Справа № 2а/2570/2146/2012
18 липня 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
при секретарі - Дурицькій К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бірківське» до Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень, -
04.07.2012 року Приватне підприємство «Бірківське» ( далі - ПП «Бірківське», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Менської районної державної адміністрації Чернігівської області ( далі - Менська РДА, відповідач), за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 та просить суд: визнати незаконними та скасувати розпорядження Менська РДА №511 від 16.11.2011 року, №600 від 28.12.2011 року та №239 від 14.05.2012 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після неодноразових звернень до Менської РДА з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по наданню в оренду земельних ділянок, 23.03.2012 року позивачу було відмовлено в його клопотанні з огляду на те, що дані земельні ділянки передані в оренду ФОП ОСОБА_1 та укладено відповідний договір оренди. Згідно ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Позивач вважає незаконними розпорядження відповідача №511 від 16.11.2011 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бірківської сільської ради», №600 від 28.12.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок ФОП ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бірківської сільської ради» та №239 від 14.05.2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок ФОП ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бірківської сільської ради», оскільки останні були видані без проведення будь-якого аукціону, а земельні ділянки передані в оренду третій особі, незважаючи на те, що позивач першим вже неодноразово звертався до Менська РДА з аналогічними клопотаннями.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатково зазначив, що оскільки землі, які передані в оренду треті особі - ОСОБА_1 не відносяться ні до державної ні до комунальної власності, відповідач не мав права ними розпоряджатися.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв та підставі закону та межах наданих йому повноважень, а тому оскаржувані розпорядження Менської РДА є правомірними.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, в судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що при передачі в оренду земельних ділянок, які не є державною чи комунальною власністю, земельні торги не проводяться.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. №586-XIV (далі - Закон № 586-XIV ) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону 586-XIV, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
У силу вимог пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таке розмежування земельних ділянок на даний час не проведено.
Відповідно до ст. 6 Закону № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Системний аналіз положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації», свідчить, що місцеві державні адміністрації при вирішенні питань у галузі земельних відносин, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції. Як суб'єкти владних повноважень місцеві державні адміністрації вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2011 Менською РДА було видано розпорядження № 511 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бірківської сільської ради» (а.с.11). В подальшому, 28.12.2011 року відповідачем було видано розпорядження №600 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок ФОП ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бірківської сільської ради» (а.с.12) та 14.05.2012 року Менською РДА видано розпорядження №239 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по передачі в оренду земельних ділянок ФОП ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бірківської сільської ради» (а.с.13).
На підставі розпоряджень відповідача від 28.12.2011 року №600 та від 14.05.2012 року №239 між Менською РДА та ФОП ОСОБА_1 були укладені договори оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 358,5004 га та 90,4140 га.
Суд вважає оскаржувані розпорядження Менської РДА правомірними з огляду на наступне.
Відповідно до довідки відділу держкомзему у Менському районі Чернігівської області, земельні ділянки, які розташовані на території Бірківської сільської ради Менського р-ну та передані в оренду ОСОБА_1 за рахунок невитребуваних часток (паїв) відповідно до розпоряджень голови Менської РДА № 600 від 28.12.2011 року та №239 від 14.05.2012 року - не відносяться до земель державної та комунальної власності (а.с.31).
Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року №899-ІV передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.
Разом з тим, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не встановлено порядку прийняття рішень районною державною адміністрацією при переданні в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, тому при визначенні відповідної процедури необхідно керуватись нормами Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ.
Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Стаття 134 Земельного кодексу України регулює питання продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на конкурентних засадах.
Проте, оскільки невитребувані земельні частки (паї) не відносяться до земель державної чи комунальної власності, дія ст. 134 Земельного кодексу України не поширюється на передачу їх в оренду юридичним та фізичним особам.
Отже, виходячи з вищевикладеного, невитребувані земельні частки (паї) надаються в оренду без проведення земельного аукціону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Бірківське» до Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Бірківське» до Менської районної державної адміністрації Чернігівської області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д'яков В.І.