11.07.12р. Справа № 15/5005/5032/2012
За позовом Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Красилівське", м. Красилів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 92 303,49 грн.
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс", м.Дніпропетровськ
до Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Красилівське", м. Красилів
про визнання договору оренди № 38 від 02.02.11р. недійсним
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Гурський В.С.
Представники:
від позивача за первісним позовом: Пархомчук В.В., представник за довіреністю № 1822
від 27.06.12р.; Жовтан А.П., представник за довіреністю № 1223 від 04.05.12р.
від відповідача за первісним позовом: не з'явився
Дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Красилівське" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс" (далі - відповідач за первісним позовом), про стягнення 92 303,49 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 51 518,09 грн. - сума відшкодування вартості 11 не повернутих холодильних шафів-вітрин, 40 785,40 грн. - пеня за порушення строків повернення 11 холодильних шафів-вітрин.
Позивач за первісним позовом обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором оренди майна № 38 від 02.11.2011 року, в частині повного та своєчасного повернення орендованого майна.
Ухвалою господарського суду від 12.06.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 05.07.12р.
05.07.12р. до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс" (далі - позивач за зустрічним позовом) до Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Красилівське" (далі - відповідач за зустрічним позовом), про визнання договору оренди № 38 від 02.02.11р. недійсним.
Ухвалою господарського суду від 05.07.12р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розряду з первісним позовом.
05.07.12р. в судовому засіданні повноважні представники позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги за первісним позовом підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі. Але, витребувані судом всі оригінали первинних документів, на підставі яких виник спір, повноважні представники позивача за первісним позовом суду для огляду не надали.
В свою чергу, повноважний представник відповідача за первісним позовом 05.07.12р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнає й витребуваний судом відзив на позов суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, 05.07.12р. в судовому засіданні оголошено перерву до 11.07.12р., для надання можливості відповідачу за первісним позовом підготувати обґрунтований відзив на позовну заяву, а відповідачу за зустрічним позовом підготувати обґрунтований відзив на зустрічну позовну заяву. Крім того, судом зобов'язано повноважних представників обох сторін надати суду всі оригінали первинних документів, на підставі яких виник спір.
11.07.12р. в судовому засіданні повноважні представники позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, а за зустрічним позовом відмовити в повному обсязі. Крім того, повноважні представники позивача за первісним позовом надали для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення та відзив на зустрічну позовну заяву.
В свою чергу, повноважний представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, відзив на первісний позов не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача за первісним позовом повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 05.07.12р.
Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим, справа може бути розглянута в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за первісним позовом за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 11.07.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
За первісним позовом.
02.02.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про оренду майна № 38, відповідно до п.1.1 якого, позивач передає відповідачу у строкове платне користування (оперативну оренду), а відповідач приймає торгово-рекламне обладнання (далі-майно) та зобов'язується сплачувати позивачу орендну плату.
Перелік, модель, заводський номер (за наявності), рік виробництва майна, вартість та кількість майна зазначаються в специфікації, що оформлюється сторонами у вигляді додатку до даного Договору і є його невід'ємною частиною. Фактичним місцезнаходженням майна при отриманні його відповідачем вважається адреса розташованих складських приміщень відповідача (п.1.2. Договору).
Згідно п. 1.3. Договору, відповідач повідомлений, що право власності на майно належить позивачу.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що факт передачі майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Акт прийому-передачі майна в оренду є невід'ємною частиною цього Договору. Обов'язок підготувати акт прийому-передачі майна в оренду лежить на позивачеві.
Відповідно до п. 2.3. Договору, майно повинно бути повернуто відповідачем та прийняте позивачем протягом 20 робочих днів з дати закінчення дії Договору (в тому числі дострокового). Відповідач несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна до моменту його фактичного повернення позивачу.
В п. 2.4. Договору зазначено про те, що факт повернення майна із оренди підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Акт прийому-передачі майна із оренди є невід'ємною частиною цього Договору. Обов'язок підготувати акт прийому-передачі майна із оренди лежить на відповідачеві.
Відповідач зобов'язаний повернути майно позивачу в тому ж самому стані та комплектуванні, в якому воно було передано в оренду, з урахуванням його нормального зносу, а також зобов'язаний повернути позивачу оригінали технічної документації на майно, які були надані відповідачеві (п. 2.5. Договору).
Пунктом 2.6. Договору передбачено, що відповідач не має права без письмового узгодження з позивачем передавати майно, будь-які права та обов'язки за даним Договором третім особам. У випадку передачі майна в суборенду (подальшу оренду), письмовим погодженням позивача вважається підпис уповноваженої особи та відтиск печатки позивача на договорі суборенди майна та акті прийому-передачі майна в суборенду.
