ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 7/564
10.10.06
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз»
До Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про тлумачення п.5.1. договору від 24.12.2004 року №06/04-132
Суддя Якименко М.М.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
Від позивача Хомчук В.А., Козакова О.А., Кадук С.О. представники по довіреності
Від відповідача Мандригель Р.С., Мицько Р.М. представники по довіреності
Рішення прийнято з дотриманням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався, оголошувалася перерва.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про тлумачення пункту 5.1. договору про постачання природного газу населенню від 24.12.2004 року №06/04-132.
Позовні вимоги мотивовані тим, що правовідносини між сторонами, їх цивільні права і обов'язки виникли як на підставі укладеного між сторонами договору, так і на підставі обов'язкових до виконання сторонами нормативних актів, які регулюють порядок розрахунків сторін договору за спожитий населенням газ. Позивач посилається на п.1 Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998р. № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", згідно з яким кошти, що надійшли протягом дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок Позивача. Однак, пунктом 5.1. спірного договору встановлена умова щодо оплати за газ позивачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, остаточний розрахунок на підставі акту приймання-передачі природного газу здійснюється до 10 числа, наступного за звітним. За таких підстав, Позивач не має повноважень розпоряджатись коштами та здійснювати розрахунки у порядку, який визначений договором та просить розтлумачити порядок виконання п.5.1. договору з прийняттям до уваги мети правочину та інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідач у письмовому відзиві на позов проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що даний спір не підлягає розгляду господарським судом, а статтею 20 ГК України не передбачений застосований позивачем спосіб захисту. По суті заявлених позовних вимог відповідач вважає, що Постанова НКРЕ №759 від 12.07.2000 року, якою було затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ, прийнята лише з метою вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ та у зв'язку з реформуванням нафтогазового комплексу України та не містить норми, яка б встановлювала строки розрахунків за спожитий природний газ між сторонами в договорах на поставку природного газу, а Алгоритм визначає лише послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств, та не припиняє зобов'язання ВАТ «Житомиргаз» по оплаті заборгованості ДК «Газ України».
У судовому засіданні 09.10.2006 року було оголошено перерву до 10.10.2006 року з метою вивчення наданих відповідачем додаткових доказів та письмових заперечень.
Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні згідно ст.85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд -
24 грудня 2004 року між ВАТ “Житомиргаз» та ДК “Газ України» укладений договір на постачання природного газу № 06/04/1322. Пунктом 1.3. договору встановлено, що газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.
Договір укладено на підставі Закону України «Про нафту і газ», Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01 року №1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом» з наступними змінами та доповненнями, «Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01 листопада 1994 року №355, іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу.
В зв'язку з цим, є чинними, відповідають принципам державної політики в нафтогазовій галузі Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998р. № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" та Постанова НКРЕ від 12.07.2000 року №759, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ». Таким чином, норми та правила, встановлені зазначеними нормативними актами, є обов'язковими для виконання газотранспортними та газозбутовими підприємствами з метою забезпечення вищенаведених принципів державного регулювання, в тому числі принципу створення умов для підтримання стабільного фінансового стану нафтогазової галузі.
Зокрема, згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998р. № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" запроваджено, що кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.
Тобто, згідно зазначених нормативних актів відкриті акціонерні товариства по газопостачанню та газифікації за надані послуги по газопостачанню, які передбачають реалізацію природного газу шляхом транспортування до кінцевого споживача, розраховувались лише через розподільні рахунки, відкриті з дотриманням вимог чинного законодавства та за діючими на той час цінами на основі показань лічильників газу, а у разі їх відсутності - відповідно до встановлених норм споживання.
Впливати на дату та суму оплати споживачем за спожитий ним газ, а також самостійно без втручання банку перераховувати кошти постачальнику за газ, тобто виконувати вимоги п. 5.1. договору №06/04-1322 від 24.12.2004 року так, як викладено у редакції договору, позивач не має можливості, оскільки Алгоритмом визначений порядок проведення таких розрахунків, які відбуваються без його участі. Кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок (ч.2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1785 від 13.11.1998 р. «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ»).
Відповідно до п. 8 Наказу НАК “Нафтогаз України» від 19.11.1998 року № 80 базою розподілу коштів є рівень сплат грошима за газ, використаний усіма категоріями споживачів, за попередній місяць. Рівень сплат визначається шляхом співставлення належних до сплати сум та фактично отриманих грошей. Розподіл коштів, призначених для оплати постачальникам, здійснюється пропорційно до вартості поставленого газу із урахуванням рівня сплат.
Таким чином, позивач не набуває права повного розпорядження коштами, які надходили на розподільчий рахунок останнього від населення за спожитий природний газ, а отримує лише певний відсоток, визначений НКРЕ України, за надані послуги з газопостачання, тобто, транспортування природного газу населенню розподільчими газопроводами, в порядку та згідно вимог передбачених постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання".
Згідно з ч.2 п.4 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», викладених в новій редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 року №476, газопостачальні організації, що здійснюють постачання природного газу на закріпленій території, не мають права відмовити споживачеві, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору та постачанні газу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Тобто правовідносини між сторонами, їх цивільні права і обов'язки виникли як на підставі укладеного між сторонами договору, так і на підставі обов'язкових до виконання сторонами нормативних актів, а саме: постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.1998р. № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання", постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом " від 27.12.2001 року №1729.
Посилання Відповідача на те, що Позивач саме приймав цей газ у власність, а інакше не мав би правових підстав для його реалізації населенню, до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до умов Типового договору про надання послуг з газопостачання, затвердженого постановою НКРЕ від 04.01.2000 № 1 (редакція, що діяла на момент укладення спірного договору між Позивачем та Відповідачем), Позивач зобов'язується безперервно надавати споживачеві послуги з постачання природного або скрапленого газу, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за спожитий природний або скраплений газ. Таким чином, Позивач передавав не газ або право власності на нього, а надавав лише послуги з постачання, що і є його основним завданням
Таким чином, Позивач має виконувати умови спірного договору, а саме умови п. 5.1 відповідно до норм чинного законодавства, але на рівні сплат коштів за використаний газ кінцевими споживачами.
Позивач не має можливості реалізувати принцип вільного вибору контрагента для підписання спірного договору на інших умовах з огляду на наступне. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2000 року № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом» Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює реалізацію природного газу населенню, через дочірню компанію "Газ України", дочірнє підприємство "Газ-тепло" та суб'єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом (під. 5 п. 2 Постанови). Таким чином, забезпечувати населення природним газом Позивач має право лише через НАК “Нафтогаз України» та її дочірні компанії. Як зазначалось вище, газопостачальні організації, що здійснюють постачання природного газу на закріпленій території, не мають права відмовити споживачеві, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору та постачанні газу.
Отже, Відповідач поставляє газ у загальному потоці газу на газорозподільні станції, а Позивач передає його кінцевому споживачеві (населенню), лише фіксуючи об'єми газу. Таким чином, позивач фактично є ланкою, що об'єднує безпосереднього постачальника газу та кінцевого споживача (фізичну особу), та виконує функції доставки газу і не може впливати ні на обсяги газу, ні на тарифи за поставлений газ, ні на порядок розрахунків за спожитий газ.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, тому і порядок виконання зобов'язань між позивачем та відповідачем повинен тлумачитись з урахуванням норм Алгоритму розрахунків і Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998р. № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ".
Згідно із статтею 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (ч.3 статті 213 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4 статті 213 Цивільного кодексу України зазначено, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
З наведених суду письмових та усних пояснень представників сторін, а також норм Закону та підзаконних нормативних актів, наведених вище, що є обов'язковими до застосування, вбачається, що Алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ, затверджений Постановою НКРЕ №759 від 12.07.2000 року, та Постанова Кабінету міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998р. № 1785 "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" мають істотне значення для тлумачення тексту договору щодо порядку його виконання, оскільки наміри сторін при укладенні договору не можуть суперечити імперативним нормам чинного законодавства.
Перелік способів захисту прав, зазначений у статті 20 Господарського кодексу України не є виключним. Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (п.3 статті 20 Господарського кодексу України).
Зокрема, за статтею 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Враховуючи те, що спір щодо тлумачення змісту договору виник між юридичними особами під час виконання господарського договору та з підстав, передбачених статтею 213 Цивільного кодексу України, спір у даній справі підлягає розгляду господарським судом.
За таких підстав, заперечення відповідача щодо непідвідомчості справи та відсутності відповідного способу захисту не заслуговують на увагу, а позов підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на те, що Алгоритм не містить норми, яка б встановлювала строки розрахунків за спожитий природний газ між сторонами в договорах на поставку природного газу та усталену судову практику щодо неможливості впливу Алгоритму на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого природного газу та неможливості припинення зобов'язань ВАТ «Житомиргаз» за спірним договором не приймаються до уваги, оскільки предметом даного спору є тлумачення п.5.1. договору щодо порядку виконання розрахунків за договором, яке не стосуються строків оплати чи припинення зобов'язань позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 69, п.1-1 ст. 81, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Розтлумачити пункт 5.1 договору від 24.12.2004 року №06/04-132 на постачання природного газу, укладеного між ВАТ «Житомиргаз» та ДК «Газ України « НАК «Нафтогаз України» як такий, що підлягає виконанню ВАТ “Житомиргаз» шляхом проведення розрахунків у відповідності до Алгоритму розподілу коштів, який затверджений Постановою НКРЕ України № 759 від 12.07.2000 року “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК “Нафтогаз України» за поставлений природний газ» в межах коштів, отриманих на розподільчі (поточні рахунки зі спеціальним режимом використання) рахунки, від споживачів (населення) за поставлений природний газ .
3. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України « Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (03035, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства «Житомиргаз» (10002, м. Житомир, вул. Фещенко -Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071) 85,00 (вісімдесят п'ять гривень 00 коп) державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять гривень 00 коп) грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. Видати Наказ.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: