Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" червня 2012 р. Справа № 5023/1781/12
вх. № 1781/12
Суддя господарського суду Шатерніков М.І.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Новосельцев В.І., дов. № 172/1 від 01.06.2011 року
відповідача - Артьомова О.Р., дов. № 66/101 від 04.02.2011 року
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків
до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", м. Харків
про стягнення 131591,47 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 131591,47 грн., яка складається з 39799,57 грн. 3% річних та 131591,47 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ч. 2 ст. 625 ЦК України та просить стягнути інфляційні та 3% річних, у зв'язку з простроченням виконанням відповідачем грошових зобов'язань по оплаті своєї заборгованості перед позивачем згідно рішень господарського суду Харківської області. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/1781/12 та розгляд справи призначено на 15.05.2012р. об 11:30 год.
У судовому засіданні, призначеному на 15 квітня 2012 було заслухано правову позицію сторін та оголошено перерву до 22 травня 2012 року до 11:15.
15 травня 2012 року, після судового засідання до канцелярії суду позивачем було надано заяву про забезпечення позову (вх. 5150) , в якій позивач, керуючись ст. 66 ГПК України просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору виконавчого комітету Харківської міської ради проводити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", оскільки невжиття таких заходів зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. розгляд справи № 5023/1781/12, було прийнято до розгляду заяву про забезпечення позову та, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, було відкладено на 11:00 28 травня 2012 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2012 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, було відкладено розгляд справи № 5023/1781/12 на 12:30 26 червня 2012 року. Також цією ухвалою було продовжено строк розгляду справи в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 27 червня 2012 року.
28 травня 2012 року до канцелярії суду представником позивача було надано уточнену заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд, на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України, вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві, в особі його ліквідаційної комісії, складати, затверджувати та подавати органам державної податкової служби ліквідаційний баланс державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", оскільки невжиття таких заходів зробить неможливим виконання рішення господарського суду
Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити уточнену заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, відхиляє її, оскільки, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не було доведено суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.
У судовому засіданні, призначеному на 26.06.2012 року представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов наданому до суду та залученому до матеріалів справи. Зокрема зазначає, що позивачем пропущено строк на пред'явлення своїх кредиторських вимог до боржника - ДП "Харківський завод електроапаратури" та його вимоги вважаються погашеними, оскільки у зв'язку з прийняттям НКАУ рішення про ліквідацію державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" та опублікуванням в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про його ліквідацію, термін пред'явлення кредиторських вимог до ДП "Харківський завод електроапаратури" збіг 17.11.2010 року та на засіданні ліквідаційної комісії ДП "Харківський завод електроапаратури" 21.11.2010 року був затверджений реєстр вимог кредиторів.
Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 лютого 2009 р. по справі № 15/458-08 за позовом АТ "Лізингова компанія "Сприяння" до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" про стягнення 147699,68 грн., було задоволено позовні вимоги АТ "Лізингова компанія "Сприяння" у повному обсязі, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" на користь АТ "Лізингова компанія "Сприяння" 286927,93 грн. основного боргу, 1374,86 грн. річних, 7478,81 грн. інфляційних втрат, 2958,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вищезазначеного рішення суду 17.02.2009 року був виданий відповідний наказ.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 квітня 2009 р. по справі № 35/37-09 за позовом АТ "Лізингова компанія "Сприяння" до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" про стягнення 142625,00 грн., було задоволено позовні вимоги АТ "Лізингова компанія "Сприяння" частково, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" на користь АТ "Лізингова компанія "Сприяння" 131733.54 грн. основного боргу, 1327,01 грн. річних, 8320,90 грн. інфляційних втрат, 1413,81 грн. держмита та 116,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 97,46 грн. 3% річних та 1146,09 грн. інфляційних провадження у справі було припинено На виконання вищезазначеного рішення суду 28.04.2009 року був виданий відповідний наказ.
При цьому суд зазначає, що доказів скасування вищевказаних рішень в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не було надано до суду відповідного контррозрахунку суми позову, у зв'язку з чим даний розрахунок позивача судом було перевірено та встановлено, що він є вірним.
Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Як вбачається з матеріалів справи, підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавчі провадження ВП № 11986750 та ВП № 12741313.
Проте, відповідач до теперішнього часу не виконав вищезазначені рішення господарського суду Харківської області, заборгованість відповідача перед позивачем не сплачена та становить 441769,83 грн., що не заперечується відповідачем.
Відповідно п. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач до теперішнього часу не виконав рішення господарського суду Харківської області від 02 лютого 2009 р. по справі № 15/458-08 та рішення господарського суду Харківської області від 14 квітня 2009 р. по справі № 35/37-09 на загальну суму 441769,83 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що Національним космічним агентством України було прийнято рішення про ліквідацію ДП "Харківський завод електроапаратури", у зв'язку з чим на підставі наказу НКАУ № 277 від 03.09.2010 року була створена ліквідаційна комісія, якою була розпочата процедура ліквідації відповідача. Так, 17 вересня 2010 року в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Урядовий кур'єр» № 172 було опубліковано повідомлення про ліквідацію ДП "Харківський завод електроапаратури" та встановлено 2-х місячний строк для пред'явлення вимог кредиторів. У зв'язку з відсутністю заяви позивача щодо пред'явлення кредиторських вимог до відповідача у встановлений строк, в реєстр кредиторів, який було затверджено 21.11.2010 року, АТ "Лізингова компанія "Сприяння" не була включена. Таким чином, на думку відповідача, оскільки АТ "Лізингова компанія "Сприяння" пропущено строк на пред'явлення своїх кредиторських вимог, то його вимоги вважаються погашеними.
Такі твердження відповідача не приймаються судом виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Відповідно до ст. 60 ГК України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
Відповідачем не надано до суду доказів персонального письмового повідомлення позивача про ліквідацію ДП "Харківський завод електроапаратури".
Вважаються погашеними, відповідно до ч. 5 ст. 112 ЦК України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи.
Вимоги АТ "Лізингова компанія "Сприяння" не підпадають під жодну з категорій визначених у пункті 5 ст. 112 ЦК України, тому не можуть бути визнані погашеними.
Більш того, ч. 4 ст. 112 ЦК України, встановлено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Таким чином, на теперішній час підстави вважати вимоги позивача до ДП "Харківський завод електроапаратури" погашеними відсутні.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Відповідачем не надано доказів виконання рішення господарського суду Харківської області від 02 лютого 2009 р. по справі № 15/458-08 та рішення господарського суду Харківської області від 14 квітня 2009 р. по справі № 35/37-09 на загальну суму 441769,83 грн. та погашення заборгованості перед позивачем на вищезазначену суму.
Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 91791,90 грн., та 3% річних, сума яких складає 39799,57 грн., надані розрахунки перевірені судом, вони відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.
При вирішенні зазначеного спору судом також враховано позицію викладену у постанові Верховного суду України від 05 грудня 2011 року по справі № 16/164(2010).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у розмірі 1631,83 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статями 1, 4, 4-3, 12, 22, 29, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" (61193, м. Харків, вул. Лозівська, 5, код 14308262) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, 3/5; код 24347487) інфляційні втрати в сумі 91791,90 грн., 3% річних у сумі 39799,57 грн., судовий збір в сумі 1631,83 грн.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 02.07.2012 року.
Суддя Шатерніков М.І.