16 липня 2012 року Справа № 5002-28/967-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Висотенко Ірина Миколаївна, довіреність № 2536/0/4 від 01.06.2012, Державне агентство резерву України;
відповідача: Тарасюк Віктор Анатолійович, довіреність № 74 від 06.04.2012, публічне акціонерне товариство "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова";
третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест-Продукт ЛТД";
прокурор: не з'явився, Прокурора Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 28 травня 2012 року у справі № 5002-28/967-2012;
за позовом Державного агентства резерву України (вул. Пушкінська, 28, Київ, 01601)
до публічного акціонерного товариства "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" (вул. Воровського, 24, Сімферополь, 95053)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест-Продукт ЛТД" (вул. Бастіонна, буд.15, кв.6, Київ 14, 01014)
За участю - Прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95000)
про спонукання до виконання певних дій та стягнення 1805745,59 грн.
Позивач, Державне агентство резерву України звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" про зобов'язання відповідача негайно виготовити та закласти до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких було встановлено факти виготовлення продукції із сировини невідомого походження: консерви рибні "Сардини натуральні з добавленням олії" 1/250 г, одиниця виміру - ф.б., кількість -1257483, а також про стягнення штрафних санкцій в сумі 1805745,59 грн. (т. 1 а. с. 3-6).
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 526, 936, 942, 949, 954 Цивільного кодексу України, статей 11, 12, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" мотивовані тим, що перевіркою дотримання вимог законодавства при закладенні до державного резерву консервів рибних встановлено, що відповідач виготовив продукцію з сировини невідомого походження, що унеможливлює подальше використання рибних консервів, у зв'язку з чим продукція підлягає знищенню.
Ухвалою господарського суду від 10 квітня 2012 року замінено відповідача по справі -відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова", а також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест - продукт ЛТД". 26 квітня 2012 року в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про вступ у справу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2012 року у справі № 5002-28/967-2012 (суддя С.О. Лукачов) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державне агентство резерву України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просило рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, Державне агентство резерву України зазначає, що місцевим судом порушено норми Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", оскільки публічне акціонерне товариство "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" виготовило продукцію із сировини невідомого походження, що унеможливило подальше використання рибних консервів та дана продукція підлягає знищенню. Таким чином, позивач вважає, що судом першої інстанції зроблено неправильні висновки стосовно відсутності у відповідача відповідальності за договором зберігання, оскільки не встановлено правового зв'язку між виникненням обов'язку у нього на виготовлення якісної продукції з дотриманням вимог чинного законодавства та відповідальністю за порушення такого законодавства.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.
У судовому засіданні, яке було призначено на 16 липня 2012 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду залишити без змін. Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест - продукт ЛТД" (замовник) та відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" (виконавець) було укладено договір на переробку давальницької сировини № 01 (т. 1 а. с. 43).
Відповідно пункту 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язався виконати відповідно до умов цього договору роботи по переробці давальницької сировини (згідно додатку № 1, 2) у готову продукцію (консерви) "Сардини натуральні з добавленням олії" 250 грм. Б. № 6. Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити вартість робіт виконавця.
Згідно пункту 2.1 договору, виготовлення готової продукції (консерви) "Сардини натуральні з добавленням олії" 250 грм. здійснюється з давальницької сировини замовника, найменування, кількість та якість котрого, вказані у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Якість сировини та матеріалів (риба, соняшникова олія, сіль кухонна, перець чорний) повинні відповідати вимогам ГСТУ 15-70-2001, та діючим стандартам на кожний вид інгредієнтів і підтверджені відповідними посвідченнями про якість та сертифікатами.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що приймання давальницької продукції по кількості та якості відбувається на складі виконавця за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського, 24.
У відповідності пункту 2.4 договору, давальницька продукція є власністю замовника. виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження давальницької продукції, дотримання технологічної переробки.
Як вбачається з розділу 3 договору, результатом виконаних робіт по дійсному договору є продукція "Сардини натуральні з добавленням олії" 250 грм., право власності на яку належить замовнику (пункт 3.1), якість виготовленої готової продукції (консервів) повинна відповідати вимогам ГСТУ 15-70-2001, з урахуванням вимог специфікації, затвердженої з обох сторін, Інструкції "Про порядок і умови постачання, приймання, зберігання та випуску консервів рибних І 2-001-94" (пункт 3.3).
01 серпня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест - продукт ЛТД" та відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" укладено додаткову угоду до договору № 01 від 11 травня 2009 року (т. 1 а. с. 44), відповідно до якого викладено, зокрема, пункт 1.1 договору у наступній редакції: замовник доручає, а виконавець зобов'язався виконати відповідно до умов цього договору роботи по переробці давальницької сировини (згідно додатку № 1, 2) у готову продукцію (консерви) "Сардини натуральні з добавленням олії" 250 грм. ж. банка № 5, ж. банка № 6. Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити вартість робіт виконавця.
З матеріалів справи також вбачається, що 31 липня 2009 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (комітет) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест - продукт ЛТД" (зберігач) укладено договір № юр-2зб/369-2009 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву (т. 1 а. с. 56-58).
Згідно пункту 1.1 договору, комітет передає на відповідальне зберігання консерви рибні "Сардина атлантична натуральна з додаванням олії" розфасовкою 250 г банка № 6, без надання права користування ним, у кількості та за вартістю згідно з актами форми № Р-16, а зберігач приймає на себе зобов'язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей.
