номер провадження справи 3/56/12
Запорізької області
11.07.12 Справа № 5009/2195/12
м. Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індра Енерджі" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 7, буд. 25, ідентифікаційний код 36576639)
до відповідача: Приватного підприємця Літовченко Ганни Олександрівни (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)
про стягнення заборгованості в сумі 4 452,00 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Василенко В.В.
Представники:
від позивача: Лівошко І.Є., довіреність № 03/12 від 04.04.2012р.
від відповідача: не з'явився
ТОВ "Індра Енерджі" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП Літовченко Г.О. про стягнення з відповідача боргу за договором на постачання природного газу № 420252 А від 01.02.2010р. в сумі 4 452,00 грн.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 12.06.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст.176, 181, 193, 216 ГК України, ст. 1, 2, 12, 54, 61, 64, 82 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/2195/12 (провадження № 3/56/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.07.2012р. об 11 годині 30 хвилин.
В судовому засіданні 11.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 16.07.2012р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 406 від 12.06.2012р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на постачання природного газу № 420252 А від 01.02.2010р. в сумі 4 452,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.
01.02.2010р. між ТОВ "Індра Енерджі" та ПП Літовченко Г.О. укладено договір на постачання газу № 420252А, відповідно до якого ТОВ "Індра Енерджі" зобов'язується передати ПП Літовченко Г.О. в період з 01.02.2010р. по 31.12.2010р. природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
ТОВ "Індра Енерджі" виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі та в період з лютого по квітень 2010р. включно здійснило ПП Літовченко Г.О. поставку газу в обсязі 3,953 тис. куб. м.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ проводиться ПП Літовченко Г.О. грошовими коштами 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за звітним.
При невиконанні відповідачем вимог, передбачені у цьому пункті, позивач має право надати письмове доручення газорозподільній організації на обмеження постачання газу відповідачу відповідно до рівня проплат або припинення постачання газу.
Вартість 1000 куб.м. газу визначена в п. 5.1 Договору та становить 2 472,79 грн. з ПДВ і цільовою надбавкою.
Загальна сума поставленого газу ПП Літовченко Г.О. складає 9 774,94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором на постачання газу № 420252А від 01.02.2010р. та здійснив лише часткову оплату за постачання природного газу в сумі 6 669,85 грн.
Отже, основний борг ПП Літовченко Г.О. перед ТОВ "Індра Енерджі" складає 3 280,60 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 534,96 грн., 3 % річних від простроченої суми боргу в сумі 98,42 грн., 308,38 грн. -втрати від інфляції та штраф в сумі 229,64 грн. відповідно до п. 8.2 Договору.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.
В абзацах 2-5 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
У визначенні місця проживання інших фізичних осіб господарському суду слід враховувати приписи частини першої статті 29 Цивільного кодексу України, за якими таким місцем є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною шостою цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу).
Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державної реєстраційної служби України Серії АА № 449192, станом на 02.07.2012р. місцем проживання відповідача ПП Літовченко Г.О. є: 71700, АДРЕСА_1.
В пункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Копія ухвали суду від 15.06.2012р. про порушення провадження у справі № 5009/2195/12 (провадження № 3/56/12), направлена відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до канцелярії господарського суду Запорізької області не повернулась.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місцезнаходження та про неможливість прибуття в судове засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).
Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
Між ТОВ "Індра Енерджі" (Постачальник) і ПП Літовченко Г.О. (Покупець) укладений договір на постачання природного газу № 420252 А від 01.02.2010р., за яким Постачальник зобов'язується передати Покупцю в період з 01.02.2010р. по 31.12.2010р. природний газ, надалі газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 01.02.2010р. по 31.12.2010р. газ в обсязі до 7,5 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.):
січень -Х;
лютий -1,0 тис. куб. м.;
березень -0,8 тис. куб. м.;
І квартал -1,8 тис. куб. м.;
квітень -0,5 тис. куб. м.;
травень -0,5 тис. куб. м.;
червень -0,5 тис. куб. м.;
ІІ квартал -1,5 тис. куб. м.;
липень -0,5 тис. куб. м.;
серпень -0,5 тис. куб. м.;
вересень -0,5 тис. куб. м.;
ІІІ квартал -1,5 тис. куб. м.;
жовтень -0,5 тис. куб. м.;
листопад -1,0 тис. куб. м.;
грудень -1,2 тис. куб. м.;
ІV квартал -2.7 тис. куб. м.
Згідно п. 3.2 Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються Постачальником та Покупцем.
Акт приймання-передачі газу оформлюється на підставі технічного акту про витрати газу, який підписується щомісячно представниками газорозподільної організації та Покупця.
Не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу підписаних та скріплених печаткою Покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна.
Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
В разі несвоєчасного надання актів приймання-передачі газу Постачальник має право припинити газопостачання Покупцю (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору, вартість переданого Покупцеві природного газу за одну тисячу кубічних метрів без ПДВ складає 2 060,66 грн., ПДВ (20%) -412,13 грн., всього з ПДВ -2 472,79 грн. за 1 000 м. куб. газу, яка включає:
- ціну за одну тисячу кубічних метрів природного газу без ПДВ в розмірі 2 020,25 грн., ПДВ (20%) -404,05 грн., всього з ПДВ - 2 424,30 грн.;
- цільову надбавку до тарифу на природний газ (2%) без ПДВ в розмірі 40,41 грн., ПДВ (20%) -8,08 грн. всього з ПДВ -48,49 грн. за 1 000 тис. куб. м.
