Справа №: 22-ц/0190/3589/2012Головуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.
"12" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіХмарук Н.С.
СуддівСіротюка В.Г., Рошка М.В.,
При секретаріПостікової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Ленінської сільської ради Красногвардійського району Автономної Республіки Крим про визнання правочину купівлі-продажу квартири дійсним та права власності на квартиру,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 року,
23 лютого 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Ленінської сільської ради Красногвардійського району Автономної Республіки Крим про визнання правочину з купівлі-продажу квартири дійсним та права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності позивача на нерухоме майно - квартиру, отримання якого в позасудовому порядку неможливо. У заяві зазначено, що у 2000 році ОСОБА_6 в касу КСП ім. ХІХ партз'їзду вніс балансову вартість спірної квартири, в сумі 6 042,00 грн..
20.05.2000 р. Джанкойським бюро реєстрації і технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на зазначену квартиру. Після оплати вартості квартири вона була знята з балансу КСП. При зверненні до Ленінської сільської ради для отримання свідоцтва про право власності на придбану позивачем квартиру було відмовлено, видано довідку, що зазначена квартира на балансі сільської ради не перебуває.
Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, що з'явились до суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується.
Судом встановлено, що у 2000 році між ОСОБА_6 та КСП ім.Х1Х партз'їзду, правонаступником якого після його реформування став СВК «Аграрій», була укладена усна угода купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_6 було сплачено в касу колгоспу балансову вартість нерухомого майна - 6 042 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 146 від 20.05.2000 року та довідкою СВК «Аграрій» (а.с. 5, 7).
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.
Аналогічне положення закону закріплено в частині першій статті 128 ЦК УРСР, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР договір з купівлі-продажу жилого будинку повинний бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Згідно з положеннями частини першої статі 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення правочинів обов'язкове лише у випадках, зазначених в законі. Недотримання у цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність правочинів.
З огляду на вказане, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, - відсутнє.
В той же час, відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Виходячи з положень чинного законодавства, взагалі виключається правова можливість визнання у судовому порядку дійсним договору, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втратити ним документа, який засвідчує його право власності.
З'ясувавши предмет та підстави заявленого позову, установивши характер спірних правовідносин та норми права, якими вони регулюються, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з урахуванням обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 303, 304, пунктом 1 частини першої статті 307, частиною першою статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Н.Хмарук В.Сіротюк М.Рошка