001 року.
При цьому, виконане перепланування в квартирі АДРЕСА_1 з приєднанням нежитлового приміщення затверджено оскаржуваним розпорядженням.
Під час розгляду справи судом, з метою витребування документів, на підставі яких прийнято оскаржуване розпорядження, направлено судовий запит на адресу Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, проте в судовому засіданні 14 березня 2012 року представником Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації надано акт № 1 від 28 липня 2008 року «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», згідно якого справи письмових звернень (листи, заяви, звернення, скарги громадян та документи про їх розгляд) 1999-2002 року вилучені для знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення.
З огляду на встановлене, суд позбавлений можливості дослідити всі матеріали, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
При цьому, під час розгляду справи встановлено, що позивач не погоджується з прийнятим Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією розпорядженням від 14.11.2002 № 989, оскільки мешканці будинку не надавали згоду на передачу колясочної у власність ОСОБА_2 та зазначив, що згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, горища, колясочні, і таке інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Відносно наведених доводів позивача суд зазначає про наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 29.11.2001 № 2866-ІІІ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 2866) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку -це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Неподільне майно -це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
Частиною другою статті 19 Закону № 2866 встановлено, що неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону № 2482 власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп від 2 березня 2004 року встановлено, що з моменту приватизації житла допоміжні приміщення є спільною власністю мешканців будинку, а тому орган місцевого самоврядування без згоди мешканців не може розпоряджатися допоміжними приміщеннями (здавати в оренду, передавати у користування, перебудовувати тощо), а тим більше відчужувати їх.
Таким чином, суд приймає доводи позивача, що допоміжні приміщення є спільною власністю мешканців будинку, а набуте громадянами право на квартири житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним.
Проте, суд звертає увагу позивача, що оскаржуваним розпорядженням прийнято в експлуатацію квартиру АДРЕСА_1 після перепланування, а не приєднано колясочну на другому поверсі першого під'їзду житлового будинку по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2
При цьому, ні рішенням Конституційного Суду України, яке прийнято вже після прийняття Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією розпорядження від 14 листопада 2002 року № 989, ні нормами законодавства України, яке діяло на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, не встановлено необхідність в отриманні згоди власників будинку на прийняття в експлуатацію квартири після перепланування.
Також, суд звертає увагу позивача, що дозвіл ОСОБА_2 на приєднання нежитлового приміщення площею 6,8 кв.м. до квартири АДРЕСА_1 надано розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 27 грудня 2001 року № 346.
Крім того, суд зазначає, що Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»набрав чинності 4 січня 2002 року, тобто вже після того, як ОСОБА_2 надано дозвіл на приєднання нежитлового приміщення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, як визначив Конституційний Суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 р. № 1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 р. № 3-рп).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації за № 989 від 14 листопада 2002 року.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування рішення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева
Повний текст постанови складено 20 липня 2012 року.