33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"23" липня 2012 р. Справа № 5019/323/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Гудак А.В.
суддів Сініцина Л.М.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.04.12 р.
у справі № 5019/323/12 (суддя Гудзенко Я.О. )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"
відповідач Підприємець Штогрин Василь Євгенович
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія"
про стягнення в сумі 22 894 грн. 98 коп.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача 1- не з'явився
відповідача 2- не з"явився
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року у справі № 5019/323/12 ( суддя Гудзенко Я. О .) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"(м. Київ) та стягнуто на його користь з фізичної особи-підприємця Штогрина Василя Євгеновича (77111, АДРЕСА_1) 6611,6 гривень та 464,79 гривень судового збору.
В решті вимог до фізичної особи-підприємця Штогрина Василя Євгеновича та до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" відмовлено.
Частково задовольняючи позов та стягуючи лише із ФОП Штогрина Василя Євгеновича на користь позивача заборгованість за договором № 4672 від 08 липня 2010 року у розмірі 6611,6 гривень , місцевий господарський суд застосував норми ст.11,509,526,529,530,559,629,692,712 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положення інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, та вважав означений розмір заборгованості доведеним та підтвердженим належними доказами. При цьому , суд першої інстанції вважав недоведеними позивачем належними доказами факт поставки товару ФОП Штогрину Василю Євгеновичу на суму 16283,38 грн. Відмовляючи у стягненні заборгованості із товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія", як поручителя перед позивачем, суд дійшов висновку про припинення поруки до пред»явлення позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" подало апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що лише видаткові накладні № ІФ-0008624 від 08.12.2011 року, ІФ-0008475 від 02.12.2011 року, № ІФ-0008257 від 25.11.2011 року на загальну суму 6 611, 60 гривень, що скріплені печаткою ФОП Штогрина В.Є., є належним доказом отримання товару Відповідачем, а всі інші накладні, які скріплені печаткою супермаркету „ІНФОРМАЦІЯ_1" на суму 16283, 38 гривень не можуть бути доказом отримання товару ФОП Штогриним В.Є. , оскільки саме ФОП Штогрин В.Є. підтвердив своєю печаткою на накладних факт приймання товару згідно зазначеної в них адреси - АДРЕСА_2, с/м „ІНФОРМАЦІЯ_1".
На переконання апелянта, саме це є одним із доказів того, що даний супермаркет „ІНФОРМАЦІЯ_1" належить Відповідачу.
Звертає увагу, що основним доказом отримання товару Відповідачем, є той факт, що вищезазначені накладні включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Даний реєстр є податковою звітністю ТОВ „Фудз Трейд" , яка подавалася в електронному вигляді до податкових органів.Вважає, що довіреність не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", а факт здійснення господарської операції підтверджується саме первинними документами - накладними, актами тощо. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги ТОВ « Фудз Трейд» повністю в сумі 22894,98 грн. Також просить стягнути з ФОП Штогрина В.Є. судові витрати за подання позову в сумі 1609,5 грн. та апеляційної скарги в сумі 804,75 грн.
Відповідачі своїх відзивів на апеляційну скаргу не надіслали.За приписами ч.2 ст. 96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .
Фізична особа-підприємць Штогрин Василь Євгенович , товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 21 травня 2012 року про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення судового засідання на 04 липня 2012 року направлені сторонам та ними отримані, що підтверджується повідомленнями поштового зв»язку про вручення поштових відправлень (а.с.113-115 )
Ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 04 липня 2012 року про відкладення апеляційної скарги на 23 липня 2012 року направлені сторонам 11 липня 2012 року та ними отримані, що підтверджується повідомленнями поштового зв»язку про вручення поштових відправлень (а.с. 118-119 ).
За таких обставин колегія суддів вважає, що сторони належним чином та заздалегідь повідомлялися про час та місце апеляційного перегляду справи.
З врахуванням вищенаведеного,обмеженості строків вирішення спору, приймаючи до уваги, що явка сторін обов»язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність ФОП Штогрина В.Є., представника ТзОВ "Рівненська продуктова компанія" та представника апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" .
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 8 липня 2010 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем Штогриним Василем Євгеновичем було укладено Договір № 4672, за умовами пп. 1.1, 1.3-1.5 якого позивач, як продавець зобов'язався відпустити покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах Договору товарно-матеріальні цінності (надалі - товар), в кількості та асортименті, згідно документів на товар продавця, що додаються при продажі товару. При цьому сторони погодили, що асортимент, кількість та ціна товару визначається в накладній чи в рахунку, які покупець отримує від продавця, що являється невід'ємною частиною договору. Покупець купує товар у продавця в асортименті та по цінах, згідно накладної, що є невід'ємною частиною Договору і проводить оплату продавцю протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару. Сума, яка підлягає оплаті, визначається згідно накладної чи рахунку на відпущений Товар.
