"16" липня 2012 р. Справа № 5002-33/5118-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Владимиренко С.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
Прокурора: від Генеральної прокуратури України -Громадського С.О., посвідч. № 42;
Позивача: не з'явився;
Відповідача -1: не з'явився;
Відповідача -2: Янюк А.І., дов. № б/н від 01.07.2012 року;
розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року
у справі № 5002-33/5118-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом прокурора Центрального району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим
до відповідача -1 Сімферопольської міської ради
відповідача -2 приватного підприємства "Тайм-Спорт"
про визнання рішення та договору оренди земельної ділянки недійсними
У листопаді 2011 року прокурор Центрального району міста Сімферополя, виступаючи в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольської міської ради, приватного підприємства "Тайм-Спорт", просив визнати недійсним підпункт 10.1 пункту 10 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 16.10.2008 року № 645, яким внесено зміни до підпункту 8.17 пункту 8 рішення 32-ї сесії Сімферопольської міської ради IV скликання від 15.09.205 року № 462, який викладено у наступній редакції: «Поновити договір оренди і надати приватному підприємству «Тайм-Спорт»земельну ділянку площею 0,3323 га по вул. Об'їзній, 10 у довгострокову оренду на 8 років до 16.10.2016 року для обслуговування і експлуатації радіоринку»; визнати недійсним договір № 406-Р оренди земельної ділянки, укладений 25.11.2008 року між Сімферопольської міської ради та приватним підприємством "Тайм-Спорт" про надання Сімферопольською міською радою земельної ділянки по вул. Об'їзній, 10, площею 0,3323 га в оренду приватному підприємству "Тайм-Спорт" для обслуговування і експлуатації радіоринку строком на 8 років до 16.10.2016 року та покласти на відповідачів судові витрати (а.с. 2-6).
Позовна заява мотивована тим, що підпункт 10.1 пункту 10 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 16.10.2008 року № 645 прийнято, а договір оренди земельної ділянки № 406-Р 25.11.2008 року укладено з порушенням норм діючого законодавства, зокрема, ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 16.09.2008 року № 509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", чинній станом на 14.10.2008 року), ст. ст. 50, 51 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV "Про землеустрій", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677.
Також позовні вимоги мотивовані тим, що підпунктом 10.1 пункту 10 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 16.10.2008 року № 645 у порушення вимог ст. ст. 59, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 85, 88, 89 Водного кодексу України, пунктів 4, 8, 9 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502 надана приватному підприємству "Тайм-Спорт" земельна ділянка для обслуговування та експлуатації радіоринку розташована у прибережній захисній смузі ставку Нижній (відстань до урізу води становить близько 23 метрів) і річки Слов'янка (відстань до урізу води становить близько 10 метрів), тоді як передача на умовах оренди земельних ділянок прибережних смуг вказаними нормативними актами не передбачена.
Сімферопольська міська рада у відзиві на позовну заяву зазначила, що прокуратурою невірно визначено орган, в інтересах якого подано позов, оскільки порушення права Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим на спірну земельну ділянку не було.
Відповідач, приватне підприємство "Тайм-Спорт", правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2012 року (суддя Радвановська Ю.А.) у справі № 5002-33/5118-2011 позов задоволено, визнано недійсним підпункт 10.1 пункту 10 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 16 жовтня 2008 року № 645, яким внесено зміни до пункту 8.17 пункту 8 рішення 32-ї сесії Сімферопольської міської ради 4 скликання від 15 вересня 2005 року № 462, викладений у наступній редакції: "Поновити договір оренди і надати приватному підприємству "Тайм-Спорт" земельну ділянку площею 0,3323 га, по вул. Об'їзна, 10, у довгострокову оренду на 8 років до 16 жовтня 2016 року для обслуговування і експлуатації радіоринку"; визнано недійсним договір № 406-Р оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 25 листопада 2008 року між Сімферопольською міською радою та приватним підприємством "Тайм-Спорт"; вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 111-116).
Зазначений судовий акт мотивовано тим, що у зв'язку з порушенням чинного законодавства, допущеного при прийнятті підпункту 10.1 пункту 10 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 16 жовтня 2008 року № 645, зміст договору оренди земельної ділянки № 406-Р від 25.11.2008 року, укладеного на підставі зазначеного рішення, є таким, що суперечить актам цивільного законодавства.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року (головуючий Заплава Л.М., судді Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2012 року у справі № 5002-33/5118-2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову (а.с. 159-172).