В разі виникнення ушкоджень чи втрати, або при загрозі виникнення ушкоджень чи втрати майна, відповідач негайно повідомляє позивача про такі обставини, а також застосовує всі заходи щодо запобігання нанесення шкоди майну чи його втраті (п.2.12. Договору).
Як зазначено в п. 3.1. Договору, розмір орендної плати за користування однією одиницею майна становить 1 гривня (з урахуванням ПДВ) за один календарний рік.
Орендна плата за весь термін дії даного Договору сплачується відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом перших 15 робочих днів з дати підписання даного Договору, та у подальшому (при умові подовження терміну дії даного Договору) протягом перших 15 робочих днів з дати такої пролонгації (п. 3.2. Договору).
Датою виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем із сплати орендної плати є дата зарахування відповідних грошових коштів на рахунок позивача (п. 3.4. Договору).
Згідно п. 4.2. Договору позивач має право:
- контролювати цільове використання відповідачем майна у відповідності до положень даного Договору (4.2.1.);
- контролювати дотримання відповідачем особливостей та правил експлуатації, транспортування та зберігання майна (4.2.2.);
- вимагати сплати відповідачем орендної плати та компенсації видатків, пов'язаних з використанням майна відповідачем (4.2.3.);
- вказати відповідачу визначені позивачем стандарти використання майна, розміщення продукції та умови мерчайдазингу у відповідності до мети оренди, зазначеної в п. 1.4. даного Договору (4.2.4.).
Відповідно до п. 5.1. Договору відповідач зобов'язується:
- використовувати майно виключно у відповідності до мети оренди, визначеної у п.1.4. даного Договору та у відповідності до стандартів використання майна, розміщення продукції і умов мерчайдазингу, визначених позивачем (5.1.2.);
- утримувати майно у належному технічному стані та дотримуватися належного режиму експлуатації, транспортування та зберігання майна, а також забезпечувати збереження нанесених на майно маркувань, включаючи найменування бренду, таблички, наклейки та інші позначення, що містять заводські та інвентарні номери, номери агрегатів та/або іншу інформацію, нанесену виробником майна чи відповідачем (5.1.3.);
- сприяти та не перешкоджати представникам та іншим уповноваженим особам позивача здійснювати контроль за цільовим використанням, умовами експлуатації, транспортування та зберігання майна, контролювати його робочий стан, здійснювати відновлення майна, проводити необхідні ремонтні та сервісні роботи (5.1.5.);
- самостійно і за свій рахунок нести видатки, що пов'язані з експлуатацією майна (5.1.6.);
- нести всі ризики спричинення шкоди майном власному майну та майну третіх осіб (5.1.12.);
- самостійно і за свій рахунок забезпечити належне зберігання майна (п. 5.1.13);
- протягом 20 робочих днів після закінчення дії Договору (в т.ч. дострокового) повернути майно позивачу у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу (5.1.14);
- своєчасно здійснювати орендні платежі за користування майном у відповідності до п.3.1. та п. 3.2. даного Договору (5.1.16);
- та інші.
Згідно п. 6.2. Договору, у випадку втрати (повного знищення) відповідачем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні майна у відповідності з п. 2.3. даного Договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вказану в Специфікації вартість майна із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між Сторонами.
Відповідно до п. 6.5. Договору, у випадку порушення відповідачем передбаченого даним Договором строку повернення майна позивачу, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від вказаної в Специфікації вартості неповернутого своєчасно майна за кожний день затримки повернення.
Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами (п. 7.1. Договору).
В п. 7.2. Договору зазначено про те, що даний Договір укладається терміном на 1 календарний рік, якщо інше не випливатиме з тексту цього Договору або чинного законодавства України.
Якщо відповідач продовжує користуватися майном після закінчення терміну дії Договору, за відсутності письмових заперечень позивача, заявлених не пізніше 20 календарних днів до закінчення терміну дії Договору, то строк дії даного Договору подовжується ще на один календарний рік (п. 7.3. Договору).
Відповідно до п.7.4. Договору, даний договір припиняє свою дію достроково у випадку припинення дії укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу продукції, що виробляється/реалізується позивачем та його корпоративними підприємствами. Датою закінчення цього Договору, в такому випадку вважатиметься дата припинення дії відповідного договору купівлі-продажу продукції.
Пунктом 7.5. Договору передбачено, що позивач має право достроково розірвати цей Договір шляхом письмового повідомлення відповідача за 20 календарних днів до дати розірвання.
Відповідно до п. 7.8. Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце від час дії Договору. В частині виконання зобов'язань між сторонами, даний Договір діє до моменту повного виконання зобов'язань сторонами.
Сторони погодили, що з дати набуття чинності даним Договором, втрачають свою юридичну силу (за винятком положень по взаєморозрахункам) всі раніше укладені та підписані за участю сторін угоди (договори) оренди, що мають безпосереднє відношення стосовно майна, яке передається в оренду по даному Договору (п. 8.4. Договору).
Згідно п. 8.6. Договору, усі спори, що виникають з даного Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
Так, на виконання умов Договору, позивач передав відповідачу у строкове платне користування майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 02.02.11р. (Т-1, а.с.14-16) та накладною на передачу № 2886 від 02.02.11р. (Т-1, а.с.17-19).
Як зазначає позивач, 25.10.11р. Договір було припинено достроково, про що повідомлено відповідача листом № 2906 від 18.10.11р. (Т-1, а.с.30). У даному листі позивач також просить відповідача повернути орендоване майно, а саме холодильні шафи-вітрини в кількості 32 штуки.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем були направлені на адресу відповідача претензії щодо негайного повернення орендованого майна: № 3330 від 25.11.11р. (Т-1, а.с.26-29) та № 1077 від 12.04.12р. (Т-1, а.с.20-25).
Як зазначає позивач, в порушення умов Договору відповідач повернув орендоване майно не в повному обсязі, а саме відповідачем не було повернуто 11 холодильних шафів-вітрин на загальну суму 51 518,09 грн. з ПДВ.
У зв'язку з неповерненням відповідачем орендованого майна, позивачем на підставі п.6.5. Договору була нарахована до сплати відповідачу пеня в розмірі 40 785,40 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму відшкодування вартості 11 не повернутих холодильних шафів-вітрин у розмірі 51 518,09 грн. та пеню за порушення строків повернення 11 холодильних шафів-вітрин у розмірі 40 785,40 грн.
На час розгляду справи відповідач відзив на позов до господарського суду не надав.
Доказів належного виконання зобов'язань за вищезазначеним Договором на момент розгляду спору відповідач до господарського суду також не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача за первісним позовом слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1. ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1. ст.761 Цивільного кодексу України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1. ст.762 Цивільного кодексу України).
Статтею 772 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.
В ч. 1 ст. 781 Цивільного кодексу України встановлено, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Умовами договору оренди майна № 38, укладеного між сторонами 02.02.11р., передбачена можливість дострокового припинення дії цього договору, у випадку припинення дії укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу продукції, що виробляється/реалізується позивачем та його корпоративними підприємствами. В такому випадку, датою закінчення цього Договору вважатиметься дата припинення дії відповідного договору купівлі-продажу продукції.
20.10.11р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 2906 від 18.10.11р. (Т-1, а.с.30-32), в якому позивач повідомив відповідача про припинення дії договору купівлі-продажу продукції № 563 від 01.03.11р., починаючи з 25.10.11р., а також зазначив, що за умовами даного Договору він також припиняє свою дію з 25.10.11р.
Таким чином, суд вважає, що договір оренди майна № 38 від 02.02.11р. припинив дію з 25.10.11р.
Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 2.3. Договору, майно повинно бути повернуто відповідачем та прийняте позивачем протягом 20 робочих днів з дати закінчення дії Договору (в тому числі дострокового). Відповідач несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати майна до моменту його фактичного повернення позивачу.
В п. 2.4. Договору зазначено про те, що факт повернення майна із оренди підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Акт прийому-передачі майна із оренди є невід'ємною частиною цього Договору. Обов'язок підготувати акт прийому-передачі майна із оренди лежить на відповідачеві.
При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідач зобов'язання щодо повернення орендованого майна виконав неналежним чином, здійснивши його повернення лише частково (Т-1, а.с 69-88).
Згідно п. 6.2. Договору, у випадку втрати (повного знищення) відповідачем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні майна у відповідності з п. 2.3. даного Договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вказану в Специфікації вартість майна із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між Сторонами.
Доказів повного повернення орендованого майна за Договором або оплати його вартості у розмірі 51 518 ,49 грн. з ПДВ, на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення суми відшкодування вартості 11 не повернутих холодильних шафів-вітрин у розмірі 51 518,09 грн.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 6.5. Договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем передбаченого даним Договором строку повернення майна позивачу, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від вказаної в Специфікації вартості неповернутого своєчасно майна за кожний день затримки повернення.
На п. 6.5 Договору, позивачем була нарахована пеня у розмірі 40 785,40 грн.
Таким чином, позивачем правильно застосовано до спірних правовідносин пеню, проте, невірно визначено її розмір. Згідно ч.1 ст.231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахована позивачем сума пені 40 785,40 грн., виходячи із розміру 0,5 % за кожен день прострочення, перевищує суму пені, розрахованої виходячи із розміру подвійної облікової ставки, встановлену Національним банком України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, позивачем нараховано пеню за більший період ніж за 182 дні, всупереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Після перерахунку, проведеного господарським судом, розмір пені відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" складає суму 3 279,92 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 279,92 грн.
Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає сума відшкодування вартості 11 не повернутих холодильних шафів-вітрин у розмірі 51 518,09 грн. та пеня за порушення строків повернення 11 холодильних шафів-вітрин у розмір 3 279,92 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.
Витрати за первісним позовом по справі покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
За зустрічним позовом.
02.02.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про оренду майна № 38, відповідно до п.1.1 якого, відповідач передає позивачу у строкове платне користування (оперативну оренду), а позивач приймає торгово-рекламне обладнання (далі-майно) та зобов'язується сплачувати позивачу орендну плату.
Позивач зазначає, що про існування спірного Договору він дізнався після отримання копії позовної заяви за первісним позовом з додатками.
Як зазначає позивач, спірний Договір директор позивача не підписував, другий примірник спірного Договору не отримував. Підпис у Договорі директору не належить, у зв'язку з чим, як вважає позивач, необхідно призначити почеркознавчу експертизу.
Таким чином, позивач вважає, що спірний Договір оформлено з явним порушенням вимог статей 203, 207, 208 Цивільного кодексу України, а тому має бути визнаний недійсним в судовому порядку.
В свою чергу, відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідач зазначає, що позивач не ставить під сумнів дійсність печатки, не посилається на незаконне використання печатки, не говорить про зловживання службових осіб щодо використання печатки та підписання договору. Крім того, позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів з метою притягнення осіб, що підписали спірний Договір та незаконно використали печатку до відповідальності. Скріплення підпису печаткою позивача на спірному Договорі є свідченням того, що договір від імені позивача підписано якщо і не уповноваженою особою, то безперечно з відома та подальшого схвалення позивачем, у відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України.
Як стверджує відповідач, визнання позивачем Договору підтверджується випискою по рахунку Красилівського відділення ХОД ПАТ "Райффазен Банк Аваль" № 260017661 з 23.02.11р. (Т-2, а.с.26-27), в якій відображається сплата грошових коштів позивачем за оренду холодильного обладнання відповідачу.
Також, відповідач стверджує, що в матеріалах справи знаходяться Акти приймання-передачі орендованого майна, за якими позивач повертав холодильне обладнання.
Відповідач зазначає, що вище перелічені факти свідчать про визнання позивачем спірного Договору, в порядку ст. 241 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Отже, виходячи з вищенаведеного, господарський суд вважає позовні вимоги позивача за зустрічним позовом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний).
В силу ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З укладеного Договору між сторонами вбачається, що він скріплений печаткою позивача. Доказів неправомірного заволодіння даною печаткою позивач не надав, її дійсність під сумнів позивач не ставив.
Також, в матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі майна від 02.02.11р., який підтверджує фактичну передачу 54 одиниць холодильного обладнання, в якому також міститься відтиск печатки позивача (Т-1, а.с.14-16) .
Крім того, в матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі майна (Т-1, а.с.69-88), відповідно яких позивач повернув з оренди частину орендованого майна.
Слід зазначити, що в матеріалах справи знаходиться рахунок-фактура № 2886 від 02.02.11р. (Т-2, а.с.28-20), який був наданий відповідачем позивачу для сплати за орендоване майно.
В матеріалах справи міститься виписка по рахунку відповідача в ХОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Т-2, а.с. 26-27), за період з 23.02.11р. по 23.02.11р., з якої вбачається, що позивачем було здійснено оплату у сумі 54,00 грн. з зазначенням у графі призначення платежу: "оплата за оренду холодильного обладнання згідно рахунку № 2886 від 02.02.11р., в т.ч. ПДВ 20% 9,00 грн.", дана обставина, як вважає суд, також свідчить про схвалення позивачем спірного Договору.
Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем було схвалено спірний Договір оренди майна № 38 від 02.02.11р., дане схвалення полягало у виконанні зобов'язань за Договором та користуванні наданими правами за даним Договором.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за недоцільне проводити почеркознавчу експертизу, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи слід відмовити.
Витрати за зустрічним позовом покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 241, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 627, 629, 759, 761, 762, 772, 781, 785 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
За первісним позовом.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Сервіс" (49009, м.Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна, буд.68-а, код ЄДРПОУ 35268808) на користь Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Красилівське" (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Будівельна, буд.3, код ЄДРПОУ 22985686) суму відшкодування вартості 11 не повернутих холодильних шафів-вітрин у розмірі 51 518,09 грн. (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот вісімнадцять грн. 09 коп. ), пеню у розмір 3 279,92 грн. (три тисячі двісті сімдесят дев'ять грн. 92 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі сумі 1 095,96 грн. (одна тисяча дев'яносто п'ять грн. 96 коп. ).
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
За зустрічним позовом.
В задоволенні клопотання про призначення судової експертизи - відмовити.
В задоволення позову - відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 12.07.12р.