Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 липня 2012 р. № 2-а- 6006/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участі:
представника позивача - Білоус В.В.,
представника відповідача - Воловельської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Підприємство "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000162330 від 27.01.2012 року; скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000172330 від 27.01.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, зі спірними податковими повідомленнями - рішеннями, винесеними за результатами проведеної перевірки, оформленої актом перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року, не погоджується, вважає їх незаконними і недійсними та такими, що підлягають скасуванню. Так, позивач посилався на те, що суми в спірних податкових повідомленнях-рішеннях визначені неправомірно, оскільки такі суми не відповідають сумі, зазначеній у висновках акту перевірки. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення і акт перевірки, яким обґрунтовується правомірність нарахування грошових зобов'язань, за своїми формою і змістом не відповідають у повному обсязі вимогам нормативно-правових актів та дійсним обставинам справи і були складені у результаті порушення вимог чинного законодавства. При цьому позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан», оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України, отриманий товар було використано у власній господарській діяльності підприємства. Окрім цього, позивач зазначив, що контрагенти позивача перебувають на обліку в податкових органах і на час здійснення спірних операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Позивач також зазначив, що податковим органом не надано жодних доказів наявності між ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан» та позивачем при укладенні і виконанні правочинів взаємоузгоджених злочинних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що актами перевірки контрагентів позивача - ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан», встановлено, що правочини укладені від імені таких контрагентів не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем неправомірно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан», в результаті чого позивачем в порушення ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан» та порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1501150 грн.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 28.12.2011 року по 06.01.2012 року спеціалістом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (правонаступником якої є Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства «Кобальт» Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів (код ЄДРПОУ 30655306) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Фірма «Ліон» (код ЄДРПОУ 30590155) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період лютий-березень 2011 року, ТОВ «Трубопласт Україна» (код ЄДРПОУ 35245578) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період червень-липень 2011 року, ПП «Сапсан» (код ЄДРПОУ 31092608) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011 року, ТОВ «ЮСАЕМ» (код ЄДРПОУ 33010817) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011 року, за результатами якої було складено акт №89/233/30655306 від 16.01.2012 року (а.с. 29-60 том 1).
Висновками акту перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1501150 грн., а саме за липень 2011 року на суму 403744 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЮСАЕМ»; за березень 2011 року на суму 69400 грн., за квітень 2011 року на суму 11157 грн., за травень 2011 року на суму 116320 грн., за червень 2011 року на суму 212614 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Трубопласт Україна»; за лютий 2011 року на суму 182223 грн., у березні 2011 року на суму 208511 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Фірма «Ліон»; за січень 2011 року на суму 297181 грн. по взаємовідносинам з ПП «Сапсан».
Не погодившись з висновками акту перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року позивач надав до відповідача свої заперечення до акту перевірки від 20.01.2012 року №70/12 (а.с. 61-74 том 1), за результатами розгляду яких в листі №1773/10/23-382 від 27.01.2012 року про розгляд заперечень відповідачем зазначено, що у перевіряємому періоді підприємство «Кобальт» Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів декларувало від'ємне значення. В результаті розрахунку податку на додану вартість, з урахуванням від'ємного значення, сума заниженого податку складає 1207593 грн., а саме: за травень 2011 у сумі 103690 грн., за червень 2011 у сумі 402590 грн., за липень 2011 у сумі 701313 грн., зменшення від'ємного значення складає: за січень 2011 року у сумі 259068 грн., за лютий 2011 року у сумі 479404 грн., за березень 2011 року у сумі 479404 грн., за квітень 2011 року у сумі 768688 грн., за травень 2011 року у сумі 781318 грн., за червень 2011 року у сумі 591342 грн., за липень 2011 року у сумі 293773 грн.; а також підтверджено висновки акту перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року (а.с. 61-83 том 1).
На підставі акту перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року відповідачем прийнятті податкові повідомлення-рішення №0000162330 від 27.01.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 1382923,00 грн. (в т.ч. 1207593,00 грн. за основним платежем і 175330,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000172330 від 27.01.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі за січень 2011 року в сумі 259068,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 479404,00 грн., за березень 2011 року у сумі 479404,00 грн., за квітень 768688,00 грн., за травень 2011 року 781318,00 грн., за червень 2011 року 591342,00 грн., за липень 2011 року у сумі 293773,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 73449,25 грн. (а.с. 84-85 том 1).
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання до Державної податкової адміністрації у Харківській області відповідної скарги від 03.02.2012 року (а.с. 86-102 том 1) та повторної скарги до Державної податкової служби України від 06.04.2012 року (а.с. 109-135 том 1), за результатами розгляду яких Державною податковою службою у Харківській області винесено рішення №1435/10/10-212 від 30.03.2012 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0000162330 від 27.01.2012 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн., №0000172330 від 27.01.2012 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у загальному розмірі 73449,25 грн. (а.с. 103-108 том 1); Державною податковою службою України винесено рішення №7293/6/10-2115 від 24.04.2012 року, якими оскаржувані рішення залишені без змін з урахуванням рішення Державної податкової служби у Харківській області №1435/10/10-212 від 30.03.2012 року (а.с. 136-139 том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ «Трубопласт Україна», ТОВ Фірма «Ліон», ПП «Сапсан», по яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій на загальну суму сформованого податкового кредиту в порушення ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.
Щодо виявлених в ході проведення перевірки порушень вимог податкового законодавства, суд зазначає наступне.
Правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати ПДВ врегульовані розділом V Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ).
Так, положеннями ПКУ передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Крім того, відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, при цьому, повинно враховуватися реальне здійснення господарської операції та подальше використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З матеріалів справи вбачаться, що між позивачем та ТОВ «ЮСАЕМ» було укладено договір на поставку товару №67/11 від 01.07.2011 року зі специфікаціями №1 від 01.07.2011 року, №2 від 04.07.2011 року, №3 від 05.07.2011 року, №4 від 06.07.2011 року, №5 від 07.07.2011 року, №6 від 20.07.2011 року, №7 від 21.07.2011 року, №8 від 22.07.2011 року, №9 від 25.07.2011 року, №10 від 27.07.2011 року (а.с. 140-153 том 1), предметом якого є товар - обладнання, автодорожня техніка та запасні частини. 01.07.2011 року між сторонами зазначеного договору укладено додаткову угоду № 1 (а.с. 154 том 1), згідно з якою п. 4.1 викладено в наступній редакції: «4.1. Поставка товару здійснюється за рахунок і силами Покупця зі складу Постачальника».
В рамках виконання зобов'язань за вказаним договором ТОВ «ЮСАЕМ» поставило позивачу товар на загальну суму 2422462,87 грн., що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №РН-010742 від 01.07.2011 року на суму 38880,03 грн.; податкова накладна № 45 від 01.07.2011 року на суму ПДВ 6480,02 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-010742 від 01.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 01.07.2011 року; видаткова накладна №РН-010743 від 01.07.2011 року на суму 202837,20 грн.; податкова накладна № 46 від 01.07.2011 року на суму ПДВ 33806,20 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-010742 від 01.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 01.07.2011 року; видаткова накладна №РН-040716 від 04.07.2011 року на суму 234237,60 грн.; податкова накладна № 70 від 04.07.2011 року на суму ПДВ 39039,60 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-010716 від 04.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 04.07.2011 року; видаткова накладна №РН-050725 від 05.07.2011 року на суму 234237,60 грн.; податкова накладна № 89 від 05.07.2011 року на суму ПДВ 39039,60 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-050725 від 05.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 05.07.2011 року; видаткова накладна №РН-060703 від 06.07.2011 року на суму 289171,98 грн.; податкова накладна № 94 від 06.07.2011 року на суму ПДВ 48195,33 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-060703 від 06.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 06.07.2011 року; видаткова накладна №РН-070706 від 07.07.2011 року на суму 250222,80 грн.; податкова накладна № 103 від 07.07.2011 року на суму ПДВ 41703,80 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-070706 від 07.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 07.07.2011 року; видаткова накладна РН-070706 від 20.07.2011 року на суму 262713,80 грн.; податкова накладна № 200 від 20.07.2011 року на суму ПДВ 43875,63 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-200704 від 20.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 20.07.2011 року; видаткова накладна РН-210705 від 21.07.2011 року на суму 3968,26 грн.; податкова накладна № 212 від 21.07.2011 року на сум ПДВ 661,38 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-210705 від 21.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 21.07.2011 року; видаткова накладна РН-220706 від 22.07.2011 року на суму 6300,83 грн.; податкова накладна № 228 від 22.07.2011 року на сум ПДВ 1050,13 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-220706 від 22.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 22.07.2011 року; видаткова накладна РН-250705 від 25.07.2011 року на суму 459411,60 грн.; податкова накладна № 239 від 25.07.2011 року на сум ПДВ 76568,60 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-250705 від 25.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 25.07.2011 року; видаткова накладна РН-250706 від 25.07.2011 року на суму 303283,98 грн.; податкова накладна № 240 від 25.07.2011 року на сум ПДВ 50517,33 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-250705 від 25.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 25.07.2011 року; видаткова накладна РН-270704 від 27.07.2011 року на суму 137197,20 грн.; податкова накладна № 267 від 27.07.2011 року на сум ПДВ 22866,20 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-270704 від 27.07.2011 року; посвідчення про відрядження від 27.07.2011 року (а.с. 156-199 том 1).
Транспортування отримано від ТОВ «ЮСАЕМ» товару здійснювалось транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, модель 309D, 1995 року випуску, об'єм двигуна 2299, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип фургон малолітражний-В, що знаходиться у позивача у користуванні на підставі договору позички транспортного засобу від 05.12.2008 року (а.с. 155 том 1), укладеного між ОСОБА_3 (Позичкодавець) та позивачем (Користувач), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О., зареєстровано в реєстрі за №4697.
За вказаний товар позивачем здійснено повну оплату, що підтверджується платіжними дорученнями №994 від 05.09.2011 року, № 995 від 05.09.2011 року, №1020 від 12.09.2011 року, №1121 від 28.09.2011 року, №1122 від 28.09.2011 року, №1158 від 05.10.2011 року, №1161 від 06.10.2011 року, №1165 від 07.10.2011 року (а.с. 200-207 том 1), оборотно-сальдовими відомостями та довідкою бухгалтерії від 20.07.2012 року, приєднаними до матеріалів справи.
Суми податку на додану вартість за зазначеними документами включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за відповідний період, що не заперечується сторонами по справі.
Також, між позивачем та ТОВ Фірма «Ліон» було укладено договір на поставку товару №17/11К від 01.02.2011 року зі специфікаціями №1 від 01.02.2011 року, №2 від 02.02.2011 року, №3 від 10.02.2011 року, №4 від 10.0.2011 року, №5 від 01.03.2011 року, №6 від 02.03.2011 року (а.с. 208-217 том 1), предметом якого є товар - обладнання, автодорожня техніка та запасні частини. 01.02.2011 року сторони зазначеного договору уклали додаткову угоду № 1 до цього договору (а.с. 218 том 1), згідно з якою п.4.1 виклали в наступній редакції: «4.1. Поставка товару здійснюється за рахунок і силами Покупця зі складу Постачальника».
В рамках виконання зобов'язань за цим договором ТОВ Фірма «Ліон» поставило позивачу товар на загальну суму 2344401,92 грн., що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №РН-140218 від 14.02.2011 року на суму 336000,00 грн.; податкова накладна № 260 від 14.02.2011 року на суму ПДВ 56000,00 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-140218 від 14.02.2011 року; посвідчення про відрядження від 14.02.2011 року; видаткова накладна №РН-310765 від 01.03.2011 року на суму 282091,99 грн.; податкова накладна № 72 від 01.03.2011 року на суму ПДВ 47615,33 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-310764 від 01.03.2011 року; посвідчення про відрядження від 01.03.2011 року; видаткова накладна №РН-310764 від 01.03.2011 року на суму 281856,75 грн.; податкова накладна № 71 від 01.03.2011 року на суму ПДВ 46976,13 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-310764 від 01.03.2011 року; посвідчення про відрядження від 01.03.2011 року; видаткова накладна №РН-100212 від 10.02.2011 року на суму 212956,88 грн.; податкова накладна № 217 від 10.02.2011 року на суму ПДВ 35492,81 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-100212 від 10.02.2011 року; посвідчення про відрядження від 10.02.2011 року; видаткова накладна №РН-310766 від 02.03.2011 року на суму 687117,60 грн.; податкова накладна № 111 від 02.03.2011 року на суму ПДВ 114519,60 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-310766 від 02.03.2011 року; посвідчення про відрядження від 02.03.2011 року; видаткова накладна №РН-010256 від 01.02.2011 року на суму 130867,40 грн.; податкова накладна № 53 від 01.02.2011 року на суму ПДВ 21811,23 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-010256 від 01.02.2011 року; посвідчення про відрядження від 01.02.2011 року; видаткова накладна №РН-020231 від 02.02.2011 року на суму 413511,30 грн.; податкова накладна № 112 від 02.02.2011 року на суму ПДВ 68918,55 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-020231 від 02.02.2011 року; посвідчення про відрядження від 02.02.2011 року (а.с. 219-244 том 1).
Транспортування отримано товару здійснювалось транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, модель 309D, 1995 року випуску, об'єм двигуна 2299, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип фургон малолітражний-В, що знаходиться у позивача у користуванні на підставі договору позички транспортного засобу від 05.12.2008 року (а.с. 155 том 1), укладеного між ОСОБА_3 (Позичкодавець) та позивачем (Користувач), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О., зареєстровано в реєстрі за №4697.
Станом на час розгляду справи позивач має кредиторську заборгованість перед ТОВ Фірма «Ліон» на суму 2344401,92 грн., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та довідкою бухгалтерії від 20.07.2012 року, приєднаними до матеріалів справи.
Суми податку на додану вартість за зазначеними документами включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за відповідний період, що не заперечується сторонами по справі.
З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та ТОВ «Трубопласт Україна» було укладено договір на поставку товару №18/11К від 04.03.2011 року зі специфікаціями №1 від 09.03.2011 року, №2 від 21.03.2011 року, №3 від 04.04.2011 року, №4 від 07.04.2011 року, №5 від 04.05.2011 року, №6 від 06.05.2011 року, №7 від 23.05.2011 року, №8 від 27.05.2011 року, №9 від 01.06.2011 року, №10 від 06.06.2011 року, №11 від 20.06.2011 року, №12 від 22.06.2011 року, №13 від 27.06.2011 року (а.с. 245-250 том 1, а.с. 1-14 том 2), предметом якого є товар - обладнання, автодорожня техніка та запасні частини. 01.02.2011 року позивач та ТОВ «Трубопласт Україна» уклали додаткову угоду № 1 до Договору №18/11К від 04.03.2011 року (а.с. 15 том 2), згідно з якою п.4.1 виклали в наступній редакції: «4.1. Поставка товару здійснюється за рахунок і силами Покупця зі складу Постачальника».
В рамках виконання зобов'язань за цим договором ТОВ «Трубопласт Україна» поставило позивачу товар на загальну суму 2456950,55 грн., що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №РН-090302 від 09.03.2011 року на суму 360000,00 грн.; податкова накладна № 26 від 09.03.2011 року на суму ПДВ 60000,00 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-090302 від 09.03.2011 року; посвідчення про відрядження від 09.03.2011 року; видаткова накладна №РН-210303 від 21.03.2011 року на суму 56400,00 грн.; податкова накладна № 55 від 21.03.2011 року на суму ПДВ 9400,00 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-210303 від 21.03.2011 року; посвідчення про відрядження від 21.03.2011 року; видаткова накладна №РН-07040 від 07.04.2011 року на суму 66944,10 грн.; податкова накладна № 146 від 07.04.2011 року на суму ПДВ 11157,35 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-07040 від 07.04.2011 року; посвідчення про відрядження від 07.04.2011 року; видаткова накладна №РН-040515 від 04.05.2011 року на суму 182398,15 грн.; податкова накладна № 32 від 04.05.2011 року на суму ПДВ 30399,70 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-040516 від 04.05.2011 року; посвідчення про відрядження від 04.05.2011 року; видаткова накладна №РН-040516 від 04.05.2011 року на суму 198477,60 грн.; податкова накладна № 33 від 04.05.2011 року на суму ПДВ 33079,60 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-040516 від 04.05.2011 року; посвідчення про відрядження від 04.05.2011 року; видаткова накладна №РН-060506 від 06.05.2011 року на суму 159155,04 грн.; податкова накладна № 92 від 06.05.2011 року на суму ПДВ 26525,84 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-060506 від 06.05.2011 року; посвідчення про відрядження від 06.05.2011 року; видаткова накладна №РН-230503 від 23.05.2011 року на суму 2509,20 грн.; податкова накладна № 214 від 23.05.2011 року на суму ПДВ 418,20 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-230503 від 23.05.2011 року; посвідчення про відрядження від 23.05.2011 року; видаткова накладна №РН-270504 від 27.05.2011 року на суму 155380,80 грн.; податкова накладна № 274 від 27.05.2011 року на суму ПДВ 25896,80 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-270504 від 27.05.2011 року; посвідчення про відрядження від 27.05.2011 року; видаткова накладна №РН-010614 від 01.06.2011 року на суму 68395,40 грн.; податкова накладна № 14 від 01.06.2011 року на суму ПДВ 11399,23 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-010614 від 01.06.2011 року; посвідчення про відрядження від 01.06.2011 року; видаткова накладна №РН-010613 від 01.06.2011 року на суму 131997,60 грн.; податкова накладна № 13 від 01.06.2011 року на суму ПДВ 21999,60 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-010614 від 01.06.2011 року; посвідчення про відрядження від 01.06.2011 року; видаткова накладна №РН-060611 від 06.06.2011 року на суму 249763,98 грн.; податкова накладна № 72 від 06.06.2011 року на суму ПДВ 41627,33 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-060611 від 06.06.2011 року; посвідчення про відрядження від 06.06.2011 року; видаткова накладна №РН-200604 від 20.06.2011 року на суму 245971,88 грн.; податкова накладна № 190 від 20.06.2011 року на суму ПДВ 40995,31 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-200604 від 20.06.2011 року; посвідчення про відрядження від 20.06.2011 року; видаткова накладна №РН-220608 від 22.06.2011 року на суму 207160,80 грн.; податкова накладна № 206 від 22.06.2011 року на суму ПДВ 34526,80 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-220608 від 22.06.2011 року; посвідчення про відрядження від 22.06.2011 року; видаткова накладна №РН-270603 від 27.06.2011 року на суму 372396,00 грн.; податкова накладна № 240 від 27.06.2011 року на суму ПДВ 62066,00 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-270603 від 27.06.2011 року; посвідчення про відрядження від 27.06.2011 року (а.с. 16-68 том 2).
Транспортування отримано товару здійснювалось транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, модель 309D, 1995 року випуску, об'єм двигуна 2299, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип фургон малолітражний-В, що знаходиться у позивача у користуванні на підставі договору позички транспортного засобу від 05.12.2008 року (а.с. 155 том 1), укладеного між ОСОБА_3 (Позичкодавець) та позивачем (Користувач), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О., зареєстровано в реєстрі за №4697.
За вказаний товар позивачем здійснено повну оплату, що підтверджується наступними документами: платіжним дорученням № 849 від 11.07.2011 року на суму 100000,00 грн.; платіжним дорученням № 857 від 14.07.2011 року на суму 200000,00 грн.; платіжним дорученням № 928 від 17.08.2011 року на суму 100000,00 грн.; платіжним дорученням № 929 від 17.08.2011 року на суму 100000,00 грн.; платіжним дорученням № 926 від 17.08.2011 року на суму 100000,00 грн.; платіжним дорученням № 925 від 17.08.2011 року на суму 100000,00 грн.; платіжним дорученням № 927 від 17.08.2011 року на суму 100000,00 грн. (а.с. 69-75 том 2); договором відступлення права вимоги (цесії) №90/11 від 24.10.2011 року з додатком №1 (а.с. 76-77 том 2), платіжним дорученням № 1223 від 24.10.2011 року на суму 700000,00 грн., платіжним дорученням № 1423 від 30.11.2011 року на суму 500000,00 грн., платіжним дорученням № 1481 від 09.12.2011 року на суму 456950,55 грн. (а.с. 78-80 том 2), оборотно-сальдовими відомостями та довідкою бухгалтерії від 20.07.2012 року, приєднаними до матеріалів справи
Суми податку на додану вартість за зазначеними документами включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за відповідний період, що не заперечується сторонами по справі.
Також, між позивачем та ПП «Сапсан» було укладено договір на поставку товару №8/11К від 04.01.2011 року зі специфікаціями №1 від 04.01.2011 року, №2 від 06.01.2011 року, №3 від 10.01.2011 року (а.с. 81-85 том 2), предметом якого є товар - обладнання, автодорожня техніка та запасні частини. 04.01.2011 року сторони зазначеного договору уклали додаткову угоду № 1 до цього договору (а.с. 86 том 2), згідно з якою п.4.1 виклали в наступній редакції: «4.1. Поставка товару здійснюється за рахунок і силами Покупця зі складу Постачальника».
В рамках виконання зобов'язань за цим договором ПП «Сапсан» поставило позивачу товар на загальну суму 1783088,26 грн., що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №РН-40121 від 04.01.2011 року на суму 61748,71 грн.; податкова накладна № 40121 від 04.01.2011 року на суму ПДВ 10291,45 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-40121 від 04.01.2011 року; посвідчення про відрядження від 04.01.2011 року; видаткова накладна №РН-40122 від 04.01.2011 року на суму 94317,48 грн.; податкова накладна № 40122 від 04.01.2011 року на суму ПДВ 15719,58 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-40121 від 04.01.2011 року; посвідчення про відрядження від 04.01.2011 року; видаткова накладна №РН-60102 від 06.01.2011 року на суму 30522,87 грн.; податкова накладна № 60102 від 06.01.2011 року на суму ПДВ 5087,14 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-60102 від 06.01.2011 року; посвідчення про відрядження від 06.01.2011 року; видаткова накладна №РН-100114 від 10.01.2011 року на суму 525356,40 грн.; податкова накладна № 100114 від 10.01.2011 року на суму ПДВ 87559,40 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-100114 від 10.01.2011 року; посвідчення про відрядження від 10.01.2011 року; видаткова накладна №РН-100115 від 10.01.2011 року на суму 525356,40 грн.; податкова накладна № 100115 від 10.01.2011 року на суму ПДВ 87559,40 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-100114 від 10.01.2011 року; посвідчення про відрядження від 10.01.2011 року; видаткова накладна №РН-100116 від 10.01.2011 року на суму 525356,40 грн.; податкова накладна № 100116 від 10.01.2011 року на суму ПДВ 87559,40 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-100114 від 10.01.2011 року; посвідчення про відрядження від 10.01.2011 року; видаткова накладна №РН-100116 від 10.01.2011 року на суму 20430,00 грн.; податкова накладна № 100116 від 10.01.2011 року на суму ПДВ 3405,00 грн.; товарно-транспортна накладна № РРН-100114 від 10.01.2011 року; посвідчення про відрядження від 10.01.2011 року (а.с. 87-106 том 2).
Транспортування отриманого товару здійснювалось транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, модель 309D, 1995 року випуску, об'єм двигуна 2299, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип фургон малолітражний-В, що знаходиться у позивача у користуванні на підставі договору позички транспортного засобу від 05.12.2008 року (а.с. 155 том 1), укладеного між ОСОБА_3 (Позичкодавець) та позивачем (Користувач), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О., зареєстровано в реєстрі за №4697.
Станом на час розгляду справи позивач має кредиторську заборгованість перед ПП «Сапсан» на суму 1783088,26 грн., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та довідкою бухгалтерії від 20.07.2012 року, приєднаними до матеріалів справи.
Суми податку на додану вартість за зазначеними документами включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з ПДВ за відповідний період, що не заперечується сторонами по справі.
Вищезазначений товар отриманий від контрагентів позивача - ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан», прийнято уповноваженою на те особою - ОСОБА_5 за довіреностями, що включені до реєстру виданих довіреностей, що підтверджується витягом з електронного реєстру довіреностей за 2011 рік, приєднаним до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення господарської діяльності позивач на підставі договорів оренди нежитлового приміщення № 04/01 від 04.01.2008 року з додатковими угодами до нього та № 30/12 від 30.12.2011 року (а.с. 107-112 том 2) орендує у ПП «Зевс» склад, побутові приміщення та земельну ділянку за адресою: пров. Набережний, 5, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська обл., за якою здійснено відвантаження вищезазначеного товару. Приймання - передачі вказаних приміщень підтверджено відповідними актами приймання - передачі приміщень, приєднаними до матеріалів справи.
Отримані від ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан» матеріально-товарні цінності позивачем було оприбутковано та використано у виробництві, що підтверджено бухгалтерськими проводками за січень-липень 2011 року, бухгалтерськими довідками з накладними на внутрішнє переміщення комплектуючих та актами ВТК щодо руху товару на виробництві в розрізі контрагентів позивача, приєднаними до матеріалів справи.
В подальшому отриманий від ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан» товар було використано в господарській діяльності позивача, що не заперечується відповідачем, а саме товар та виготовлена на виробництві позивача готова продукція з комплектуючих позивачем були в повному обсязі реалізовані наступним контрагентам-покупцям позивача та використано при наданні послуг технічного обслуговування авто техніки спецпризначення, що підтверджено наданими позивачем до суду видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі транспортних засобів, актами виконаних робіт (наданих послуг), довіреностями, бухгалтерською довідкою щодо реалізації готової продукції, товару, наданих послуг, оборотно-сальдовими відомостями, приєднаними до матеріалів справи.
З наданих позивачем до суду бухгалтерської довідки щодо змін у власному капіталі, оборотно-сальдової відомості та аналізу рахунки, що приєднані до матеріалів справи, вбачається, що за підсумками 2011 року бухгалтерський прибуток по вищезазначеним господарським операціям позивача склав 706062,97 грн. (з урахуванням понесених витрат), що підтверджує наявність фактичного руху активів та відповідних змін у власному капіталі позивача.
Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як вбачається з акту перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан» були зареєстрованими як платники податку в податковому органі та яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан» були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами - ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан», правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Щодо висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення вищезазначених господарських операцій на загальну суму сформованого податкового кредиту в порушення ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Разом з тим акт перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу сторін спірного правочину на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.
Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан», було отримано товар та використано його у господарській діяльності позивача. Відтак, це виключає визнання такого правочину недійсним як такого, який не спрямований на настання реальних юридичних наслідків, тобто фіктивний.
При цьому, в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання недійсними правочинів позивача з ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан», а висновки відповідача про нереальність вищезазначених господарських операцій ґрунтуються лише на висновках актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Трубопласт Україна», ПП «Сапсан».
Окрім цього, в акті перевірки позивачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару у своїй господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Крім того, як вбачається зі змісту спірних податкових повідомлень-рішень та акту перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року, всупереч вимогам п.58.1 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення №0000172330 від 27.01.2012 року щодо зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ за порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, прийняте відповідачем за відсутності дослідження під час проведення перевірки формування позивачем розміру від'ємного значення ПДВ та встановлення в акті перевірки відповідних порушень та сум зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, а сума збільшеного грошового зобов'язання з ПДВ (за основним платежем) за податковим повідомленням-рішенням №0000162330 від 27.01.2012 року не відповідає сумі, зазначеній у висновках акту перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки №89/233/30655306 від 16.01.2012 року, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000162330 від 27.01.2012 року, №0000172330 від 27.01.2012 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000162330 від 27.01.2012 року.
Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000172330 від 27.01.2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 23.07.2012 року.
Суддя Піскун В.О.