14 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/9659/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
02.08.2011 року Закрите акціонерне товариство «Павлоградбуд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем було винесено протиправне податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000502341, яким було збільшено суму грошового зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» на суму 7 728, 00 грн. Підставою для висновку відповідача щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість зазначено те, що невиїзною документальною перевіркою контрагента були встановлені порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по здійснених правочинах. Дані висновки відповідача Закрите акціонерне товариство «Павлоградбуд» вважає протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області від 23.06.2011 року № 0000502341.
У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Від представника позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.
15.02.1995 року Закрите акціонерне товариство «Павлоградбуд» було зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради народних депутатів, код ЄДРПОУ - 05517392.
Позивача взято на податковий облік у Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції - 19.02.1999 року за № 100 та 23.09.2010 року за № 457/10, індивідуальний податковий номер - 055173904101.
Судом встановлено, що у період з 26.05.2011 року по 26.05.2011 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією в Дніпропетровській області, згідно наказу від 26.05.2011 року № 826, була проведена документальна невиїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ НВО «МСК-Інвест», код ЄДРПОУ - 34656392.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 27.05.2011 року № 314-23/1-05517392, відповідно до якого останнім були зроблені висновки щодо: порушення ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та п. 1.4 ст. 1, ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме: платником податків завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 6 182, 00 грн., в тому числі: за грудень 2010 року на суму 6 182, 00 грн. Також відповідач вказує на те, що зазначене порушення призвело до заниження підприємством податку на додану вартість всього у сумі 6 182, 00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 6 182, 00 грн.
Позивач не погодився із вказаним Актом перевірки та надав до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області заперечення від 14.06.2011 року № 08/26. За результатами розгляду заперечень позивача, листом від 20.06.2011 року № 18399/23/1, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція в Дніпропетровській області надала відповідь, якою висновки вказаного акту перевірки визнала правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі Акту перевірки від 27.05.2011 року № 314-23/1-05517392, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000502341, відповідно до якого відповідачем було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, 3014010100, на загальну суму на суму 7 728, 00 грн. (за основним платежем - 6 182, 00 грн., за штрафними санкціями - 1 546, 00 грн.).
Відповідно до вказаного Акту перевірки від 27.05.2011 року № 314-23/1-05517392, позивачем було завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 6 182, 00 грн. за грудень 2010 року.
Судом встановлено, що 17.12.2010 року Будівельне управління № 10 Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «МСК-ІНВЕСТ» уклали договір № 17-12 на виконання підрядних робіт.
Відповідно до умов вказаного договору Будівельне управління № 10 Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «МСК-ІНВЕСТ» зобов'язується виконати поточний ремонт кабінетів Павлоградської районної ради та прийняти, оплатити виконання робіт. Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню за договором становить суму у розмірі 37 093, 75 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 6 182, 20 грн. Початком виконання передбачених договором робіт вважається дата його підписання. Датою фактичного закінчення робіт вважається дата пред'явлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «МСК-ІНВЕСТ» Будівельному управлінню № 10 Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» акта приймання виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження фактичного виконання підрядних робіт Закритим акціонерним товариством «Павлоградбуд» під час перевірки було надано відповідачу такі документи:
договір № 17-12 від 17.12.2011 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, податкова накладна № 305 від 29.12.2010 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних № 12, копії свідоцтва про державну реєстрацію контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «МСК-ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ - 34656392, довідки про взяття на облік платника податків від 17.09.2010 року № 529, будівельної ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «МСК-ІНВЕСТ», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 039340000 серії НБ № 106943, індивідуальний податковий номер - 346563904611. Також вищевказані документи є наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, доводи, викладені відповідачем в обґрунтування підстав проведення невиїзної позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» є протиправними та суперечать вимогам чинного законодавства, а тому не враховуються судом.
Так, суд зазначає, що згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених позивачем. Вказаний висновок ґрунтується на наявності у відповідача інформації щодо відсутності за юридичною адресою первинних документів, щодо відсутності контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «МСК-ІНВЕСТ» - за адресою реєстрації, щодо відсутності основних засобів (автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій, відсутності найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та виконує податкових зобов'язань перед бюджетом.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Посилаючись на відсутність первинних документів, відповідач не враховував неповідомлення позивача про проведення перевірки.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України, податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Крім того, зроблені відповідачем висновки не ґрунтуються на фактичних доказах.
А тому, законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень чи вірогідності, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
Зроблені відповідачем висновки щодо нікчемності укладеного між Будівельне управління № 10 Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «МСК-ІНВЕСТ» договору № 17-12 на виконання підрядних робіт та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 6 182, 00 грн. є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Отже, винесене за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області від 23.06.2011 року № 0000502341є протиправним та підлягає скасуванню повністю.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області від 23.06.2011 року № 0000502341.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Суддя А. Ю. Рищенко