Справа №: 22-ц/0190/4029/2012Головуючий суду першої інстанції:Борісенко Є.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.
"19" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБілоусової В.В.,
СуддівДаніла Н.М., Сінані О.М.
При секретаріПостіковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Білогірської міської ради, третя особа - Білогірське районне споживче товариство про визнання права власності на споруду, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 10 квітня 2012 року,
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Білогірської міської ради, третя особа - Білогірське районне споживче товариство про визнання права власності на споруду.
Позов мотивований тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу нежитлової будови від Білогірського районного споживчого товариства до позивача перейшло право власності на нежитлові будівлі та споруди хлібозаводу, розташовані по АДРЕСА_1. Рішенням Білогірської міської ради від 29.07.2009 року з урахуванням змін, внесених рішенням від 24.02.2010 року, позивачу дозволено виготовлення технічної документації з землеустрою з оформлення права оренди земельної ділянки загальною площею 0, 230 га, у тому числі під нежитловими будівлями - 0, 2121 га та під зливною (каналізаційною) ямою - 0, 0179 га. Позивачем було виготовлено технічну документацію, проте сумніви відповідача щодо належності йому каналізаційної споруди - зливної ями, перешкоджають розгляду міською радою питання про її затвердження. Вважає, що спірна каналізаційна споруда перейшла у його власність разом з придбанням основної будівлі хлібозаводу, як приналежність, призвана до його обслуговування, оскільки розташована поблизу придбаної позивачем основної будівлі хлібозаводу та технологічно з ним пов'язана.
Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 10 квітня 2012 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Не погодившись із рішеннями суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 19 травня 2009 року ОСОБА_6 є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, розташовану на земельній ділянці площею 0,23 га земель Білогірської міської ради Білогірського району АР Крим. (а.с. 5-6). В договорі зазначено, що на земельній ділянці розташована нежитлова будівля, визначена у плані під літ. «А» - виробничий корпус, загальною площею 884, 2 кв.м., з наступними будівлями: «Б» - контора- червоний куток, архів, «В» - склад, «Г» - склад, «Е» - дизельна, «Р» - сарай, «У» вбиральня, «Ж» - навіс (тимч.), під «Ж» - оглядова яма, споруди.
Рішенням Білогірської міської Ради від 29.07.2009 року та 24 лютого 2010 року дозволено виготовлення технічного звіту по землеустрою по оформленню права користування (оренди) строком на 49 років земельної ділянки з земель м. Білогірська, які відносяться до земель житлової та суспільної забудови, загальною площею 0,230 га в АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будов хлібозаводу та зливної (каналізаційної) ями, розташованої у районі трансформаторної підстанції по вул. Щорса. (а.с.7, 8).
Листом № 453/02-16 від 05.04.2011 року Білогірською міською Радою АР Крим запропоновано позивачу надати документи на підтвердження права власності на споруду зливної каналізаційної ями, для вирішення питання щодо подальшого затвердження технічної документації з землеустрою (а.с.11).
З матеріалів справи, зокрема, листа Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Білогірськ» вбачається, що спірна каналізаційна яма підключена до міських каналізаційних сітей (а.с.13)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої вимоги не довів, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Такі висновки є обґрунтованими та з ними погоджується колегія суддів.
Позивачем заявлено позов на підставі ст. 392 ЦК України, відповідно до якої, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Проте в матеріалах справи відсутні відомості щодо належності на праві власності ОСОБА_6 каналізаційної ями.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонні законом, зокрема із правочинів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що каналізаційна яма є приналежністю до будівлі хлібозаводу не є підставою для визнання права власності на цю споруду, а є підставою для звернення до компетентних органів з метою оформлення права на неї.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 10 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді