вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
12 липня 2012 р. Справа №2а-6085/12/0170/15
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої суддіТоскіної Г.Л., при секретарі Кисельовій А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 1732,80 грн.
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1732,80 грн.
Адміністративний позов мотивований тим, що выдповыдачем, у встановлений законом строк не були сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання, яке відбулось 12.07.2012 року, представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що позивач надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєстрован виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 02.12.2009 року як фізична особа-підприємець.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон) всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Відповідно до п.5 статті 14 Закону страхувальниками також є застраховані особи, зазначені у п.3 статті 11 Закону: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі -Інструкція) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) є платниками страхових внесків.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 є платником внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що позивач не сплачує в повному обсязі обов'язкових платежів по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме недоїмка за 3 квартал 2010 року складає 854, 46 грн., недоїмка за 4 квартал 2010 року складає 878, 34 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК виставлено вимоги № 30 від 31.01.2011 року у розмірі 878, 34 грн, № 200 від 29.11.2010 року у розмірі 854, 46 грн.
Судом встановлено, що одна з зазначених вимог була надіслана відповідачеві поштою, але не отримані ним у зв'язку з поверненням поштового конверту, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Позивач, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 1732,80 гривень, звернувся до суду.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надіслана вимога, але не отримана ним, у зв'язку з тим, що Законом України 8 липня 2010 року № 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збільшено пенсійні відрахування для фізичних осіб -підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податок).
Судом встановлено, що дійсно Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49 - 51, ст. 376) викладено в такій редакції: "4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Судом встановлено, що Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI набрав чинності 17.07.2010 року.
Однак, судом встановлено, що відповідно до п.2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. N 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за N 1136/17152 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), ФО - СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Таким чином, з вищевказаного Порядку вбачається, що фізичні особи -підприємці подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом, та відповідно базовим звітним періодом для сплати суми страхового внеску до Пенсійного фонду України для них є також календарний рік.
Таким чином, додаткові суми страхових внесків до Пенсійного фонду України за 2010 рік відповідач мав сплатити до 20 квітня 2011 року, тобто на день формування вимог у відповідача був відсутній як борг, так і обов'язок щодо декларування внесків за III та IV квартали 2010 року.
Отже, зазначені вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК № 30 від 31.01.2011 року у розмірі 878, 34 грн, № 200 від 29.11.2010 року у розмірі 854, 46 грн. № 125 від 24.11.2010 року є передчасними та прийнятою стосовно неіснуючого на момент її прийняття боргу.
Судом також встановлено, що позивачем не дотримано порядок донарахування сум страхових внесків.
Так, відповідно до п.5.9 Інструкції обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.
Відповідно до п.8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що органи Пенсійного фонду мають до нараховувати суми страхових внесків на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, якими встановлено порушення щодо повноти та своєчасності сплати страхових внесків.
Суд зауважує, що порушення, встановлені перевіркою та відображені в акті перевірки, є підставою для надіслання страхувальнику вимоги про сплату недоїмки.
Разом з тим, суд зауважує на те, що позивачем не надано доказів проведення перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків та донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків.
Отже, позивачем в порушення п.8.2 Інструкції вимоги про сплату недоїмки надіслані без проведення перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків та без донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків.
Крім того, судом встановлено, що позивачем після настання обов'язку у відповідача щодо декларування внесків за 2010 рік (до 1 квітня 2011 року) та фактичного виникнення боргу за 2010 рік (після 20 квітня 2011 року) перевірка правильності нарахування та сплати страхових внесків та донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків також не проводилася, вимога на суму боргу, що виник після 20.04.2011 року, не виносилася.
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що органи Пенсійного фонду мають право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки у випадку несплати платником єдиного внеску протягом 10 днів зазначеної у вимозі суми недоїмки.
Приймаючи до уваги, що позивачем на суму заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 1732,80 гривень, після виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати додаткових сум страхових внесків до органу ПФУ за 2010 рік, вимога не виносилася та не надсилалася, суд приходить до висновку, що у Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК не виникло навіть право на звернення до суду щодо стягнення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 1732,80 гривень.
Таким чином, враховуючи, що вимоги № 30 від 31.01.2011 року у розмірі 878, 34 грн, № 200 від 29.11.2010 року у розмірі 854, 46 грн. № 125 від 24.11.2010 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК є передчасними, приймаючи до уваги, що позивачем після настання обв'язку у відповідача щодо декларування внесків за 2010 рік та сплати додаткових сум страхових внесків до органу Пенсійного фонду України перевірка правильності нарахування та сплати страхових внесків та донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків не проводилася, вимоги на суму несплачених страхових внесків позивачем не виносились, у позивача відсутні законодавчо встановлені підстави для стягнення суми заборгованості зі страхових внесків у розмірі 1732,80 гривень.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.