Згідно п. 5.2 Договору, загальна щомісячна вартість природного газу, що постачається згідно даного договору, буде визначена на підставі актів приймання-передачі за звітний місяць та ціни, що вказані в п. 5.1 Договору.
ТОВ "Індра Енерджі" виконало свої зобов'язання за договором на постачання газу в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 9 774,94 грн.(а.с.9-11).
Оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.
При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у цьому пункті, Постачальник має право надати письмове доручення газорозподільній організації на обмеження постачання газу Покупцю відповідно до рівня проплат або припинення постачання газу (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п.6.2 Договору, у випадку сплати Покупцем суми, що перевищує вартість фактично спожитого ним місячного обсягу газу, Постачальник зараховує її як оплату наступного періоду споживання газу за цінами, згідно п. 5.1 даного Договору.
Згідно до п.7.1 Договору, Постачальник надає Покупцю послуги по:
- здійсненню оптимального плану поставки природного газу;
- заведенню лімітів газу на покупця через ОДУ ДК "Укртрансгаз";
- наданню інформації про виділення лімітів природного газу;
- коригуванню планових лімітів, узгоджених з відповідною місцевою газорозподільною організацією;
- коригуванню планових лімітів газу станом на 15 та 25 число кожного місяця з метою їх приведення до середньодобового споживання природного газу.
Інформація надається Покупцю в усному або письмовому вигляді на обов'язковий запит уповноваженої особи Покупця.
Відповідно до п. 7.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику за надані послуги згідно п. 7.1 з розрахунку за 1 000,0 куб.м. - без ПДВ - 37,00 грн., ПДВ (20 %) -7,40 грн., разом з ПДВ -44,40 грн.
Згідно п. 7.3 Договору, щомісяця до 5 числа місяця, наступного за місяцем споживання, Сторони підписують акт виконаних послуг по забезпеченню поставки природного газу.
ТОВ "Індра Енерджі" виконало свої зобов'язання за договором та надало послуги в період з лютого по квітень 2010 року на загальну суму 175,51 грн., що підтверджується актами виконаних послуг по забезпеченню поставки природного газу (а.с.9-11).
Таким чином, сума що підлягає сплаті відповідачем становить 9 950,45 грн.
ПП Літовченко Г.О. не в повному обсязі виконала своє зобов'язання та частково провела оплату за надані послуги на загальну суму 6 669,85 грн.
19.01.2012р. ТОВ "Індра Енерджі" направило на адресу відповідача претензію № 840 від 12.12.2011р., яка була отримана відповідачем особисто 20.03.2012р. (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення), в якій вимагало ПП Літовченко Г.О. протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії перерахувати основну заборгованість за поставлений природній газ в сумі 3 280,60 грн. та суму штрафу в розмірі 1 171,40 грн. відповідно до п. 8.2 Договору.
Відповіді на дану претензію ТОВ "Індра Енерджі" не отримало.
Отже свої зобов'язання за договором на постачання природного газу № 420252 А від 01.02.2010р. відповідач належним чином не виконав.
Тому, основний борг за договором на постачання природного газу № 420252 А від 01.02.2010р. ПП Літовченко Г.О. перед ТОВ "Індра Енерджі" складає 3 280,60 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 420252 А від 01.02.2010р.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.
При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у цьому пункті, Постачальник має право надати письмове доручення газорозподільній організації на обмеження постачання газу Покупцю відповідно до рівня проплат або припинення постачання газу (п. 6.1 Договору).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов'язання за договором № 420252 А від 01.02.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт невиконання ПП Літовченко Г.О. грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 3 280, 60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 308, 38 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 98, 42 грн. -3% річних, 534, 96 грн. пені та 229, 64 грн. - 7%. штрафу.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до п. 8.2 Договору, в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 цього Договору, покупець сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.
Отже відповідачу відповідно до актів приймання - передачі природного газу, останню поставку природного газу відповідачу було здійснено 30 квітня 2010 року.
Остаточний розрахунок повинен був здійснитись до 10 числа місяця наступного за звітним. Тобто відповідач повинен був сплатити борг за квітень 2010р. до 10.05.2010р.
Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 534,96 грн. за період з 11.05.2010р. по 10.05.2011р. за 365 днів (розрахунок в позовній заяві, а.с.8), оскільки це не суперечить п. 8.2 Договору та діючому законодавству.
Тому, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 534, 96 грн. підлягають задоволенню повністю.
На підставі п. 8.2 Договору підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 % від суми простроченого платежу - 229 ,64 грн., оскільки з моменту прострочення платежу пройшло більше двох років.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором на постачання природного газу № 420252 А від 01.02.2010р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Тому, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 98, 42 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з 11.05.2010р по 10.05.2011р. підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.8) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.
У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.
Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу № 420252 А від 01.02.2010р. (а.с.8), перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.
Відтак, стягненню в цій частині за період з травня 2010р. по квітень 2011р. включно підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 308, 38 грн.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 609,50 грн. покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір в розмірі 31,50 грн. згідно платіжному дорученню № 1371 від 11.06.2012р. на загальну суму 1 641,00 грн. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємця Літовченко Ганни Олександрівни (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індра Енерджі" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 7, буд. 25, ідентифікаційний код 36576639) 3 280 (три тисячі двісті вісімдесят) грн. 60 коп. основного боргу, 534 (п'ятсот тридцять чотири) грн. 96 коп. пені, 308 (триста вісім) грн. 38 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 98 (дев'яносто вісім) грн. 42 коп. - 3% річних від простроченої суми, 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 64 коп. штрафу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Повне рішення складено 16.07.2012р.
Суддя В.М. Соловйов