05 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/5602/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Павловського Д.П., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Вершина»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
21 травня 2012р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011р. № 0007402301 та від 13.03.2012 р. № 0000411700.
Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 21.05.2012р.
Представники сторін не заперечували проти розгляду даної справи у порядку письмового провадження.
У матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та яким обґрунтована така позиція.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Податковим повідомленням-рішенням від 09.12.2011р. № 0007402301 підприємству позивача донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 117560 грн., а також, штрафні санкції в сумі 29390 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2012р. №0000411700 підприємству позивача донараховано суму штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта виїзної планової перевірки від 17.11.2011р. №4614/231/36641427, проведеної співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.09.2009 р. по 30.06.2011р.
Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкових повідомлень-рішень від 09.12.2011 р. № 0007402301, від 09.12.2011 р. № 0002531700 та від 13.03.2012 р. № 0000411700, акта виїзної планової перевірки від 17.11.2011р. № 4614/231/36641427, листа вих. № 14 від 14.02.2012р., рахунку на оплату № 580 від 20.04.2010 р., видаткової накладної № 448 від 20.04.2010 р., рахунку на оплату № 650 від 18.05.2010 р., видаткової накладної № 534 від 18.05.2010 р., рахунку на оплату № 965 від 15.07.2010 р., видаткової накладної № 776 від 15.07.2010 р., рахунку на оплату № 1118 від 05.08.2010 р., видаткової накладної № 891 від 05.08.2010 р., рахунку на оплату № 1124 від 06.08.2010 р., видаткової накладної № 894 від 06.08.2010 р., рахунку на оплату № 1175 від 18.08.2010 р., видаткової накладної № 941 від 18.08.2010 р., рахунку на оплату № 1201 від 25.08.2010 р., видаткової накладної № 966 від 25.08.2010 р., рахунку на оплату № 1212 від 26.08.2010 р., видаткової накладної № 976 від 26.08.2010 р., рахунку на оплату № 1376 від 30.09.2010 р., видаткової накладної № 1196 від 30.09.2010 р., рахунку на оплату № 1804 від 15.12.2010р., видаткової накладної № 1825 від 16.12.2010 р.
Таким чином, необхідно зазначити наступне.
Як зазначено в акті перевірки (стор.3-4) підприємством позивача занижено суму валового доходу у 2010 році в розмірі 470 383,15 грн. Так, в акті зазначається, що при реалізації автошин марки 12,00 R20 ИД-304 М, У-4 СЕР ГРУЗ 18 відсутні документи, що підтверджують їх придбання (прибуткові накладні). Проте, всі підтверджуючі документи були надані для перевірки (рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні тощо). При цьому, за цими документами здійснювалося придбання низки товарних позицій.
Згідно п. 5.1 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон про прибуток), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону про прибуток встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім зазначених у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податку після початку перевірки.
Узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки підприємства позивача, наведено в додатку № 4 до акта перевірки. Як зазначено в цьому додатку, отримані підприємством видаткові накладні, а також, видані підприємством видаткові накладні, перевірені суцільним порядком. Яких-небудь зауважень щодо відсутності цих накладних в акті не наведено.
Враховуючи, що документи, що підтверджують факт придбання автошин марки 12,00 R20 ИД-304 М, У-4 СЕР ГРУЗ 18, є в наявності, представлені для перевірки, а факт їх відсутності не доведений і не зафіксований в акті перевірки, незрозуміло на якій підставі в акті міститься твердження про відсутність підтверджуючих документів.
Мало того, як зазначається в акті перевірки, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів такі товари підпадають під визначення безоплатно отриманих товарів (п. 1.23 ст. 1 Закону про прибуток) і на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток їх вартість включається до валового доходу.
Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону про прибуток, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.
Між позивачем та ТОВ "Донецький торговий дім" Белшина" укладено договір на поставку продукції від 16.03.2010 р. № 58. За цим договором здійснювалося придбання позивачем продукції, у тому числі автошин марки 12,00 Н20 ИД-304 М, У-4 СЕР ГРУЗ 18.
Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток, до складу валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Однак, безоплатно автошини марки 12,00 Р*20 ИД-304 М, У-4 СЕР ГРУЗ 18 не надавалися. Факт підтвердження їх оплати, а також, підтверджуючи факт придбання цієї продукції документи були представлені для перевірки. Тобто дана продукція не отримана позивачем безкоштовно.
Таким чином, вимоги чинного законодавства, зокрема, Закону про прибуток, дотримані позивачем в повному обсязі, що свідчить про правомірність формування позивачем валових витрат (даний факт не заперечується податковими органами) і не тягне за собою формування валового доходу на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток.
У зв'язку з цим, твердження про заниження податку на прибуток за період, що перевіряється в сумі 117 560 грн., як це зазначено на стор. 13 акта перевірки, є неправомірним.
Крім цього, всі первинні документи, що підтверджують факт придбання автошин марки 12,00 Рх20 ИД-304 М, У-4 СЕР ГРУЗ 18 є в наявності, представлені для перевірки, а факт їх відсутності не доведений і не зафіксований. Також, були представлені і документи, що підтверджують факт проведення розрахунків за зазначену продукцію.
Документи, що підтверджують факт придбання та оплати зазначених автошин, представлялися при проведенні перевірки, а також, при проведенні позапланової перевірки у зв'язку з поданням підприємством скарги. Ці документи чітко підтверджують факт придбання та оплати зазначених автошин, причому за цими документами здійснювалося придбання низки товарних позицій. Тобто за даними документами були оприбутковані як автошини марки 12,00 Рх20 ИД-304 М, У-4 СЕР ГРУЗ 18, так і інша продукція.
Крім того, при проведенні зазначених перевірок позивачем були отримані запити з вимогою подання ряду документів. У цих запитах відсутня вказівка про те, які саме документи необхідно представити. На виконання цих вимог позивачем були як пред'явлені оригінали документів, так і представлені їх копії. Цей факт підтверджується на супровідному листі підписом особи що проводить перевірку - головного державного податкового ревізора-інспектора Кузнєцової І. А.
В акті перевірки (стор. 23 - 24), також, зазначено, що позивачем неправильно заповнений розрахунок за формою № 1ДФ - не з тією ознакою відображено дохід, що виплачується фізичній особі від оренди рухомого майна. При цьому, який саме код повинен бути зазначений в даному випадку, в акті перевірки не наведено.
Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1020 затверджено форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. В цьому наказі, також, наведено довідник ознак доходів.
Як передбачено цим довідником, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПК України (пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПК України) відображається в розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою 106.
Згідно пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в оренду, визначений згідно з п. 170.1 ст. 170 ПК України. Тобто оподаткуванню підлягає дохід, отриманий фізичною особою від надання майна в оренду, а сума доходу визначається в порядку, передбаченому п. 170.1 ст. 170 ПК України.
Згідно пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, крім зазначених у пп. 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
Таким чином, при виплаті доходу у вигляді орендної плати фізичній особі за надання в оренду майна як рухомого, так нерухомого, необхідно утримувати податок на доходи фізичних осіб. При цьому даний дохід відображається в розрахунку за формою № 1ДФ з кодом 106.
При цьому, позивачем як податковим агентом, податок на доходи фізичних осіб був нарахований і утриманий у повному обсязі, своєчасно перераховано до бюджету. Даний факт підтверджується в акті перевірки.
Таким чином, позивачем не були порушені правила нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб.
Як зазначено в акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 09.12.2011 р. № 0002531700, підприємством порушено норми п.176.2 "б" ст. 176 ПК України.
Цим пунктом передбачено, що особи, відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також суми утриманого з них податку в орган державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається тільки у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається. Зазначена норма передбачає обов'язок тільки подання податкового розрахунку. Такого виду порушення як неправильно заповнений податковий розрахунок п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України не передбачає.
Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за формою затвердженою наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, був наданий позивачем. Також слід зазначити, що вказаний розрахунок наданий у встановлені чинним законодавством терміни. Це підтверджується актом перевірки.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідач не виконав вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень та не надав суду належних доказів щодо підтвердження своєї правової позиції.
Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011р. № 0007402301 та від 13.03.2012 р. № 0000411700, винесені відповідачем, підлягають скасуванню як незаконні та необґрунтовані.
Отже, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо доведеності і обґрунтованості позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011р. № 0007402301 та від 13.03.2012 р. № 0000411700, винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова група «Вершина» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 1474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 60коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.П. Павловський