Суд апеляційної інстанції визнав, що спірне рішення Сімферопольської міської ради V скликання від 16.10.2008 року № 645 було прийнято на підставі технічної документації із землеустрою про поновлення договору оренди та передачу в оренду земельної ділянки приватному підприємству "Тайм-Спорт" для обслуговування та експлуатації радіоринку згідно вимог чинного законодавства України.
Крім того, судом у мотивувальній частині оскарженого судового акту зазначено, що вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди від 25.11.2008 року є похідними від вимог про визнання недійсним підпункту 10.1 пункту 10 рішення Сімферопольської міської ради V скликання від 16.10.2008 року № 645, тому такі вимоги також не підлягають задоволенню.
Також апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність у прокурора повноважень для звернення до суду в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
Не погодившись з оскарженим судовим рішенням, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, просив постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2012 року у справі № 5002-33/5118-2011 залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, ст. ст. 60, 61, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України та ст. ст. 20, 50, 51 Закону України "Про землеустрій".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 року касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.07.2012 року (а.с. 192).
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/640 від 03.07.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Малетича М.М. на лікарняному
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.2012 року розгляд касаційної скарги призначено на 16.07.2012 року (а.с. 210-211).
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/522 від 13.07.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
У судове засідання 16.07.2012 року представники позивача - Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, відповідача - Сімферопольської міської ради не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, відповідача - Сімферопольської міської ради.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представника відповідача - приватного підприємства "Тайм-Спорт", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Частиною 2 статті 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Спеціальним законодавством, а саме, ст. 116 Земельного кодексу України передбачені підстави набуття права на землю громадянами і юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
У статті 25 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 статті 26 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням 21-ої сесії Сімферопольської міської ради ХХІІІ скликання від 21 червня 2001 року № 340 фірмі "Тайм-Спорт" надано в оренду строком на п'ять років земельну ділянку, площею 0,3 га, у м. Сімферополі, по вул. Об'їзна для розташування радіоринку.
На підставі зазначеного рішення 25.07.2001 року між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та фірмою "Тайм-Спорт" укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на п'ять років.
На підставі розробленої технічної документації по землеустрою з поновлення договору оренди і наданні в оренду земельної ділянки по вул. Об'їзна, 10, приватному підприємству "Тайм-Спорт" (правонаступнику фірми "Тайм-Спорт") підпунктом 10.1 пункту 10 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 16 жовтня 2008 року № 645, з урахуванням змін, внесених підпунктом 8.17 пункту 8 рішення 32-ї сесії Сімферопольської міської ради IV скликання від 15 вересня 2005 року № 462, поновлено договір оренди і надано приватному підприємству "Тайм-Спорт" вищезгадану земельну ділянку у короткострокову оренду строком на 8 років до 16 жовтня 2016 року для обслуговування і експлуатації радіоринку.
З посиланням на матеріали перевірки, проведеної прокуратурою Центрального району м. Сімферополя за повідомленням Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим щодо порушення земельного законодавства при прийнятті Сімферопольською міською радою 16 жовтня 2008 року № 645 рішення та укладенні відповідного договору оренди земельної ділянки, місцевий суд дійшов висновку, про те, що оспорюване рішення Сімферопольської міської ради було прийнято за відсутності проекту відведення та висновку державної експертизи, що є порушенням земельного законодавства про надання земель запасу в оренду.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд апеляційної інстанції послався на неправильне застосування при прийнятті рішення місцевим господарським судом ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У пункті 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Пунктом 1.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
У абзаці 6 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Отже, з врахуванням принципу правової певності суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним підпункту 10.1 пункту 10 рішення 40-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 16 жовтня 2008 року № 645 і, як наслідок, прийняв обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у прокурора повноважень для звернення з відповідним позовом в інтересах Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 361 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого Рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (нині це частина третя статті 2 ГПК) потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Згідно ст. 2 Закону України від 19.06.2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади.
Положенням про Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, затвердженого постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 року № 200 передбачено, що Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим є територіальним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань земельних ресурсів та входить в єдину систему державних органів земельних ресурсів, однією з основних задач якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
За таких обставин з мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції підлягає виключенню висновок про відсутність у Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим відповідних прав або інтересів, які прокурор та позивач вважали порушеними (а.с. 170-171).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України перевірено законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскарженого судового акту не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для його скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року у справі № 5002-33/5118-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: С.В. Владимиренко
О.О. Євсіков