Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2012 р. Справа № 5023/1380/12
вх. № 1380/12
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3. відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення коштів в сумі 14 000 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( позивач) просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( відповідача) суму 14 000 грн., основного боргу та судовий збір.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору-заявки за № 1/16 від 16.03.2011 року відповідачем, а саме тим, що відповідачем не було проведено оплату послуг за надання транспортних послуг.
Ухвала суду від 20.03.2012 року та 17.04.2012 року повернулася до матеріалів справи з відміткою пошотового відділення " за зазначеною адресою не проживає, будинок проданий".
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне, що 16.03.2011 року між позивачем та відповідачем була укладена заявка за № 1 про надання транспортних послуг ( а.с.8). У відповідності до заявки сторони погодили маршрут перевезення Росія, Ленінградська обл, м.Бокситогорськ - Україна, м.Запоріжжя. Найменування вантажу- електрокорунд. Дату та час завантаження - 17.03.2011 року о 8 годині. Адресу завантаження- м.Бокстогорськ, вул.Заводська,1, Адресу митного оформлення. Вантажевідправника- ВАТ"Русал Бокситогорський глинозем". Адресу вивантаження- м.Запоріжжя, вул.Дмитрова, 44, ТОВ"Запоріжський Абразивний комбінат" . Порядок та форму ополати- 10 000 по копіям документів( рахунок, акт виконаних робіт, ЦМР) на протязі 10 бакнівських днів.
У відповідності до СМR № 023502 , графа № 24 вантаж був доставлений за місцем призначення, про що свідчить відмітка ( а.с.9).
17.02.12 року позивачем була надіслана на адресу відповідача вимога про виконання зобов*язань щодо оплати коштів ( а.с.12-14).
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Суд встановив, що відповідач свій обов'язок не виконав, за перевезення не розрахувався .
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що сторони погодили вартість перевезення, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства , за перевезення не розрахувався в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 14000 грн.
Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем послуги, у розмірі 14000 грн. - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,75,8285 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3, код НОМЕР_1 р/р НОМЕР_3 в ХГРУ "Приват Банк" м.Харків, МФО 351533) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1( АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 р/р НОМЕР_4 в філії Дніпроп КБ "Приват Банк" м.Харків, МФО 351533) суму основного боргу 14000 грн, судовий збір 1609,50 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Лаврова Л.С.
рішення підписане 14.05.2012 року.