26 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/2508/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Павловського Д.П.
при секретарі Бесчасові Д.В.
за участі представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Мотова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії,-
28 лютого 2011р. до суду надійшли матеріали даної адміністративної справи за позовом ОСОБА_1, у якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неподанні до управління державного казначейства у м.Нікополі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області позитивного висновку із зазначенням суми 2886 грн. податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету; зобов'язати відповідача подати до управління державного казначейства у м. Нікополі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетров ській області (м.Нікополь, пр.Трубників, 11а) позитивний висновок із зазначенням суми 2886 грн. податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету; стягнути із відповідача на користь позивача на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в сумі 2888,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 25.07.2007р.
Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, за підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на адміністративний позов, наявне у матеріалах справи, яким обґрунтована така позиція.
Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення від 28.04.2006р. № 0000031720/0/16629, податкової декларації з ПДВ за січень 2006р., додатку № 3 до податкової декларації з ПДВ за січень 2006р., додатку № 4 до податкової декларації з ПДВ за січень 2006 р., постанови господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2007р. у справі № А23/334, ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2007р. у справі № А 23/334, виконавчого листа від 12.03.2007р. у справі № А23/334 на стягнення з державного бюджету 3,40грн., листа управління державного казначейства у м.Нікополі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області від 05.07.2007р. № 05-05/267, ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.06.2008 р. у справі № К-7812/07, заперечення від 25.04.2006 р. до акту перевірки № 652/17-2.2225712532 від 06.04.2006 р., листа Нікопольської ОДПІ від 27.04.2006 р. № 16325/к/17-217, апеляційної скарги від 26.05.2006 р., рішення Нікопольської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 01.06.2006 р. №21 И/к/17-217, скарги від 31.05.2007 р., листа Нікопольської ОДПІ від 19.06.2007 р. № 20488/10/17-232.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, суд встановив наступні обставини.
06 лютого 2006 р., згідно відмітки Відповідача, позивач подав податкову декларацію з ПДВ за податковий період січень 2006 р. разом з Розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) та Заявою про повернення суми бюд жетного відшкодування ( додаток № 4 до декларації), у якій вказав в рядку 25.1 суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету на його банківський рахунок 2886 грн.
Нікопольська ОДПІ встановила завищення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за січень-місяць 2006 року в сумі 2886 грн. податковим повідомленням-рішення у від 28.04.2006р. № 0000031720/0/16629, яке було оскаржене в господарському суді Дніпропетровської області в порядку КАС України.
У запереченнях від 25.04.2006 р. до акту перевірки № 652/17-2.2225712532 від 06.04.2006 р. позивач зазначив про безпідставність висновків цього акту щодо завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2006 р. в сумі 2886 грн.
Листом від 27.04.2006р. № 16325/к/17-217 Відповідач відкинув дані доводи необґрунтованості висновків, що містяться в акті перевірки від 06.04.2006 р. № 652/17-2.2225712532.
Позивачем було подано апеляційну скаргу від 26.05.2006р. на незаконність податкового повідомлення-рішення від 28.04.2006 р. № 0000031720/0/16629 як в частині визначення завищення мною суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2006 р. в сумі 2886 грн., так і частині нарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 2886 грн.
Але Відповідач рішенням про результати розгляду первинної скарги від 01.06.2006 р. №2111/к/17-217 залишив без змін своє рішення від 28.04.2006р. № 0000031720/0/16629, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського господарського суду від 05.12.2006р. по справі № А23/334, якою податкове повідомлення-рішення Відповідача від 28.04.2006р., № 0000031720/0/16629 визнане протиправним та нечинним, Відповідач оскаржив до суду апеляційної інстанції.
Дніпропетровський апеляційний господарський суду ухвалою від 12.03.2007 р. по справі № А23/334 повернув Відповідачеві апеляційну скаргу без розгляду.
У скарзі від 31.05.2007 р. позивач зазначив про незаконну бездіяльність Нікопольської ОДПІ щодо неподання позитивного висновку до органу казначействі про відшкодування йому ПДВ в сумі 2886 грн. за січень 2006 р.
Листом від 19.06.2007 р. № 20488/10/17-232 Відповідач відмовив у задоволенні його скарги, посилаючись на касаційне оскарження ним ухвали Дніпропетровські апеляційного господарського суду від 12.03.2007 р. по справі № А23/334 до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою від 24.06.2008р. у справі № К-7812/07, Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу Відповідача залишив без задоволення, залишивши без змін ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 р. по справі № А23/334.
