Справа № 2а-0770/2425/11
код - 08
24 лютого 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
з участю секретаря судового засідання - Корчинської В.А.,
з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:
представника позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -Карп'юк В.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсним та скасування акту індивідуальної дії та встановлення правомірності нарахування заборгованості, -
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 24 лютого 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 лютого 2012 року.
Позивча -ОСОБА_3 звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області (надалі -УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області, відповідач), яким просить: 1) визнати недійсним акт ненормативного характеру індивідуальної дії - вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про сплату боргу зі страхових внесків від 11.05.2011 р. за № 1394у на суму 1288,80 грн.; 2) скасувати акт ненормативного характеру індивідуальної дії -вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про сплату боргу зі страхових внесків від 11.05.2011 р. за № 1394у на суму 1288,80 грн.; 3) встановити неправомірність нарахування заборгованості зі страхових внесків на суму 1288,80 грн., зазначеної в акті ненормативного характеру індивідуальної дії - вимозі про сплату боргу зі страхових внесків № 1394у від 11.05.2011 р.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 08 липня 2011 року позивачу надійшла постанова міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 27402628 від 06.07.2011 р. щодо стягнення з позивача на користь УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області заборгованості в розмірі 1288,80 грн. Зазначена постанова була винесена на основі акту ненормативного характеру індивідуальної дії - вимоги про сплату боргу зі страхових внесків від 11.05.2011 р. за N 1394у на суму 1288,80 грн. Заява про примусове виконання подана УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області 05.07.2011 р. Проте, станом на дату подання адміністративного позову позивачу нічого не було відомо про дану вимогу, жодних її оригіналів (чи копій) на адресу позивача не надходило та ним не отримувалося. Взагалі про існування даної вимоги позивач дізнався безпосередньо з постанови державного виконавця. Відповідно, позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою, зазначаючи, що така була сформована відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України.
На підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, 22.12.2011 р. позивачем подано до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду пояснення від 22.12.2011 р. (а.с. а.с. 61-63).
В судовому засіданні представник позивача просив суд позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Разом з тим, в судовому засіданні 24.11.2011 р. представником відповідача надано суду подано письмові заперечення проти адміністративного позову від 24.11.2011 р. № 15611/07 (з додатками), згідно яких стверджують, що на підставі пп.4 п.8 р. XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1V (в редакції від 23.12.2010 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позивач, як страхувальник, повинен був сплачувати (проте не сплачував) до Пенсійного фонду України страхові внески в порядку, визначеному чинним законодавством. Разом з тим вважають, що територіальним органом Пенсійного фонду дотримано порядок формування та надіслання (вручення) оскаржуваної позивачем вимоги, що підтверджується доданим корінцем вимоги з відміткою уповноваженої особи щодо її вручення особисто страхувальнику. Відповідно просять відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повній мірі, оскільки такі не ґрунтуються на дійсних обставинах справи і не відповідають нормам чинного законодавства (а.с. а.с. 53-56).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 11.05.2011 р. УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області було винесено вимогу № 1394у про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1288,80 грн.
06 липня 2011 р. державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Гусєвим О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 27402628 від 06.07.2011 р. (а.с. 16) щодо стягнення з позивача на користь УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області заборгованості в розмірі 1288,80 грн. Дана постанова винесена на основі вимоги про сплату боргу зі страхових внесків від 11.05.2011 р. за N 1394у на суму 1 288,80 грн., виданої УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області. Заява про примусове виконання подана УПФУ в м. Ужгороді 05.07.2011 р.
Частино 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1V (в редакції від 23.12.2010 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі -Закон № 1058-1V) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.106 Закону № 1058-1V).
Дані положення продубльовано ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VІ (набув чинності 01.01.2011 р.) (надалі -Закон № 2464-VІ), згідно якої територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч.5 ст.25 Закону № 2464-VІ).
Виходячи із змісту наведених статей вимога про сплату боргу в першу чергу направляється страхувальнику і лише в разі її невиконання (неузгодження) - передається до державної виконавчої служби. Натомість УПФУ м. Ужгороді Закарпатської області було порушено положення щодо порядку направлення оскаржуваної вимоги і надіслано таку до підрозділу державної виконавчої служби без попереднього узгодження такої з позивачем.
