Справа № 2а/2570/271/2012
16 липня 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Серкіної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
18.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» (далі - ТОВ «ВТФ «Дайна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові: від 21.09.2011 року № 0004402320, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 651268,00 грн. за основним платежем та 41200,00 грн. за штрафними санкціями; від 21.09.2011 року № 0004412320, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1645560,00 грн. за основним платежем та 93233,00 грн. за штрафними санкціями; від 22.11.2011 року № 0005642320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 429418,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «ВТФ «Дайна» мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Тефія-СК», ПП «Інтранском», ТОВ «КРОКУС К», ТОВ «Елам-Ойл», ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ПП «Ресурс-Постач» з приводу купівлі товарно-матеріальних цінностей. Сума коштів, сплачених позивачем за придбання товарно-матеріальних цінностей, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, акти приймання-передачі товару, рахунки-фактури, залізничні накладні, відомості, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, журнали ордери, журнали проводок, платіжні доручення тощо. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Всі придбані товарно-матеріальні цінності за результатами операцій з ТОВ «Тефія-СК», ПП «Інтеранском», ТОВ «КРОКУС К», ТОВ «Елам-Ойл», ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ПП «Ресурс-Постач» були використані в господарській діяльності підприємства та реалізовані в подальшому покупцям, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в бухгалтерському обліку товариства. Позивач при визначені податкового кредиту за здійсненими операціями підтвердив належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків. Позивач не порушував вимоги Податкового кодексу України, відповідно суму податкового кредиту сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої зазначеним контрагентам, а факт здійснення платежів підтверджується платіжними дорученнями. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 02.09.2011 року № 2363/23/14225518, такими, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 року № 0004402320, від 21.09.2011 року № 0004412320, від 22.11.2011 року № 0005642320 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих суду документах.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВТФ «Дайна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 02.09.2011 року № 2363/23/14225518. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в т.ч. ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 429418,00 грн. та зниження податку на прибуток у сумі 1645560,00 грн.; ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 651268,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень та за результатами адміністративного оскарження податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 21.09.2011 року № 0004402320, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 651268,00 грн. за основним платежем та 41200,00 грн. за штрафними санкціями; від 21.09.2011 року № 0004412320, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1645560,00 грн. за основним платежем та 93233,00 грн. за штрафними санкціями; від 22.11.2011 року № 0005642320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 429418,00 грн. Податковий орган посилається на те, що правовідносини позивача з контрагентами не мали на меті реального настання правових наслідків, встановлено відсутність реальності продажу та придбання товарів, первинні документи не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій, а самі операції визнані нікчемними по ланцюгу постачання. Тому представники ДПІ у м. Чернігові вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а дії податкового органу при їх винесенні є правомірними.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
ТОВ «ВТФ «Дайна» (ідентифікаційний код-14225518) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 19.10.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 101268 (а.с. 139 т. 1).
Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень від 05.08.2011 року № 2448, № 2449, № 2450, № 2451, відповідно до плану-графіка та ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВТФ «Дайна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 02.09.2011 року № 2363/23/14225518 (а.с. 18-91 т. 1).
В акті перевірки від 02.09.2011 року № 2363/23/14225518 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в т.ч.:
- ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 429418,00 грн. та зниження податку на прибуток у сумі 1645560,00 грн.;
- ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 651268,00 грн.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки, 09.09.2011 року ТОВ «ВТФ «Дайна» подало до ДПІ у м. Чернігові заперечення, на які отримало відповідь від 16.09.2011 року № 15129/10/23-210, відповідно до якої заперечення не є достатньо обґрунтованими, а висновки акта перевірки від 02.09.2011 року № 2363/23/14225518 залишено без змін (а.с. 119-125 т.1).
За висновками акта перевірки та розглянутих заперечень ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 21.09.2011 року № 0004402320, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 692468,00 грн. (за основним платежем 651268,00 грн., за штрафними санкціями 41200,00 грн.);
- від 21.09.2011 року № 0004412320, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1738793,00 грн. (за основним платежем 1645560,00 грн., за штрафними санкціями 93233,00 грн.);
- від 21.09.2011 року № 0004422320, відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 429418,00 грн. та застосована штрафна санкція в сумі 1,00 грн.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, 06.10.2011 року ТОВ «ВТФ «Дайна» оскаржило їх в адміністративному порядку до ДПА в Чернігівській області.
За результатами розгляду скарги 16.11.2011 року ДПА в Чернігівській області прийнято рішення № 2125/10/25-020, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 року № 0004402320, від 21.09.2011 року № 0004412320 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 року № 0004422320 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1,00 грн. (а.с. 126-133 т. 1).
У зв'язку з частковим задоволенням скарги ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року № 0005642320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 429418,00 грн.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ВТФ «Дайна» оскаржило їх до ДПС України.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 19.12.2011 року № 7843/6/10-2115 залишено без змін винесені податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 134-137 т. 1).
Таким чином, позивачем оскаржуються до суду такі податкові повідомлення-рішення:
- від 21.09.2011 року № 0004402320, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 651268,00 грн. за основним платежем та 41200,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 13 т. 1);
- від 21.09.2011 року № 0004412320, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1645560,00 грн. за основним платежем та 93233,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 15 т. 1);
- від 22.11.2011 року № 0005642320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 429418,00 грн. (а.с. 17 т. 1).
Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Судом встановлено, що позивач здійснює регулярну, постійну господарську діяльність, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Основним видом діяльності у позивача є оптова торгівля паливом, що відповідає коду КВЄД 51.51.0. та роздрібна торгівля пальним, що відповідає коду КВЄД 50.50.0., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 140 т. 1).
Так, позивач здійснює господарську діяльність з реалізації нафтопродуктів і постійно надає пропозиції щодо продажу паливно-мастильних матеріалів, приймає участь у конкурсних торгах, на підставі чого укладаються договори купівлі-продажу нафтопродуктів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 124-142 т. 3).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, 13.12.2010 року між позивачем і ПП «Інтранском» укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 13/12/10 та додаткова угода № 3 від 24.01.2011 року (а.с. 85-87 т. 2).
Відповідно до вказаного договору позивачу автомобілем ПП «Інтранском» 24.01.2011 р. поставлений бензин А-76 в кількості 34 520 л. на загальну суму 250 270 грн.
Факт реальності здійснення господарської операції підтверджують наявні в матеріалах справи докази: договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 13/12/10 від 13.12.2010 р. та додаткова угода № 3 від 24.01.2011 р., рахунок-фактура № ІН-000008 від 24.01.2011 р., видаткова накладна № ІН-000008 від 24.01.2011 р., товарно - транспортна накладна № 8 від 24.01.2011 р., податкова накладна № 8 від 24.01.2011р. (а.с. 85-92 т. 2).
Дизельне пальне, отримане від ПП «Інтранском», оприбутковане, що підтверджує довідка про обсяг оприбуткування від 25.01.2012 р. (а.с. 93 т. 2).
Факт оплати за поставлений товар підтверджують журнал проводок по рахункам 631,31 з ПП «Інтранском» і платіжні доручення (а.с. 94-103 т. 2).
24.01.2011 року між позивачем і контрагентом ТОВ «Тефія-СК» укладений генеральний договір постачання нафтопродуктів № 02/24, додаткова угода № 1 від 24.01.2011 року, додаткова угода № 2 від 02.02.2011 року, додаткова угода № 3 від 10.02.2011 року (а.с. 224-230 т. 1).
Відповідно до вказаного договору позивачем отримане дизельне пальне ЕН-590 марки F, яке надійшло на станцію Алтинівка Південо-Західної залізниці у вагонах - цистернах:
- 29.01.2011 р. (вагон № 74754557) - 61,7 т на загальну суму 552 338,40 грн.;
- 07.02.2011 р. (вагон № 26/51693349) - 55,85 т на загальну суму 506 615,35 грн.;
- 15.02.2011 р. (вагон № 73740581) - 55,6 т на загальну суму 523 719,80 грн.
Факт реальності здійснення господарської операції підтверджують наявні в матеріалах справи докази, а саме: генеральний договір № 02/24 від 24.01.2011 р. з додатковими угодами, рахунок-фактура № СФ-0000013 від 24.01.2011 р., залізнична накладна № 32153471 від 27.01.2011 р., паспорт № 237 на дизельне паливо, акт приймання - передачі товару від 27.01.2011 р., відомість плати за користування вагонами, відомість плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажу), акти прийому палива та зливу до резервуарів від 29.01.2011 р., рахунок-фактура № СФ-0000024 від 03.02.2011 р., залізнична накладна № 32214934 від 04.02.2011 р., паспорт № 175 на дизельне паливо, акт приймання-передачі товару від 04.02.2011 р., відомість плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажу), акт прийому палива та зливу до резервуару від 07.02.2011 р., рахунок-фактура № СФ-0000027 від 10.02.2011 р., залізнична накладна № 32281909 від 13.02.2011 р., акт приймання-передачі товару від 14.02.2011 р., відомість плати за користування вагонами, відомість плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажу), акти прийому палива та зливу до резервуарів від 15.02.2011 р., податкова накладна № 15 від 25.01.2011 р., податкова накладна № 7 від 04.02.2011 р., податкова накладна № 8 від 10.02.2011 р., податкова накладна № 9 від 11.02.2011 р., податкова накладна № 11 від 14.02.2011 р. (а.с. 228-250 т. 1, а.с. 1-12 т. 2).
Дизельне пальне, отримане від ТОВ «Тефія-СК», оприбутковане, що підтверджує довідка про обсяг оприбуткування від 25.01.2012 р. (а.с. 13 т. 2).
Факт оплати за поставлений товар підтверджують журнал проводок по рахункам 631,311 з ТОВ «Тефія-СК» і платіжні доручення (а.с. 14, 15-16, 17-39).
01.01.2011 року між позивачем і контрагентом ТОВ «Крокус К» укладений договір поставки № 193 та додаткові угоди від 05.04.2011 року та від 19.05.2011 року, відповідно до якого позивачу 08.02.2011 р. переданий бензин А-95 в кількості 39 345 л. на загальну суму 318 694,50 грн. (а.с. 104-107 т. 2).
Факт реальності здійснення господарської операції підтверджують наступні документи: договір поставки № 193 від 01.01.2011 р., рахунок на оплату № 116 від 07.02.2011 р., видаткова накладна № 126 від 08.02.2011 р., товарно-транспортна накладна серії 12 ААА № 593524 від 08.02.2011 р., дорожній лист № 12/8-02 за 7-8 лютого 2011 р., акт приймання та зливу бензину А-95 до резервуару від 09.02.2011 р., податкова накладна № 19 від 08.02.2011 р. (а.с. 104-114 т. 2).
Бензин А-95, що отриманий від ТОВ «Крокус К», оприбуткований, що підтверджує довідка про обсяг оприбуткування від 25.01.2012 р. (а.с. 115 т. 2).
Факт оплати за поставлений товар підтверджують журнал проводок по рахункам 631,31 з TOB «Крокус К» і платіжні доручення (а.с. 116-124 т. 2).
У грудні 2010 р. і січні 2011 р. позивачем на підставі укладених договорів поставки № 011210 від 01.12.2010 р. та № 24/01/11 від 24.01.2011 р. від ТОВ «ЕЛАМ-ОЙЛ» отримані нафтопродукти на суму: в грудні 2010 р. - 928 125 грн. 09 коп., крім того ПДВ 185 625 грн. 02 коп.; в січні 2011 р. - 1 543 569 грн. 35 коп., крім того ПДВ 308 713 грн. 87 коп. (а.с. 125-127, 134-136 т. 2).
Факт реальності здійснення господарської операції підтверджують наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, журнал проводок по контрагенту ТОВ «ЕЛАМ-ОЙЛ», товарно-транспортні накладні, які надавалися на перевірку (а.с. 128-133, 137-250 т. 2).
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд бере до уваги, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року по справі № 2а/2570/5411/2012, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 29.07.2011 року № 0003582320, яким ТОВ «ВТФ «Дайна» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88141,00 грн. за основним платежем, та від 29.07.2011 року № 0003572320, яким ТОВ «ВТФ «Дайна» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 406198,00 грн. за основним платежем та 24372,00 грн. за штрафними санкціями, при винесенні яких ДПІ у м. Чернігові посилалось на нікчемність правочинів ТОВ «ВТФ «Дайна» з контрагентом ТОВ «ЕЛАМ-ОЙЛ» по договорам поставки нафтопродуктів від 01.12.2010 року № 0112010 та від 24.01.2011 року № 24/01/11 (а.с. 209-212 т. 3).
Рішеннями судів встановлено, що постачання нафтопродуктів здійснювалось тільки на підставі замовлення ТОВ «ВТФ «Дайна» у вигляді заявок. Факт постачання нафтопродуктів від ТОВ «ЕЛАМ-ОЙЛ» до ТОВ«ВТФ «Дайна» в грудні 2010 року та січні 2011 року в повній мірі підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжним дорученням, прибутковими накладними. Перевезення нафтопродуктів здійснювалось ТОВ «ВТФ «Дайна» власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та витягом із штатного розпису на 2010 рік та 2011 рік. Рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти приймання палива в резервуари підтверджують отримання ТОВ «ВТФ «Дайна»товару (нафтопродуктів) від ТОВ «ЕЛАМ-ОЙЛ».
У лютому 2011 р. позивачем на підставі укладеного договору № 136 від 01.02.2011 р. та податкових накладних від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» отримані нафтопродукти на загальну суму 1204191 грн., в тому числі ПДВ 200699 грн. (а.с. 40-44 т. 2).
Факт реальності здійснення господарської операції підтверджується наступними документами: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, журналом проводок по контрагенту ПП «ВКФ «Укрпромснаб», товарно-транспортними накладними, які надавалися на перевірку (а.с. 45-84 т. 2).
При цьому постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року по справі № 2а/2570/5989/2012, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 29.08.2011 року № 0004022320, яким ТОВ «ВТФ «Дайна» збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 200700,00 грн., при винесенні яких ДПІ у м. Чернігові посилалось на нікчемність правочинів ТОВ «ВТФ «Дайна» з контрагентом ПП «ВКФ «Укрпромснаб» по договору поставки нафтопродуктів від 01.02.2011 року № 136 (а.с. 213-215 т. 3).
Рішеннями судів встановлено, що договір мав на меті настання реальних наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі. Товар, придбаний у ПП «ВКФ «Укрпромснаб», в подальшому зберігався і використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки останній має у своїй власності транспортні засоби, необхідні ємкості та застосування для зберігання нафтопродуктів, яке обслуговується відповідними працівниками, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом з реєстру про право власності, витягом зі штатного розпису. формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ПП «ВКФ «Укрпромснаб» здійснено у відповідності до норм ст. 198 Податкового кодексу України. Всі господарські операції підтверджені податковими накладними, які містять всі обов'язкові реквізити.
Відповідно до договору поставки № 6 від 05.11.2010 р., укладеного між позивачем і ПП «Ресурс-Постач», позивачем у зазначеного контрагента в листопаді 2010 р. придбаний компонент дизельного пального на загальну суму 988760,50 грн. та в лютому-березні 2011 р. - газовий конденсат на загальну суму 767 216,50 грн. (а.с. 1-2 т. 3).
Згідно даного договору поставки позивач самостійно здійснював вивіз компоненту дизельного пального та газового конденсату від постачальника, що підтверджується первинними документами, в тому числі і товарно - транспортними накладними, наданими під час проведення перевірки (а.с. 5-6,9-10,13-14,17-18,21-22,25-26,29-30 т. 3).
Постачання газового конденсату здійснювалось на підставі товарно - транспортної накладної, яка у відповідності до вимог чинного законодавства України є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
На кожну товарно-транспортну накладну виписувався дорожній лист вантажного автомобіля, який є первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
Крім товарно-транспортних накладних, факт реальності здійснення господарської операції підтверджені наступними документами: рахунками - фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, журналом проводок по контрагенту ПП «Ресурс-Постач» (а.с. 3-105 т. 3).
Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ПП «Ресурс-Постач», представники відповідача посилаються на те, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, так як у ході перевірки ПП «Ресурс-Постач» не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з його відсутністю. Первинні документи, які складені між ТОВ "ВТФ "Дайна" та ПП "Ресурс-Постач" на операції, суперечать законодавчим і нормативним актам, є такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Також представники відповідача посилаються на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.01.2012 року по справі № 1-22/12, яким директора ПП «Ресурс-Постач» ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (а.с. 112-117 т. 3).
Такі посилання представників відповідача судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22.03.2012 року по справі № 11-243/2012 вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.01.2012 року по справі № 1-22/12, яким директора ПП «Ресурс-Постач» ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, скасовано. ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності звільнено на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2011 році», а кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1. в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, закрито відповідно до ст.ст. 6,8 Закону України «Про амністію в 2011 році» (а.с. 199-202 т. 3).
Суд звертає увагу на те, що в ухвалі апеляційного суду Чернігівської області від 22.03.2012 року по справі № 11-243/2012 зазначено, що в мотивувальній частині обвинувального вироку суд виклав обвинувачення, що було пред'явлене ОСОБА_1. органом досудового слідства, при цьому належним чином не сформулював обвинувачення визнане судом доведеним із зазначенням місця, часу та способу вчинення, наслідків злочину, його мотивів та форми вини, та не навів доводів щодо зміни обвинувачення та перекваліфікації дій засудженого (а.с. 201 т. 3).
Отже, вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.01.2012 року по справі № 1-22/12 та ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 22.03.2012 року по справі № 11-243/2012 не містять інформацію щодо предмету доказування по даній справі.
Крім того, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року по справі № 2а/2570/201/2012 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 року № 0005372320, підставою для винесення якого стали доводи ДПІ у м. Чернігові про нікчемність правочинів ТОВ "ВТФ "Дайна" з ПП «Ресурс-Постач» (а.с. 216-221 т. 3). На даний час рішення суду не набрало законної сили.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Необхідно відмітити, що п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Таким чином, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
В силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як на підставу нікчемності правочинів позивача з ПП «Інтранском» представники відповідача посилаються на акт перевірки ПП «Інтранском» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Біотехнології 2000» від 08.04.2011 року № 469/23-37308168 (а.с. 166-184 т. 1).
Так, за результатами невиїзної документальної перевірки ПП «Інтранском» встановлено порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених ПП "Інтранском" із постачальником ТОВ "Біотехнології 2000" та покупцем ТОВ "ВТФ "Дайна". ТОВ "Біотехнології 2000" здійснювало операції з фінансово - грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Також як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Тефія-СК», ТОВ «КРОКУС К», ПП «Ресурс-Постач» представники відповідача посилаються на те, що встановлено відсутність реальності продажу та придбання товарів (робіт, послуг), встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів за фактичним місцем реєстрацій (а.с. 155-165, 185-190,192-195, 196-198, 199-203).
Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки відсутність майна та інших матеріальних ресурсів у контрагентів не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарських операцій.
Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами.
В судовому засіданні з'ясовано, що з боку податкової служби до ПП «Інтранском», ТОВ «Тефія-СК» не були застосовані будь-які заходи впливу, підтверджується наявними в матеріалах справи листом ПП «Інтранском» з додатками та листами ТОВ «Тефія-СК» (а.с. 143-150 т. 3).
Реальність здійснення господарської діяльності позивачем також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витягами із штатного розпису, оборотно-сальдовою відомістю необоротних активів (а.с. 106-111 т. 3).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України (http://sts.gov.ua/) та довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.02.2012 року (а.с. 168-190 т. 3).
Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ТОВ «ВТФ «Дайна» з вищевказаними контрагентами були укладені позивачем з метою отримання товару.
Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, висновки ДПІ у м. Чернігові про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 429418,00 грн. є безпідставними, а тому в діях позивача відсутнє порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.
Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні.
Судом встановлено, що ТОВ «ВТФ «Дайна» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» і Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 8-12, 71-74, 114, 173-189 т. 2, а.с. 31-38 т. 3).
Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.
Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.
Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.
Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.
Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів та в чому саме вони порушують публічний порядок.
За таких підстав суд вважає, що висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість всього на суму 651268,00 грн. є безпідставним, а тому в діях позивача відсутнє порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.
Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому дії ДПІ у м. Чернігові щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 21.09.2011 року № 0004402320, від 21.09.2011 року № 0004412320, від 22.11.2011 року № 0005642320.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» судовий збір в розмірі 32,19 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ткаченко О.Є.