Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
18 липня 2012 р. № 2-а- 2931/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Каряки С.Г..,
представників сторін:
позивача - Гусарової В.В,,
відповідача - Федоренка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична арматура"
до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична арматура", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому з урахуванням уточненних позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Київському районі м.Харкові № 0000082307 від 03.02.2012 року, №0000132307 від 06.03.2012 року та №0000142307 від 06.03.2012 року.
Представник Позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача проти позову заперечував, вважає його безпідставним та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено , що фахівцями ДПІ у Київському районі м Харкова на підставі направлення від 17.01.2012 року № 94 та наказу від 16.01.2012 року № 143 , згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст..78 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, було проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Енергетична арматура" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» код ЄДРПОУ 37092055 за червень, липень, серпень, вересень 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 26.01.2012 року № 257/23-3/32335265 в якому зафіксовані встановлені відповідачем порушення : п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями в результаті чого, ТОВ «Енергетична арматура» завищено податковий кредит по рядку (10.1 - 16,3) всього у сумі 270,361 гри., чим занижено ПДВ до сплати всього у сумі 270,361., в т.ч. у червні 2011 року в сумі 53,033 грн., липні 2011 року 88,056 грн., серпні 2011 року в сумі 63,439 грн., вересні 2011 року в сумі 65,833 грн.
На підставі акту від 26.01.2012 року № № 257/23-3/32335265 ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000082307 від 03.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 309016,25 грн. з яких за основним платежем 257802 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими ) санкціями ( штрафами) 51214,25 грн.
Також судом встановлено , що фахівцями ДПІ у Київському районі м Харкова на підставі направлення від 01.03.2012 року № 489 та наказу від 01.03.2012 року № 575 , згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст..78 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, було проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Енергетична арматура" з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року .
За результатами перевірки складено акт від 05.03.2012 року № 769/23-3/32335265 в якому зафіксовані встановлені відповідачем порушення : п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 159 475 грн., в тому числі за жовтень 2011 року 28300 грн., листопад 2011 року в сумі 70084 грн., грудень 2011 року в сумі 61091 грн. ; п.п.138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 183,396 грн., в тому числі: у 4 кварталі 2011 року на суму 183 ,396 грн.
На підставі акту від 05.03.2012 року № 769/23-3/32335265 ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення №0000132307 від 06.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 199343,75 грн. з яких за основним платежем - 159475 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими ) санкціями ( штрафами) - 39868,75 грн. та №0000142307 від 06.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму - 309016,25 з яких за основним платежем - 183396 грн.
Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.
Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.
Слід зазначити, що позивачем при веденні господарської діяльності було дотримано всіх вимог чинного законодавства України.
Так, судом встановлено, що за перевіряємий період між ТОВ "Енергетична арматура" та ТОВ «Промтехноопт»були укладені господарські договори, копії яких містяться у матеріалах справи. Зміст договорів зафіксований на паперових носіях, вимогам законодавчих та нормативних актів відповідає.
Відповідно до умом зазначених договорів, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах вказаних договорів.
Судом встановлено, що на виконання умов договорів ТОВ «Промтехноопт» поставив, а ТОВ "Енергетична арматура" прийняв товар визначений в специфікаціях, рахунках фактури, податкових та видаткових накладних наданих до матеріалів справи. Сплата за товар підтверджується банківськими виписками, а транспортування товару підтверджується товарно - транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.
В подальшому, даний товар був реалізований позивачем своїм контрагентам відповідно до наданих до матеріалів справи документів (договори, накладні).
Отже, суд зазначає, що про реальність правочинів між позивачем та його контрагентом "Промтехноопт" свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Посилання відповідача в актах перевірок позивача на акти перевірок та акти неможливості проведення зустрічних звірок "Промтехноопт" які складені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова стосовно контрагента позивача не можуть бути взяті судом до уваги оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість ДПІ підставою для встановлення порушень в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання зазначати акти перевірок інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не више рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Щодо стверджень відповідача про порушення позивачем ст.138 Податкового Кодексу України, слід зазначити наступне.
Вимогами п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.
Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.
П. 138. 6. ст.138 Податкового Кодексу України встановлює, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
На підставі п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Згідно із п. г) п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Згідно із п. е) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.
Приписами п. 138.2. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
На підставі п. 138.4. та п. 138.5. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.
Витрати позивача підтверджуються долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими та податковими документами, виписаними відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.
Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
При цьому, чинне податкове законодавство не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Суд зазначає, що позивачем дотримано приписів чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності висновків актів перевірок та прийняття на їх підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків актів перевірок і прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична арматура" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова № 0000082307 від 03.02.2012 року, №0000132307 від 06.03.2012 року та №0000142307 від 06.03.2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 23 липня 2012 року.
Суддя Панов М.М.