Справа №: 22-ц/0190/4222/2012Головуючий суду першої інстанції:Дахневич О.Д.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.
"19" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБілоусової В.В.,
СуддівДаніла Н.М., Сінані О.М.
При секретаріПостіковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Сакської міської ради АР Крим до ОСОБА_6 про знесення самочинно збудованого гаражу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 26 січня 2012 року,
Виконавчий комітет Сакської міської ради АР Крим звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про знесення самочинно збудованого гаражу.
Позов мотивований тим, що в ході перевірки Інспекцією ДАБК у вересні 2008 року було виявлено, що відповідач самовільно здійснив будівництво гаражу в районі будинку № 11 по вул. Сонячна у м. Саки, за що притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП. Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. 376 ЦК України позивач просив позов задовольнити, зобов'язати відповідача знести самочинно збудований гараж.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 26 січня 2012 року зазначений позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_6 знести збудований ним гараж, розташований в районі будинку АДРЕСА_1, площею 3, 9 м * 5, 6 м (відповідно до технічного паспорту станом на 03.11.2008 року).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із рішеннями суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 самочинно здійснив будівництво гаражу розміром 3, 7 м. х 5, 5 м. за адресою - АДРЕСА_1 без дозволу на виконання будівельних робіт.
Зазначене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 08 вересня 2008 року та постановою ДАБК від 10.09.2008 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП, з яких слідує, що відповідач вину визнає.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що гараж побудований самовільно на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без відповідно затвердженого проекту, тому його повинно знести.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Розглядом справи встановлено, що відповідач здійснив будівництво на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста, без попереднього відведення такої у власність або користування.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об»єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За правилами ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому, положеннями вказаного кодексу встановлено, що документами, які засвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, є державний акт на право власності чи договір оренди земельної ділянки відповідно.
У відповідності до положень ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
За правилами ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин вищезазначені положення Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не врахована наявність у відповідача дозвільних документів спростовуються матеріалами справи, з яких слідує, що виконкомом місцевої ради було дано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки для будівництва гаражу, який не дає право користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 308, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 26 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді