Копія
Справа № 2270/4407/12
11 липня 2012 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І.
при секретарі Страхарській М. В.
за участі:представника позивача Гори Н.Ю., відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_4, про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -
Позивач 30.05.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом №24-02/765 від 21.05.2012 року в якому вказує, що відповідач перебувала у Старокостянтинівському міськрайонному центрі зайнятості на обліку як безробітна у періоди: з 06.01.2005 року по 22.05.2006 року; з 30.08.2011 року по 02.02.2012 року і їй було призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.1 ст.33 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття".
Вважає, що так як відповідач не повідомила спеціаліста з працевлаштування про те що вона перебувала на обліку у центрі зайнятості у 2005 - 2006 роках та вже одержувала допомогу по безробіттю, допомога отримана за період з 06.09.2011 року по 01.02.2012 року є незаконною, оскільки отримана на підставі неправдивих відомостей, а тому підлягає поверненню.
У позові, посилаючись на Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття", просить винести рішення про примусове стягнення з відповідача 2608,10 гривень незаконно отриманої допомоги по безробіттю на користь Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості.
Представник позивача в суді позовні вимоги підтримала, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.
Відповідач позов не визнала і пояснила суду, що коли зверталась у 2011 році до центру зайнятості вона повідомляла його працівника, про те що вона вже у 2005 - 6 роках перебувала на обліку як безробітна. Після того, як на початку 2012 року вона звернулась до центру зайнятості з проханням внести записи у її трудову книжку про те, що вона перебувала у 2005 - 6 роках і 2011 - 2 роках на обліку у центрі зайнятості їй відмовили у цьому і сказали, що вона незаконно отримувала допомогу по безробіттю у 2011 - 2 роках, яку повинна повернути.
Сторони не оспорюють факти (обставини): надання відповідачу статусу безробітного на підставі заяв від 13.10.2005 року і від 06.09.2011 року; суму отриманої відповідачем допомоги по безробіттю у 2011 - 2 роках у розмірі 2608,10 гривень, що також підтвержується доказами, які перевірено судом, тому суд вважає, що це не потребує доказування, відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України.
Наказ №78 від 11.04.2012 року виданий у зв"язку з виявленням призначення виплат на підставі недостовірних даних поданих ОСОБА_4 і обгрутовується п.2, 3 ст.36 та п.8 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття", п.1 ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" та п.12 Положення про порядок реєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМ України №219 від 14.02.2007 року.
У персональній картці ОСОБА_4 №221400605100600002, яка оформлена спеціалістом Фараоновою Л.С. 06.10.2005 року у розділі 10 зроблено відмітку про те, що ОСОБА_4 не реєструвалась у службі зайнятості. Аналогічну відмітку зроблено у персональній картці №221400411083000004, яка оформлялась спеціалістом Хорт Л.В 30.08.2011 року. Тобто, позивач у 2005 році і 2011 році зробив у персональних картках ОСОБА_4 відмітки, що відповідач не перебувала на обліку у центрі зайнятості, але це виявляє тільки 10.04.2012 року, що вбачається з службової записки начальника відділу організації працевлаштування населення Старокостянтинівського міськрайцентру зайнятості і на думку суду робить безпідставний висновок, що кошти у розмірі 2608,10 гривень отримані ОСОБА_4 отримані обманним шляхом, тому вони підлягають поверненню (п.1, п.3 наказу №78 від 11.04.2012 року).
Пунктом 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМ України від 14.02.2007 № 219 (далі Порядок) визначено, що незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений пунктом 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінсоцполітики. Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.
Суд дає критичну оцінку поясненням представника позивача, що ОСОБА_4 умисно не повідомила працівника центру зайнятості про те, що у 2005 році перебувала обліку у центрі зайнятості, адже це заперечує відповідач, а працівник, який проводила заповнення персональної картки у 2011 році - Хорт Л.В. звільнилась за власним бажанням (ст.38 КЗпП України), відповідно до наказу №72-к від 10.04.2012 року, тому у суду не має можливості її допитати, а у сукупності з іншими обставинами встановленими у суді підтверджує висновок суду про відсутність умислу у діях відповідача щодо отримання коштів "обманним шляхом".
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновоку, що якщо заповнення картки проводиться працівником центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи, тому ОСОБА_4 не могла внести будь-яку недостовірну інформацію у цю картку, тому вона не вчиняла "обману", як стверджує позивач і відповідно не отримувала допомогу по безробіттю у 2011-2 роках "обманним шляхом". Крім цього, потрібно враховувати, що розділ 10 персональної картки має назву "Дані з попередньої картки", тобто очевидно, що він запонюється працівником служби зайнятості, який і заповнює його з урахуванням даних попередньої картки, а не безробітним. Своїм підписом ОСОБА_4 могла тільки засвідчити достовірність даних тільки щодо себе і дати згоду на їх перевірку, а не даних центру зайнятості, який зобов"язаний їх перевіряти і враховувати при прийнятті рішення. Суд вважає, що позивач не повинен перекладати відповідальність за свою помилку на відповідача, що є фактично у цьому випадку.
Згідно ст.2 Закону України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію. Не можуть бути визнані безробітними громадяни: а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату); б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру яка не потребує професійної підготовки; в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
З трудової книжки ОСОБА_4 НОМЕР_1 вбачається її оформлення 07.02.2012 року, а єдиним місцем її роботи була робота прибиральниці за трудовим договором №90 від 02.02.2012 року, який зареєстрований у Старокостянтинівському міськрайцентрі зайнятості, що підтверджує законність надання позивачу у 2011 році статусу безробітної і виплати відповідно допомоги, адже цей статус їй належав, зважаючи на вимоги ст.2 Закону України "Про зайнятість населення".
Пунктом 20 Порядку визначені підстави зняття громадян з обліку, як безробітних і таких, які шукають роботу. Однією з цих підстав є виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку на що посилається у позові позивач, але застосування цієї підстави до ОСОБА_4 неправильне, що підтверджено доказами про що описано вище.
Згідно ч.2 ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Згідно витягу з наказу №НТ110906 від 06.09.2011 року ОСОБА_4 надано статус безробітного з 06.09.2011 року і призначено допомогу по безробіттю, як незастрахованій особі.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги ч.2, ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка визначає права, обов"язки і відповідальність застрахованих осіб, але відповідач є незастрахованою особою, тобто ця стаття не може бути застосована у цьому випадку.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за відсутності: факту умисного не подання у 2011 році відповідачем даних про перебування на обліку у центрі зайнятості у 2005 - 2006 роках; надання центром зайнятості (позивач) ОСОБА_4 статусу безробітної, як незастрахованій особі, відповідно до наказу №НТ110906 від 06.09.2011 року; правомірності надання їй цього статусу у 2011 році (ст.2 Закону України "Про зайнятість населення") і отримання допомоги, так як ч.1 ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачає 2-а випадки надання допомоги по безробіттю: 1) особам, які шукають роботу вперше; 2) іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, що у сукупності свідчить про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2608,10 гривень. Тобто, суб"єкт владних повноважень не довів законність позовної вимоги, що підтверджено доказами, які перевірено судом.
На підставі викладеного, керуючись Законами України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову №24-02/765 від 21.05.2012 року відмовити.
Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 12.07.2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя/підпис/А.І. Петричкович
"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович