"16" липня 2012 р. Справа № 10/418
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Акулової Н.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року
у справі № 10/418 господарського суду міста Києва
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до державного підприємства "Укрспецпостач"
про тлумачення змісту правочину
У вересні 2011 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Укрспецпостач", просила розтлумачити розділ 3 договору про спільну діяльність від 20.07.2005 року, вважаючи, що необхідно з'ясувати питання чи є за своєю суттю договір про спільну діяльність від 20.07.2005 року , укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та державним підприємством "Укрспецпостач", договором простого товариства, відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України, або договором про спільну діяльність, відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України (а.с 5-6).
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року справі № 10/418 (головуючий Котков О.В., судді Івченко А.М., Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року (головуючий Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Зубець Л.П.) (а.с. 99-101) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 71-75).
Судові акти мотивовані тим, що питання, поставлені позивачем у позовній заяві про тлумачення договору, виходять за межі змісту розділу 3 договору і фактично спрямовані на зміну, а не на тлумачення його умов.
Не погодившись з прийнятими судовими актами, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, просила скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове, яким розтлумачити питання щодо можливості вважати договір про спільну діяльність від 20.07.2005 року, укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та державним підприємством "Укрспецпостач" договором простого товариства, відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України або вважати його договором про спільну діяльність, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України (а.с. 105-107).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2012 року касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.07.2012 року (а.с. 103-104).
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/500 від 07.07.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Акулова Н.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 16.07.2012 року (т. 12, а.с. 114).
У судове засідання 16.07.2012 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін .
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину; при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення..
Отже, тлумачення правочину можливе у тому випадку, коли волевиявлення сторін виражене нечітко.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 20.07.2005 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - компанія) та державним підприємством "Укрспецпостач" (далі - підприємство) було укладено договір про спільну діяльність (далі - договір), згідно п. 1.1 якого сторони в порядку, визначеному договором, зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи з метою досягнення спільних господарських цілей: стабілізації ситуації і нормалізації функціонування ринку продовольчих товарів в Україні, отримання прибутку від закупівлі продовольчих товарів та/або сировини, переробки сировини в готову продукцію, відчуження продовольчих товарів, сировини та/або готової продукції (а.с. 11-18).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що з метою досягнення цілей договору спільне майно сторін не створюється, якщо інше не буде передбачено окремими договорами або угодами.
Згідно п. 3.1 договору компанія зобов'язується перерахувати з метою виконання умов договору грошові кошти в національній валюті України (гривні) у сумі, що не перевищує в еквіваленті 33 500 000,00 доларів США за курсом Національного банку України на дату здійснення перерахування на поточний рахунок для фінансування спільної діяльності.
Підприємство зобов'язується приймати участь у спільній діяльності шляхом використання власних трудових ресурсів, досвіду, професійних знань, ділової репутації та ділових зв'язків (п. 3.2 договору).
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що тлумаченням змісту правочину або окремих його умов є з'ясування, встановлення судом дійсної волі однієї сторони або обох сторін під час укладання правочину, яка виражена в певних пунктах, розділах правочину, та роз'яснення судом цієї волі сторонам.
Отже, тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору та наявності різних оцінок змісту його умов, тобто, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.
Крім того, суди дійшли висновку, що між сторонами у справі відсутній спір щодо змісту та умов зазначеного договору, позивач самостійно, за власною ініціативою звернувся до господарського суду з позовом про тлумачення змісту правочину, а відтак, позов не грунтується на чинному законодавстві та є безпідставним.
Разом з тим, позивач вважав, що необхідно з'ясувати питання про те, чи є за своєю суттю договір про спільну діяльність від 20.07.2005 року договором простого товариства (ст. 1132 ЦК України) або договором про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК України) і ,зокрема, шляхом тлумачення в судовому порядку розділу 3 зазначеного договору на предмет того, чи передбачено цим розділом об'єднання вкладів учасників кожної із сторін договору або не передбачено такого об'єднання.
Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Вищий господарський суд України 15.03.2010 року переглядаючи у касаційному порядку справу № 5/4-21/31 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до державного підприємства "Укрспецпостач" про стягнення коштів встановив, що, оскільки договором про спільну діяльність від 20.07.2005 року передбачено об'єднання вкладів кожної із сторін (пункт 3 договору), цей договір у розумінні статей 1130 та 1132 Цивільного кодексу України є договором простого товариства.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для тлумачення змісту правочину.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", оскільки судами першої та апеляційної інстанцій було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року у справі № 10/418 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: Н.В. Акулова
О.О. Євсіков