12 липня 2012 року Справа № 2а/0370/1540/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
з участю представника позивача Радчука О.І.,
представника відповідача Зяткевич О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-НВ» до Ягодинської митниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №156 та №157 від 15.05.2012 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар - НВ» (далі - ТзОВ «Стар - НВ» ) звернулося з позовом до Ягодинської митниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №156 та №157 від 15.05.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вантажно-митних декларацій від 15.03.2010 року №205030004/2010/001461, від 29.03.2010 року №205030004/2010/001781, від 05.05.2010 року №205030004/2010/002593, від 11.05.2010 року №205030004/2010/002681 позивачем на митну територію України був ввезений товар на умовах зовнішньоекономічного контракту №01/10 від 23.02.2010 року.
Під час митного оформлення товару разом з ВМД подавалися всі необхідні документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 року №80. При цьому митний орган погоджувався з відомостями, що містились в товаро-супровідних документах та були зазначені у ВМД, щодо вартості, кількісних якісних характеристик та походження товару.
Митна вартість товару була підтверджена за ціною контракту та узгоджена з працівниками відділу митних тарифів митниці. Умовою поставки, яка визначає обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлює момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, за даним контрактом, згідно Інкотермс - 2000, являлись DAF - Ягодин. Згідно цієї умови продавець ніс відповідальність до кордону, відповідно транспортні витрати до кордону включались у вартість товару.
Під час кожного митного оформлення здійснювався митний огляд товару з залученням працівників СБК та ПМП, якими підтверджувалися заявлені відомості щодо товару. Позивачем своєчасно, шляхом передплати за митне оформлення, сплачувались всі нараховані митні платежі.
Класифікація товару згідно УКТЗЕД, достовірність даних та документів були підтверджені під час провадження в кримінальній справі, в ході якої невідповідності та порушень не було виявлено і справа була закрита за відсутності складу злочину.
В акті №н/00016/12/205000009/36452914 невиїзної перевірки від 06.04.2012 року, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові-повідомлення - рішення, вказано, що з товаром виявлено дві маркувальні етикетки, про які позивачеві стало відомо з даного акту. Крім того, згідно експертного висновку Київської торгово-промислової палати товар, який ввозився позивачем на територію України відповідає поданому для розмитнення коду та класифікації.
В зв'язку з цим просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці форми «Р» №156 та №157 від 15.05.2012 року.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому наведених, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях позов не визнала. Суду пояснила, що в ході проведеної невиїзної документальної перевірки стану дотримання ТзОВ «Стар-НВ» вимог законодавства з митної справи встановлено, що Ягодинською митницею здійснювалось оформлення товару «тканини з покриттям із полівінілхлориду в рулонах» згідно ВМД від 15.03.2010 року №205030004/2010/001461, від 29.03.2010 року №205030004/2010/001781, від 05.05.2010 року №205030004/2010/002593, від 11.05.2010 року №205030004/2010/002681, який переміщувався на адресу позивача.
Під час митного оформлення товару в ході його митного огляду на упаковці з товаром виявлені дві маркувальні етикетки інших фірм.
В зв'язку з цим митницею було проведено перевірку щодо постачальника товару.
В ході перевірки було встановлено факт недостовірного декларування вартісних показників товару та не включення транспортних витрат до митної вартості товару, що призвело заниження бази оподаткування - митної вартості товару до сплати податку та додану вартість та мита при імпорті на митну територію України у неповному обсязі, та як наслідок, виникнення податкового зобов'язання. Просила в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що згідно наказів Ягодинської митниці від 03.03.2012 року №148 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Стар-НВ» та від 29.03.2012 року №209 «Про внесення змін до наказу Ягодинської митниці від 03.03.2012 року №148» було проведено невиїзну документальну перевірку позивача в частині перевірки правильності визначення митної вартості товарів, оформлених згідно вантажно-митних декларацій від 15.03.2010 року №205030004/2010/001461, від 29.03.2010 року №205030004/2010/001781, від 05.05.2010 року №205030004/2010/002593, від 11.05.2010 року №205030004/2010/002681.
За результатами перевірки складено акт №н/00016/12/205000009/36452914 невиїзної документальної перевірки стану дотримання ТзОВ «Стар-НВ» вимог законодавства України з питань митної справи від 06.04.2012 року, яким встановлено, що товариством при митному оформленні товарів, ввезених на територію України відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 23.02.2010 року №01/10, укладеного між ТзОВ «Стар-НВ» та фірмою «Luck State Enterprice Limited S.A» було порушено вимоги статтей 259, 267 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», вимог пункту 4.3. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, а саме, встановлено факти недостовірного декларування вартісних показників товару, в ході проведення перевірки прийнято рішення про те, що під час митного оформлення митну вартість товару визначено неправильно, зокрема, позивачем не було включено понесені витрати на перевезення товару за межами митної території України, в результаті чого було занижено базу оподаткування.
На підставі акту перевірки Ягодинською митницею винесені податкові повідомлення - рішення від 15.05.2012 року форми «Р» №156, яким визначено податкове зобов'язання по платежу «мито на товари, що ввозяться на територію України» в розмірі 197747,40 грн., з них 158192,32 грн. - основного платежу, 39548,08 грн. - за штрафними санкціями та №157, яким визначено податкове зобов'язання по платежу «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 533899,06 грн., в тому числі 427119,25 грн. основного платежу та 106779,81 грн. штрафних санкцій.
Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці форми «Р» №156 та №157 від 15.05.2012 року прийняті всупереч чинному законодавству виходячи із наступного.
Судом встановлено, що згідно умов зовнішньоекономічного контракту №01/10 від 23.02.2010 року, укладеного між компанією «Luck State Enterprice Limited S.A» (34-20 Саllе 34, Раnаmа 5, Republic оf Раnаmа) та ТзОВ «Стар-НВ» (Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Ковпака, 30/4) в адресу останнього 13.03.2010 року, 27.03.2010 року, 03.05.2010 року, 09.05.2010 року чотирма автомобілями д.р.н АТ1362АМ/АТ3459ХХ, АТ4057АК/АТ5969ХХ, АТ1362АМ/АТ3459ХХ, АТ8255АК/АТ4829ХХ на митну територію України через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці з території Республіки Польща були ввезені товари «тканина з покриттям із полівінілхлориду в рулонах».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на даний товар для митного контролю та митного оформлення службовим особам Ягодинської митниці були подані наступні товарно- супровідні документи:
1) САRNЕТ ТІR RХ62483709, СМR 58749446, інвойси №9999006061, 9999006062, 9999006063, 9999006064, попереднє повідомлення №205000005/2010/000156;
2) САRNЕТ ТІR RХ63883224, СМR 58750331, інвойс № 9999006773, попереднє повідомлення № 205000005/2010/ 000156;
3) САRNЕТ ТІR RХ 63881524, СМR 68279622, інвойс № 9999008396, попереднє повідомлення № 205000005/2010/ 000271;
4) САRNЕТ ТІR RХ63876604, СМR 68279837, інвойси №№ 9999008803, 9999008804, 9999008805, 9999008806, попереднє повідомлення № 205000005/2010/000278.
Відповідно до товарно-супровідних документів, поданих до митного оформлення на Ягодинській митниці, продавцем зазначеного товару виступає компанія «Luck State Enterprice Limited S.A» (34-20 Саllе 34, Раnаmа 5, Republic оf Раnаmа), відправником - «Соnсерt» (Stteenovenstraat 11, В-8850 Аrdооіе, Веlgium), а покупцем та отримувачем ТзОВ «Стар-НВ».
Вартість вказаного товару загальною вагою (нетто) 80389,54 кг, по вищезгаданих чотирьох поставках, згідно поданих документів, становила 50 652,83 доларів США.
Під час митного оформлення товару в ході його митного огляду на упаковці з товаром виявлені дві маркувальні етикетки, на одній з яких зазначено всі параметри товару та напис «Made in China for SIOEN coating distribution», а на другій - «MEMBRANA PLUS LTD» (ELEKTRYKIV 23B 04176 KIEV).
В зв'язку з цим Ягодинською митницею через Держмитслужбу України листом від 17.05.2010 року №14/11-1884 було направлено запит до митних органів Королівства Бельгії з метою отримання завірених копій документів, які стали підставою для оформлення вищезгаданого товару на експорт з території Євросоюзу.
На даний запит, листом від 29.11.2010 року з Держмитслужби України було отримано матеріали перевірки з митної служби Королівства Бельгії. Відповідно до неофіційного перекладу цих документів продавцем та відправником товару «тканина з покриттям із полівінілхлориду в рулонах» була компанія "SIOEN INDUCTRIES NV" (Fabriecstraat 23 В-8850 Агdooie), а одержувачем та покупцем ТОВ «Мембрана Плюс» (04176, м. Київ вул. Електриків, 23-Б). Вартість вказаних товарів, загальною вагою (нетто) 80 389,54 кг, становить 243 361,87 Євро, що за курсом НБУ станом на дати оформлення товарів складає 2 768 733,12 грн.
В процесі аналізу товарно-супровідних документів по цих поставках товарів, що подавались до митного контролю та митного оформлення в Ягодинській митниці, а також документів, які були отримані з митної служби Королівства Бельгії, відповідачем було встановлено, що номера інвойсів, які подавались до митного контролю в Україні та номера інвойсів, надісланих з митної служби Королівства Бельгії, мають один і той самий номер та дату видачі; в обох документах зазначено однакові характеристики товарів, а саме: вага, кількість рулонів, артикул, колір, розмір, кількість м2.
На підставі наведеного, Ягодинською митницею зроблено висновок про те, що вартість товарів в інвойсах, поданих до митного оформлення, занижена більш як в чотири рази. Недостовірність заявлених під час митного оформлення даних вплинула на рівень оподаткування товару.
Як зазначається в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, перевіркою встановлено порушення вимог статтей 259, 267 Митного кодексу України, постанови КМУ від №1766 від 20.12.2006 року, Закону України «Про єдиний митний тариф України», пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, згідно з висновками митного органу, в результаті заниження митної вартості на загальну суму 1 977 403, 96 грн., позивач не доплатив ПДВ та ввізне мито при імпорті товарів 585 311,57 грн., з яких 158192,32 грн. ввізного мита; 427119,25 грн. податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час здійснення імпортних операцій) визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (у редакції, що діяла на час здійснення імпортних операцій) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 267 Митного кодексу України встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Так, під митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, розуміється вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо (частина 2 статті 267 Митного кодексу України).
Частиною 3 наведеної статті встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.
Таким чином, до митної вартості товарів за ціною договорів, що імпортуються, відносяться договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.
Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом ДМСУ від 20.04.05р. № 314 та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997р., митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів та інших предметів.
Вантажна митна декларація (далі - ВМД) - заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Таким чином, законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання документа - ВМД, який має бути належним підтвердженням (в т.ч. доказом в судовому процесі) належного здійснення декларування імпортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.
Слід зазначити, що під час митного оформлення товарів декларант зобов'язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.
Згідно пункту 7 Постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:
- зовнішньоекономічний договір (контракт), на підставі якого здійснюється поставка товарів, і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості товару раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
В даному випадку підставами для визначення бази оподаткування є наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно Митного кодексу України митні органи визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.
Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р., при декларуванні митному органу подаються:
Для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:
- або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;
- або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Згідно з пунктом 4 Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабміну України № 574 від 09.06.1997 року, митний орган не приймає ВМД для оформлення:
- якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;
- якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД;
- в інших випадках, передбачених законодавством України.
У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою.
Оскільки під час митного оформлення у митних органів не виникло питань щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях, митне оформлення товарів було здійснене.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач не включив до митної вартості вартість транспортних послуг за перевезення до кордону України, оскільки при митному оформленні товарів, відповідачу були надані всі необхідні документи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, при цьому інші документи, відповідачем не вимагались. Відповідачем були прийняті вантажно-митні декларації, однак картка відмови в митному оформлені не видавалась. Весь товар, пройшов митне оформлення на Ягодинській митниці і при цьому пору шень митного законодавства не було встановлено.
Разом з тим суд не погоджується висновками, зробленими в акті перевірки з огляду на таке.
Згідно умов пункту 4 контракту №01/10 від 23.02.2010 року загальна його вартість складає 1500000 доларів США. Вартість вказаного товару по вищезгаданих чотирьох поставках, згідно поданих документів, становила 50 652,83 доларів США.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив ПДВ та ввізне мито саме з митної вартості, зазначених в вантажних митних деклараціях, про що і зазначено в даних деклараціях.
Разом з тим, суд не бере до уваги твердження представника відповідача з посиланням на пункт 54.4 статті 54 Податкового кодексу України про те, що база оподаткування - митна вартість товару Ягодинською митницею була визначена на підставі відомостей, зазначених в документах, наданих з-за кордону, оскільки відповідачем даний висновок зроблено на підставі порівняння документів, які мають походження від нерезидента ТзОВ «Стар-НВ» компанії «SIOEN INDUCTRIES NV».
Крім того, відповідачем як під час перевірки, так і під час розгляду справи не доведено, що контракт на поставку товарів «тканина з покриттям із полівінілхлориду в рулонах» між ТзОВ «Стар-НВ» та компанією «Luck State Enterprice Limited S.A» є підробленим. Дана обставина підтверджується постановою про закриття кримінальної справи від 29.03.2011 року, з якої також вбачається, що обставини укладання контракту на поставку товару «тканина з покриттям із полівінілхлориду в рулонах» між ТзОВ «Стар-НВ» та компанією «Luck State Enterprice Limited S.A» відповідачем не встановлені.
Разом з тим з даної постанови вбачається те, що Ягодинською митницею запит у митні органи іноземних держав та у компанію «Luck State Enterprice Limited S.A» з вимогою підтвердити чи спростувати факт продажу вищевказаного товару не надсилався.
Крім того, з постанови УПМ ДПМ у Волинській області від 13.06.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи слідує, що ТзОВ «Стар-НВ» в вантажно-митних деклараціях задекларовано лише єдиного відправника з Бельгії їм виступала фірма «Соpcept». ТзОВ «Стар-НВ» не укладало контрактів з нерезидентом «SIOEN INDUCTRIES NV». З аналізу ВМД встановлено, що резидент не зазначав такого нерезидента відправником, постачальником або перевізником товару.
Разом з тим, судом встановлено, що в акті перевірки розраховано суму податкових зобов'язань на підставі порівняння документів, які мають походження від нерезидента позивача компанії «SIOEN INDUCTRIES NV». ТзОВ «Стар-НВ» не укладало контрактів з даною компанією. З аналізу ВМД вбачається, що резидент не зазначав такого нерезидента відправником, постачальником або перевізником товару. Якщо під сумнів ставляться первинні документи ТзОВ «Стар-НВ», то Ягодинською митницею потрібно було б ініціювати аналогічну перевірку можливостями митних органів Королівства Бельгія щодо взаємовідносин пари контрагентів ТзОВ «Стар-НВ» - «Соnсерt». Хоча, як зазначається в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, Ягодинською митницею таких заходів вжито не було.
Отримана Ягодинською митницею інформація від компетентних органів Королівства Бельгія про те, що "SIOEN INDUCTRIES NV" відвантажувала (експортувала) ТМЦ в сторону ТОВ "Мембрана плюс» (м.Київ) вказує на заниження бази оподаткування ТОВ «Мембрана плюс». А відповідь самого нерезидента «SIOEN INDUCTRIES NV», що йому така фірма як ТзОВ «Стар-НВ» не відома є додатковим підтвердженням того факту, що ТзОВ «Стар-НВ» дійсно не укладав контрактів з «SIOEN INDUCTRIES NV», дана інформація підтверджена поданими ВМД, в яких ТзОВ «Стар-НВ» не зазначав продавця фірму «SIOEN INDUCTRIES NV».
В ході проведення дослідчої перевірки не було встановлено, що резидент ТзОВ «Стар-НВ» в дійсності занизив базу оподаткування, а саме Ягодинською миницею не надано доказів, які засвідчують перерахування сум значно більших, ніж по умовам ціни договору, або матеріалів перевірки компетентних органів Королівства Бельгія щодо взаємовідносин ТзОВ «Стар-НВ» «Соpcept» та «Luck State Enterprice Limited S.A».
Щодо нарахованих штрафних санкцій слід зазначити наступне.
Щодо розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані за правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, враховується таке.
Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набув чинності з 6 серпня 2011 року, установлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.
Оскільки розглядувана норма набула чинності з 6 серпня 2011 року, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.
Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлені нормами Податкового кодексу України.
Фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011 році, у тому числі за вчинені до 1 січня 2011 року. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Однак, застосування зворотної дії відповідних норм Податкового кодексу можливе лише з того моменту, з якого набрала чинність норма, що передбачає надання нормативному припису зворотної дії. Пункт 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України набув чинності 6 серпня 2011 року. Тому саме із зазначеної дати може бути застосовано передбачену цією нормою зворотну дію Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за правопорушення, виявлені у 2011 році.
Водночас, якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності Податковим кодексом України, відбулося до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, визначаються з урахуванням такого.
Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.
До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.
Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.
Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або Податковим кодексом України.
А починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.
Відповідальність у разі визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з підстав, зазначених у підпункті 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. доплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем митного законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми митної вартості товарів) ввізного мита та податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду даної справи належними та допустими доказами не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень №156 та №157 від 15.05.2012 року, а тому суд приходить до висновку про підставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-НВ»
Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих частиною 2 статті 162 КАС України повноважень, враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Ягодинської митниці №156 та №157 від 15.05.2012 року.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ягодинської митниці №156 та №157 від 15.05.2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 17 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А.Лозовський