Справа № 121/6141/12
Справа № 121\6141\12
2\0121\1993\2012
Іменем України
23 липня 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого судді Лошакової Т.А.
при секретарі Литвиненко Т.В., Винокурової Є.Є.
з участю представника відповідача Дятчик Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого Акціонерного Товариства «Феодосійський приладобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітної платі, компенсації за невиданий спецодяг,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ВАТ «ФПЗ»про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невиданий спецодяг, мотивуючи свої вимоги тим, що працював у відповідача з 27.08.1976р. Він є слюсарем 6 розряду. Адміністрація заводу з 2007 року оголосила простої і наказом перевела його на оплату по 2\3 тарифу. Фактично він працює у режимі повного робочого часу, що підтверджується довідкою заводу. Вважає, що йому з 2007 року не оплачується 1\3 частка тарифу, що складає 13350 грн. Крім того, йому не видавався з 2007 року спецодяг та взуття у загальної сумі 2172 грн. Він змушений був купувати спецодяг і взуття за особисті кошті, оскільки слюсарні роботи виконуються тільки у спецодягу. Таким чином, з вини підприємства йому спричинений збиток у загальній сумі 15522 грн. Просить стягнути з відповідача не доплачену заробітну плату в сумі 13350 грн., компенсацію за спецодяг в сумі 2172 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої вимоги підтримав, збільшивши суму несплаченої заробітної плати у виді 1\3 частки тарифу до 26700 грн. 80 коп. у виді арифметичної помилки, пояснивши, що з 2007 року він не виконував роботу слюсаря 6 розряду тому, що цех було закрито, але він знаходився на роботі 8 годин, виконуючи інші роботи: прибирав територію. Останній рік він нічого не робив, але був на заводі. Оскільки він знаходився на заводі повний робочий час, йому повинна була виплачуватися робота по повному тарифу. З 2007 року йому ставлять простої, акти про що складаються за весь рік разом. Як слюсарю йому повинно видаватися спецодяг. З 2007 року він його не одержував, змушений був купувати, на що витрачено 2172 грн. Просить стягнути з відповідача не доплачену заробітну плату в сумі 26700,80 грн. та компенсацію за спецодяг в сумі 2172 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, пояснивши, що з 2007 року інструментальний цех заводу був закритий наглядовими органами, оскільки в ньому було небезпечно працювати. Щомісячно з 2007 року видавалися накази про час простою, складалися акти про простої, робітникам сплачувалася 2\3 тарифної ставки. ОСОБА_2 фактично не працював, він виконував роботи по прибиранню території. Як слюсарю йому повинно видаватися спецодяг, але він не виконував роботу слюсаря тому, витрати на придбання спецодягу не були заплановані.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.
З трудової книжки та особової картки ОСОБА_2 слідує, що з 1993 року він працював слюсарем інструментальної ділянки Феодосійського приладобудівного заводу, звільнився 25.06.2012 року.
З січня 2007 року по червень 2012 року директором ВАТ «Феодосійський приладобудівний завод»щомісячно видавалися накази «Про виплату 2\3 тарифу робітникам заводу»у зв'язку з зупиненням виробничої діяльності підприємства, а з січня 2009 року у зв'язку з порушенням справи про банкрутство. Час простою оформити актами.
Щомісячно з січня 2007 року по серпень 2011 року складалися акти простою, які підписувалися, в тому числі, ОСОБА_3, що не заперечується позивачем.
З вересня 2011 року по червень 2012 року відповідач не надав актів про простої, але позивач не заперечував, що останній рік він в загалі не виконував ніяку роботу.
З наданих відповідачем зведеній слідує, що з січня 2007 року по червень 2012 року наряди ОСОБА_2 не відчинялися, завдання не видавалися, переведення на інші ділянки не проводилися.
Оплата праці проводилася у виді 2\3 тарифу щомісячно, що підтверджується відомостями про нарахування.
Згідно ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Відносно ОСОБА_2 ніяких порушень законодавства з боку відповідача не було, тому його позовні вимоги про сплату невиплаченої частки 1\3 тарифу задоволенню не підлягають.
Згідно ст. ст. 163, 164 КЗпП України, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурніх умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальній одяг, спеціальне взуття та інші засоби індівідуального захисту. Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індівідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.
На підставі п 3.4 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170, власник компенсує працівнику витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушений і працівник був вимушений придбати їх за власні кошти. При відсутності документів, що підтверджують ціну, компенсація витрат здійснюється за роздрібними цінами підприємства-виробника. Вартість ЗІЗ уточнюється бухгалтерією підприємства. Якщо витрати перевищують роздрібні ціни, компенсація різниці може бути виплачена, якщо це обумовлено в колективному договорі.
Позивач ОСОБА_3 не навів доказів придбання за власні кошті у період з січня 2007 року по червень 2012 року спецодягу та інших засобів індивідуального захисту.
Крім того, судом встановлено, що з січня 2007 року ОСОБА_2 не виконував роботу слюсаря 6-го розряду, при виконанні якої він забезпечувався спецодягом, а виконував інші роботи, які не передбачують видачу такого спецодягу.
Досліджені в судовому засіданні докази, дають підстави суду зробити висновок, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсягу.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 113, 163, 164 КЗпП України, суд
вирішив:
У позові ОСОБА_2 до Відкритого Акціонерного Товариства «Феодосійський приладобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітної платі, компенсації за невиданий спецодяг відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів із дня проголошення через Феодосійський міський суд у порядку ст. 294 ЦПК України.
Суддя: підпис
Копія вірна: суддя -
секретар -