Дніпропетровський господарський суд, у зв'язку із набранням законної сили поста новою від 05.12.2006 р. по справі № А23/334, видав виконавчий лист від 12.03.2007 р.
Таким чином, необхідно зазначити наступне.
По-перше, щодо зобов'язання вчинити певні дії, то позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, а саме, зобов'язання Нікопольської ДПІ надати до Управління державного казначейства у м.Нікополі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області позитивний висновок із зазначенням суми 2886,00 грн. податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ, яким є ФО-П ОСОБА_1, і не підлягає розгляду в суді. Через те, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту його має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).
Дана позиція підтверджена постановою Верховного Суду України від 17.06.2008 р. (наявна у матеріалах справи).
По-друге, щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 2881,67 грн., слід зазначити, що на підставі ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода може бути відшкодована лише у випадках, прямо визначених в Законі. Крім того, позивачем не підтверджений факт заподіяння Нікопольською ОДПІ душевних страждань, на які посилається ФО-П ОСОБА_1, оскільки виконання посадовими особами Нікопольської ОДПІ покладених на них чинним законодавством повноважень не завдало ніякої душевної шкоди ФО-П ОСОБА_1
ФО-П ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Нікопольської ОДПІ та зобов'язати вчинити певні дії, а саме, подати до управління державного казначейства у м.Нікополі, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області позитивний висновок із зазначенням суми 2668 грн. податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007 р. у справі № АП37/1431 позовна заява та додані до неї документи були повернуті позивачу за тієї підстави, що підвідомчість спорів господарським судам визначена ст.12 Господарського процесуального кодексу України, до якої спори про визнання протиправними дій податкових органів не належать.
Позовна вимога про зобов'язання надати відповідний висновок до іншого державного органу не є встановленим пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" способом захисту можливо порушеного права, який передбачає право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету із залученням в якості другого відповідача відповідного органу Державного казначейства України.
У мотивувальній частині ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010р. у справі №2а-2649/09/0470 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії зазначено, що суд вважає за необхідне закрити провадження по справі, так як вимоги, які заявлені позивачем, не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягають розгляду в суді. Через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості). Таким чином, вищевказаною ухвалою було закрито провадження в адміністративній справі №2а-2649/09/0470 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, відповідача-2 Головного Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення шкоди.
В ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011р. у справі №2а-2649/09/0470 зазначено, що колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції внаслідок наступного.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Однак, згідно частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З урахуванням Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та наведених положень КАС України, відповідач є суб'єктом владних повноважень та не подавши до управління державного казначейства у м. Нікополі позитивного висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету здійснює владні управлінські функції, покладені на позивача Законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В даному випадку наявний спір щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснення дій. Тому посилання представника відповідача на наявну судову практику, зокрема, на ухвалу Вищого адміністративного суду України по справі № К-15425/07, є недоречним, оскільки предмети розгляду даної справи та зазначеної, є різними.
Відповідно до п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, нормами законодавства передано на розсуд позивача питання щодо обрання способу захисту свого порушеного права в суді.
Наведені норми законодавства спростовують висновки суду першої інстанції, що вимоги, заявлені позивачем, не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягають розгляду в суді.
Таким чином, даною ухвалою скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2010р. у справі № 2а-2649/09/0470 та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2011р. у справі №К/9991/12268/11 зазначено, що як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає в неподанні до управління державного казначейства у м.Нікополі позитивного висновку із зазначенням суми 2886 грн. податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, зобов'язання відповідача подати до управління державного казначейства у м.Нікополі позитивний висновок із зазначенням суми 2886 грн. податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, стягнення з відповідача, з урахуванням поданих уточнень, моральної школи в розмірі 2888,88 грн.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що подання позову про зобов'язання податкового органу надати управлінню держказначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету не є належним способом захисту порушеного права, оскільки в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, а тому способом захисту має бути вимога про їх стягнення.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції в цій частині.
Разом з тим, зважаючи на те, що предметом позову крім визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання висновку про бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, були вимоги про стягнення моральної шкоди, які судом першої інстанції не розглянуті, судом апеляційної інстанції правильно скасовано рішення суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду.
Отже, з огляду на вищезазначене, з урахуванням позиції касаційної інстанції та обставинами які були викладені у матеріалах справи, суд приймає рішення по суті раніше не розглянутих вимог та враховуючи всі вищевикладені обставини, доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена у повному обсязі 31.01.2012р.
Суддя Д.П. Павловський