Розділом 2 договору визначено наступні обов'язки зберігача: вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду (пункт 2.1); цінності, що закладаються на відповідальне зберігання, повинні відповідати державним стандартам та вимогам, які затверджуються комітетом (пункт 2.2); надсилати комітетові акти форми №Р-16 (пункт 2.3); відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-денний термін після виявлення втрати нестачі або пошкодження (пункт 2.4); забезпечити здійснення контролю якості товару, що закуповується згідно з цим контрактом представниками УкрНДІ "Ресурс" (пункт 2.7).
Відповідно пункту 3.1 договору, комітет зобов'язаний відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
31 липня 2009 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест - продукт ЛТД" укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору (т. 1 а. с. 79).
Пункт 1.1 викладено у наступній редакції: "комітет передає на відповідальне зберігання консерви рибні "Сардина атлантична натуральна з добавленням олії" розфасовкою 250 г банка № 6, без надання права користування ним, у кількості та за вартістю згідно з актами форми № Р-16, а зберігач приймає на себе зобов'язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей за адресою: ВАТ "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова", 95053, м. Сімферополь, вул. Воровського, 24".
В матеріалах справи міститься протокол № 3 від 26 грудня 2011 року засідання міжвідомчої робочої групи з питань перевірки дотримання вимог законодавства про закладенні до державного резерву консервів рибних (т. 1 а. с. 14-26). Отже, відповідно висновку міжвідомчої комісії, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест - Продукт ЛТД" виготовив продукцію із сировини невідомого походження, що унеможливлює подальше використання рибних консервів та дана продукція підлягає знищенню.
Таким чином, встановлені перевіркою обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача про зобов'язання негайно виготовити та закласти до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких було встановлено факти виготовлення продукції із сировини невідомого походження: консерви рибні "Сардини натуральні з добавленням олії" 1/250 г, одиниця виміру - ф.б., кількість - 1257483, та стягнення штрафних санкцій в сумі 1805745,59 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Згідно частині 1-3 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи та організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.
Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.
Відповідно пункту 10 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.
Акт про закладення публічним акціонерним товариством "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем не надано. Всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів передачі відповідачу зобов'язань по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, їх кількості та найменування позивачем не надано.
Загальні положення про зберігання регулюються параграфом 1 глави 66 Цивільного кодексу України, а статтями 937 та 208 Цивільного кодексу України передбачено, що договір зберігання між юридичними особами укладається в письмовій формі.
Необхідність укладання договору зберігання матеріальних цінностей держрезерву визначено пунктом 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, відповідно до якого розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Договір на розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву Державним агентством резерву України з публічним акціонерним товариством "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" не укладено, про що зазначено у протоколі № 3 засідання міжвідомчої робочої групи з питань перевірки дотримання вимог законодавства при закладенні до державного резерву консервів рибних від 26 грудня 2011 року (т. 1 а. с. 19).
Згідно частині 1 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічної ж правової позиції дотримується стаття 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання саме сторонами, а не іншими особами.
Таким чином, публічне акціонерне товариство "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" не може відповідати за договором, стороною якого він не є.
В матеріалах справи відсутні докази того, що Державне агентство резерву України укладав з відповідачем договір відповідального зберігання, оскільки договір № юр-2зб/369-2009 укладено 31 липня 2009 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест - продукт ЛТД", за яким останнє прийняло на себе зобов'язання щодо відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей.
Виходячи з вищевикладеного, договір № юр-2зб/369-2009 не може бути підставою для виникнення у відповідача будь-яких зобов'язань перед позивачем.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, предметом договору на переробку давальницької сировини № 01 від 11 травня 2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест - продукт ЛТД" та відповідачем, є виконання роботи по переробці давальницької сировини у готову продукцію (консерви) "Сардини натуральні з добавленням олії" 250 грм. Б. № 6, а предметом договору № юр-2зб/3 69-2009 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31 липня 2009 року, укладеного між позивачем та третьою особою, є передача на відповідальне зберігання консервів рибних "Сардина атлантична натуральна з додаванням олії" розфасовкою 250 г банка № 6. Тобто, в зазначених договорах йдеться про різну продукцію.
Вищевикладене свідчить про те, що відповідач не може бути визнаний відповідальним зберігачем у розумінні Закону України "Про державний матеріальний резерв" тому, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву повинно виконуватися на підставі прямих договорів між Державним агентством резерву України та підприємствами, які внесено до відповідного переліку та передбачено спеціальним планом.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач входить до спеціального переліку підприємств, що виконують відповідальне зберігання цінностей державного резерву.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що доводи позивача про зобов'язання відповідача негайно виготовити та закласти до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких було встановлено факти виготовлення продукції із сировини невідомого походження (консерви рибні "Сардини натуральні з добавленням олії" 1/250 г, одиниця виміру - ф.б., кількість - 1 257 483) є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.
У зв'язку з викладеним, також відсутні підстави для стягнення штрафу в сумі 1805745,59 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, позивачем не були доведені обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2012 року у справі № 5002-28/967-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
К.В. Волков
Розсилка:
1. Державне агенство резерву України (вул. Пушкінська, 28,Київ,01601)
2. Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова" (вул. Воровського,24,Сімферополь,95053)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інвест-Продукт ЛТД" (вул. Бастіонна, буд.15, кв.6,Київ 14,01014)
4. Прокурор Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
5. Господарському суду Автономної Республіки Крим (вул. Р.Люксембург/речна, 29/11, Сімферополь, 95000)