12.07.12р. Справа № 6/5005/5482/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСПЕЦЕКСКАВАЦІЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Приватного підприємства Фірми "МГТ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", м. Дніпропетровськ
про зобов'язання повернути податкові накладні
Суддя Коваленко О.О.
Представники:
від позивача - Бондаренко С.І., представник, довіреність б/н від 12.07.2012р.;
від відповідача - Савченко Г.В., представник, довіреність б/н від 12.06.2012р.;
від третьої особи - Скворцова В.О., представник, довіреність б/н від 15.02.2012р.
Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецекскавація", м. Павлоград, Дніпропетровська область - далі по тексту - позивача до приватного підприємства "МГТ", м. Павлоград, Дніпропетровська область - далі по тексту - відповідача, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Діамантбанк", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - третя особа, якою позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 31.10.11р.
Судові витрати по справі покласти на відповідача.
Позовна заява обґрунтована тим, що 31.10.11р. між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договори б/н про відступлення права вимоги (заміни) кредитора та переведення боргу (заміну боржника) за договорами фінансового лізингу транспортних засобів № 043, 044 від 25.01.09р., які були укладені між третьою особою та позивачем. 31.10.11р. позивачем на відповідача було виписано податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5. Позивач вважає, що податкові накладні виписані останнім помилково, а так як відповідач у добровільному порядку їх не повернув, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, якою просить суд в примусовому порядку, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, зобов'язати відповідача повернути позивачу податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 31.10.11р.
За результатами розгляду позовної заяви вих. № 12 від 26.06.12р. ухвалою суду від 26.06.12р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.07.12р.
12.07.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники сторін; представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі; представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі; представник третьої особи у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. За результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважних представників сторін та третьої особи за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення сторін та третю особу повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-
25.01.08р. між третьою особою та позивачем укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № 043, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець (третя особа) зобов'язується набути у власність транспортний засіб згідно визначеної лізингоодержувачем (позивачем) в п.1.2 цього договору Специфікації, і передати його у користування лізингоодержувачу (позивачу) на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
31.10.11р. між третьою особою, позивачем та відповідачем укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за договором фінансового лізингу транспортних засобів № 043 від 25.01.08р., що укладений між третьою особою та позивачем, відповідно до п.1.1 якого первісний лізингоодержувач (позивач) безоплатно відступає (передає) у власність новому лізингоодержувачу (відповідачу) усі права та, за згодою лізингодавця (третьої особи), переводить на нового лізингоодержувача (відповідача) борг за договором фінансового лізингу транспортних засобів № 043 від 25.01.08р., що укладений між лізингодавцем (третьою особою) та первісним лізингоодержувачем (позивачем), в якому первісний лізингоодержувач (позивач) виступає кредитором та боржником, а новий лізингоодержувач (відповідач) приймає безоплатно відступлені права та переведений борг.
25.01.08р. між третьою особою та позивачем укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № 044, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець (третя особа) зобов'язується набути у власність транспортні засоби згідно визначеної лізингоодержувачем (позивачем) в п.1.2 цього договору Специфікації, і передати його у користування лізингоодержувачу (позивачу) на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
31.10.11р. між третьою особою, позивачем та відповідачем укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за договором фінансового лізингу транспортних засобів № 044 від 25.01.08р., що укладений між третьою особою та позивачем, відповідно до п.1.1 якого первісний лізингоодержувач (позивач) безоплатно відступає (передає) у власність новому лізингоодержувачу (відповідачу) усі права та, за згодою лізингодавця (третьої особи), переводить на нового лізингоодержувача (відповідача) борг за договором фінансового лізингу транспортних засобів № 044 від 25.01.08р., що укладений між лізингодавцем (третьою особою) та первісним лізингоодержувачем (позивачем), в якому первісний лізингоодержувач (позивач) виступає кредитором та боржником, а новий лізингоодержувач (відповідач) приймає безоплатно відступлені права та переведений борг.
З урахуванням укладання зазначених вище договорів про відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за договором фінансового лізингу транспортних засобів № 043 та № 044 від 25.01.08р., що укладений між третьою особою та позивачем, позивач 31.10.11р. виписав на відповідача податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5.
Листом за вих. № 9 від 11.06.11р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути видані позивачем податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 31.10.11р., у зв'язку з тим, що позивач вважає, що зазначені податкові накладні виписані ним помилково. Так як відповідач у добровільному порядку не виконав прохання позивача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 201.1. Податкового кодексу України визначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Керуючись ст.201.1 Податкового кодексу України позивач стверджує, що вантажні автомобілі, які є предметом лізингу, не належать позивачу на праві власності, таким чином позивач не мав права виписувати податкові накладні відповідачу, так як це обов'язок покладено на третю особу.
Відповідно до ч.2 ст. 153.7 Податкового кодексу України передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі...
Відповідно до ч.1 ст.14.1.191. Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до п.а ст.185.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Суд визнає обґрунтованим твердження відповідача, що на підставі п.а ст.185.1. Податкового кодексу України, у позивача, згідно договорів про відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за договорами фінансового лізингу транспортних засобів № 043 та № 044 від 25.01.08р., що укладений між третьою особою та позивачем від 31.10.11р., виник обов'язок передати об'єкт лізингу та видати видаткові накладні (в момент передачі товару).
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів надані сторонами та третьою особою на вимогу суду в судове засідання, та заслухавши повноважних представників сторін та третьої особи в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що лізингодавець (третя особа), на підставі укладених договорів фінансового лізингу транспортних засобів № 043 та № 044 від 25.01.08р., поставив товар (предмет лізингу), а лізингоодержувач (позивач) отримав товар (предмет лізингу), що підтверджувалося податковими накладними, які дають законні підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту. У зв'язку з відступленням прав вимоги, на підставі договорів про відступлення права вимоги (заміну кредитора) та переведення боргу (заміну боржника) за договорами фінансового лізингу транспортних засобів № 043 та № 044 від 25.01.08р., що укладений між третьою особою та позивачем від 31.10.11р., всі права від первісного лізингоодержувача (позивача) перейшли до нового лізингоодержувача (відповідача), таким чином суд визнає дії позивача щодо видачі податкових накладних обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України передбачає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2).
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів надані сторонами та третьою особою на вимогу суду в судове засідання, та заслухавши повноважних представників сторін та третьої особи в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що підстава обґрунтування позивачем своїх позовних вимог є неналежною так як зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Однак видані позивачем відповідачу податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 31.10.11р. у відповідності до чинного законодавства; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. Однак позивач сам видав та передав відповідачу податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 31.10.11р.; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України). Однак в даному випадку податкові накладні видані позивачем повинні бути ним видані, тому твердження позивача, що відповідач зберігає податкові накладні № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 31.10.11р. без правової підстави є хибним.
Враховуючи все вищевикладене, господарський суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до абз.8 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.
З урахуванням абз.8 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на позивача.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.О. Коваленко
Повне рішення складено 17.07.12р.