За пунктом 6.3 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року. (а.с. 5-6)
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.
Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналізуючи умови договору № 4672 від 8 липня 2010 року , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно кваліфіковано означений договір та правомірно застосовано до правовідносин, які виникли між позивачем та фізичною особою-підприємцем Штогриним Василем Євгеновичем, норми законодавства, якими регулюється поставка товару.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
Пленум Вищого господарського суду України у пункті 1 Постанови № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» зазначає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
У пункті 2.5 Постанови № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Між тим, лише видаткові накладні від 08.12.2011 року № ІФ-0008624, від 02.12.2011 року № ІФ-0008475, від 25.11.2011 року № ІФ-0008257 вказують на отримання ФОП Штогриним В.Є. товару на загальну суму 6611,60 гривень ,так як засвідчені його підписом та скріплені печаткою.(а.с. 7,8,11)
Інші накладні, якими позивач обґрунтовує розмір заборгованості, не містять підпису відповідача 1 та скріплені печаткою іншої особи - супермаркету "ІНФОРМАЦІЯ_1".(а.с. 9,10,12,13,14,15,16,17,18)
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем доведено передачу товару фізичній особі-підприємцю Штогрину В.Є. на загальну суму 6611,60 гривень за договором № 4672 від 8 липня 2010 року та погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що лише означені накладні є належними доказами факту поставки товару ,асортимент, кількість та ціна якого визначені в них згідно п. 1.3 договору.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Між тим, матеріали справи не містять доказів проведення ФОП Штогриним В.Є. розрахунків за отриманий товар.
За таких обставин ,колегія суддів вважає обґрунтованими стягнення судом першої інстанції із фізичної особи-підприємця Штогрина Василя Євгеновича на користь позивача заборгованості за договором № 4672 від 8 липня 2010 року у розмірі 6611,60 гривень та відмову у задоволенні в решті вимог до даного відповідача.
01.08.2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" було укладено договір поруки , за умовами п. 3.1 якого останнє взяло на себе зобов'язання відповідати перед позивачем (Кредитором) за виконання ФОП Штогрином В.Є. своїх майнових зобов'язань. (а.с. 19-20)
При цьому, сторонами даного договору встановлено відповідальність поручителя у межах 1000 гривень.
Відповідно до п. 5.1 Договору поруки сторонами було погоджено термін його дії - до 01.08.2011 року.
Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до поручителя з вимогою про виконання порушеного зобов»язання ФОП Штогриним В.Є. в межах строків дії договору поруки.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав щодо покладення на ТзОВ "Рівненська продуктова компанія" солідарної відповідальності по зобов»язаннях ФОП Штогрина В.Є. та правомірною відмову у задоволенні позовних вимог до даного відповідача.
Також ,колегія суддів вважає правомірним розгляд даного спору у господарському суді Рівненської області ,оскільки приписами частини третьої статті 17 ГПК України передбачено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду
Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженнями апелянта про те, що основним доказом отримання товару відповідачем, є той факт, що всі накладні включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та який є податковою звітністю ТОВ „Фудз Трейд" , що подавалася в електронному вигляді до податкових органів.
Пунктом 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. (з останніми змінами внесеними 08.07.2011р. Закону України № 3675- VI) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів , регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Стаття 201 Податкового кодексу України визначає поняття податкової накладної, а саме: п. 201.1. встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Згідно п. 201.6. вищенаведеної статті Податкового кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Однак, матеріали справи не містять реєстру отриманих податкових накладних фізичною особою-підприємцем Штогриним В.Є. саме за спірними видатковими накладними, які скріплені печаткою супермаркету "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№ 996-XIV від 16.07.1999р. (з останніми змінами від 07.07.2011р., внесеними згідно з Законом України № 3614-VI) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2 вищенаведеної статті Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Спірні видаткові накладні таким вимогам не відповідають ,так як не містять даних, з яких можливо зробити висновок, що особа, що визначена, як отримувач товару та особа яка його фактично отримала - являється однією тією ж самою особою.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.
В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року у справі № 5019/323/12.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року у справі № 5019/323/12 залишити без змін,а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Сініцина Л.М.