Порядок складання вимоги про сплату боргу встановлений Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 р. (надалі -Інструкція). Відповідно до п.8.3. р.8 Інструкції -після формування в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді. Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги страхувальнику працівники, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, передають корінець такої вимоги з відміткою про вручення відділу надходження доходів. Цей відділ уносить відповідні дані до реєстру вимог, підшиває корінець вимоги до справи страхувальника.
Доказів на підтвердження дотримання вищезазначеної процедури оформлення оскаржуваної вимоги відповідачем суду не надано.
Порушення порядку формування оскаржуваної вимоги полягає також в тому, що згідно п.8.3. Інструкції - при формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери «Ю»(вимога до юридичної особи) або «Ф»(вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера «У»(узгоджена вимога). В порушення даної норми номер оскаржуваної вимоги N 1394у, від 05.11.2011 р. не містить 1-ї частини порядкового номеру та містить в частині 3-й букву «У», хоча позивач не звертався до УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області із заявою про узгодження даної вимоги про сплату недоїмки та не оскаржував таку в судовому порядку.
В доведення дотримання територіальним органом Пенсійного фонду України порядку формування та надіслання (вручення) оскаржуваної позивачем вимоги, відповідачем надано суду копію оскаржуваної вимоги за № 1394у від 11.05.2011 р., а також корінця вимоги з відміткою в графі «Вимогу отримав»- одержано, від підпису відмовився, з вказанням дати -18.05.2011 р. (а.с. а.с. 84-85). Однак, з даних матеріалів справи судом не може бути визнано вручення відповідачем оскаржуваної вимоги позивачу, так як в поданому відповідачем суду корінці вимоги від 11.05.2011 р. № 1394у відсутня інформація щодо посади, прізвища й ініціалів а також підпис особи, що отримала вимогу. Беручи до уваги той факт, що позивач в період з 09.05.2011 р. по 14.05.2011 р. -перебував у відрядженні в м. Києві (що підтверджується посвідченням про відрядження (а.с. 15), а з 16.05.2011 р. по 27.05.2011 р. позивач знаходився на відпочинку у Туреччині (про що свідчать відмітки в закордонному паспорті (а.с. 14), матеріалами справи підтверджується фактична неможливість особистого отримання позивачем вимоги УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області від 11.05.2011 р. за N 1394у.
Так само відповідачем надано суду лист УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області про направлення документів на виконання від 20.06.2011 р. № 8095/02 (а.с. 83), згідно якого -УПФУ в м Ужгороді Закарпатської області направляє начальнику МВ ДВС Ужгородського МУЮ для примусового виконання вимогу про стягнення боргу зі сплати страхових внесків у сумі 1288,80 грн. з фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 Враховуючи вищенаведене, судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області було направлено оскаржувану вимогу про сплату боргу одразу до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, не узгоджуючи її з платником, що в свою чергу суперечить положенням чинного законодавства України і позбавило позивача наданого законом права на узгодження (оскарження) даного виконавчого документу.
Посилання позивача, викладені ним в поясненнях від 22.12.2011 р. (а.с. а.с. 61-63), на ідентичну, на його думку, вимогу УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області № 1394 від 24.11.2011 р. на суму 1288,80 грн. і здійснену ним процедуру її оскарження, судом не береться до уваги, оскільки така не є предметом даних позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування акту ненормативного характеру індивідуальної дії -вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про сплату боргу із страхових внесків від 11.05.2011 р. за № 1394у на суму 1288,80 грн. -підлягають до задоволення.
В частині вимог позивача встановити неправомірність нарахування заборгованості зі страхових внесків на суму 1288,80 грн., зазначеної в акті ненормативного характеру індивідуальної дії -вимозі про сплату боргу зі страхових внесків № 1394у від 11.05.2011 р. -суд приходить до переконання, що в задоволенні таких слід відмовити на підставі наступного.
Матеріалами справи встановлено, що позивач - ОСОБА_3, не дивлячись на те, що він дійсно працює на посаді адміністратора торгового залу CS в Дочірньому підприємстві «Адідас-Україна»(згідно довідки № 402/07 від 19.07.2011 р. (а.с. 56), він є фізичною особою-підприємцем, тобто виступає суб'єктом підприємницької діяльності, згідно чинного законодавства України.
До вступу в силу положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'" від 08.07.2010 р. № 2464-УІ (з 01.01.2011 р.) на спірні правовідносини поширювалася дія норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 р. № 1058-1V.
Частиною 3 ст.18 Закону № 1058-1V було встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. При цьому, визначалося, що законодавством не могли встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати і разом з тим страхові внески не включалися до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складали систему оподаткування та на ці внески не поширювалося податкове законодавство (ч.4 та ч.6 ст.18 Закону № 1058-1V).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно ст. 1 Закону № 2464-VІ, -це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Право проводити перевірки платників єдиного внеску п.2 ч.1 ст.13 Закону № 2464-VІ покладено на Пенсійний фонд України та його територіальні органи, включаючи планові перевірки платників єдиного внеску щодо правильності нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону № 1058-1V страхувальник зобов'язаний був подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Так само згідно п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Відповідно до абз.2 ч.12 ст.9 Закону № 2464-VІ за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). Також єдиний внесок не входить до системи оподаткування, податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску (ч.2 ст.8 Закону № 2464-VІ), а порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами (ч.4 ст.8 Закону № 2464-VІ).
Враховуючи вищенаведене, посилання позивача на норми податкового законодавства не можуть слугувати доказами на підтвердження його позовних вимог в частині неправомірності нарахування заборгованості зі страхових внесків.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону № 1058-1V - роботодавці -підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону являються страхувальниками і відповідно до ст.15 даного Закону вони є платниками страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.
Як уже зазначалося вище, страхувальник зобов'язаний був подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом (у випадку сплати єдиного внеску -за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики), згідно п.4 ч.2 ст.17 Закону № 1058-1V та п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VІ.
Підпункт 11.11 Інструкції визначає, що платники, які зазначені в п.п.2.1.2 п.2.1 Інструкції (а саме підприємства, установи й організації, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування -фіксований податок, єдиний податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за формою згідно з додатком 23 Інструкції, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.
Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-1V було регламентовано, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Так само згідно п.2 ч.2 р.VIII "Прикінцеві положення" Закону № 2464-УІ встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (п.5 ч.7 р.VIII "Прикінцеві положення" Закону № 2464-VІ).
Також згідно п.8.1 р.8 Інструкції стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. Згідно пункту 8.2 Інструкції 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, в тому числі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Враховуючи наведене вище, в частині встановлення неправомірності нарахування заборгованості зі страхових внесків на суму 1288,80 грн., зазначеної в акті ненормативного характеру індивідуальної дії - вимозі про сплату боргу зі страхових внесків № 1394у від 11.05.2011 р. -позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення і з огляду на це, суд вважає, що позивачем виконані вимоги зазначеної статті щодо доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги, в частині визнання недійсним та скасування акту ненормативного характеру індивідуальної дії -вимоги УПФУ в м.Ужгороді Закарпатської області про сплату боргу із страхових внесків від 11.05.2011 р. за № 1394у на суму 1288,80 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій (ч.1 ст. 2 КАС України), у справах щодо оскарження рішень таких суб'єктів суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, ящо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, відповідачем не доведено дотримання визначеного чинним законодавством України порядку надсилання позивачу вимоги про сплату боргу зі страхових внесків УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області № 1394у від 11.05.2011 р. з метою її подальшого узгодження. Відтак позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню. Разом з тим, в задоволенні решти позовних вимог -слід відмовити.
Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (згідно ч.1 ст.94 КАС України). Частиною 2 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведення судових експертиз.
З врахуванням того, що суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог -слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, відповідно до задоволених вимог, у розмірі 1 (одна) гривня 70 коп. (платіжне доручення від 20.07.2011 р. № 0410001) до стягнення з Державного бюджету України. Оскільки доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано, підстави для відшкодування судових витрат відповідача -відсутні.
Керуючись ст. ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсним та скасування акту індивідуальної дії та встановлення правомірності нарахування заборгованості -задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати акт ненормативного характеру індивідуальної дії - вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про сплату боргу із страхових внесків від 11.05.2011 р. за № 1394у на суму 1288,80 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Іванчулинець Д.В.